КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2а-491/10                                                                                                                    

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  24 червня 2010 року                                               м. Макіївка

        Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області

у складі:                 головуючої - судді         Негоди О.М.

    при секретарі             Пугач І.О.                

за участю:     позивача                 ОСОБА_1В

    представника відповідача     Борисова Р.В.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Донецькій області, інспектора ДАЇ Денисова Дмитра Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

    6 квітня 2010 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, направлений ним поштою 2 квітня 2010 року, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 25 березня 2010 року про накладення на нього стягнення у виді штрафу за перевищення швидкості, мотивуючи свої вимоги порушенням такими протиправними діями суб’єкта владних повноважень його прав та законних інтересів.

    У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, в обґрунтування яких послався на обставини, викладені у заяві, та зазначив, що 25 березня 2010 року він керував належним йому автомобілем марки «Шкода Октавія» реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому рухався у загальному потоці машин по трасі М-04. На 374 км траси о 17.21 год. він 0був зупинений працівником ДАІ, який склав протокол за порушенням ним п.12.9„б” Правил дорожнього руху, тобто за перевищення ним встановленої швидкості більше ніж на 20 км/год. В цей же день була винесена постанова АН № 602806 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України з накладенням на нього штрафу у розмірі 300 грн. Інспектор ДАЇ відмовився надати йому маршрут патрулювання як підставу законності перебування на даному місці, не заніс у протокол у якості свідка пасажира ОСОБА_3 Позивач наполягає, що їхав зі швидкістю не більше ніж 30 км/год, так як шукав місце для зупинки, що може підтвердити вказаний свідок.

Посилаючись на наведене, позивач просить суд скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення.

Представник управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Донецькій області Борисов Р.В., що діє на підставі довіреності юридичної особи, позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі та пояснив суду, що в адміністративному протоколі та постанові про накладення адміністративного стягнення чітко не визначено місце вчинення правопорушення, а вказаний тільки 314 км автодороги Знаменка-Луганск-Ізваріно, при тому, що поза населеними пунктами дорожний знак 3.29, що обмежує швидкість руху, може встановлюватися виключно при проведенні дорожніх робіт разом з попереджувальним знаком 1.37. В протоколі та постанові відсутні дані про проведення дорожніх робіт та про наявність попереджувального знаку 1.37. Крім того, відсутні свідки правопорушення. Службові особи ВДАЇ м. Павлограда Дніпропетровської області не надали ніяких доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем даного правопорушення.

Відповідач Денисов Д.В., повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на особисту участь та участь свого представника у судовому засіданні, надавши письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю, у зв’язку з чим за згодою позивача суд розглядає справу на підставі наявних в ній доказів, з дотриманням вимог, встановлених законом.

З письмових пояснень відповідача Денисова Д.В. убачається, що ОСОБА_1 на ділянці, де дорожним знаком 3.29 обмежена швидкість руху транспортних засобів 40 км/год, рухався зі швидкістю 70 км/год. Він продемонстрував правопорушнику зафіксовану на дисплеї спеціального технічного приладу „Радіс” швидкість руху його автомобіля, при цьому даний водій, як і 90% інших правопорушників, заперечував, що це швидкість руху його автомобіля, свідком правопорушення проїжджаючі водії бути не можуть. Він вважає, що Аршинов просто намагається уникнути відповідальності за допущене правопорушення, бо постанова є законною і підстав для її скасування немає.

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, допитавши свідка ОСОБА_3 та дослідивши надані сторонами докази в межах заявлених позовних вимог (ст.11 КАС України) суд установив наступне.

Постановою від 25 березня 2010 року № постанова АН № 602806, винесеною інспектором ДПС Павлоградського відділу ДПС при управлінні ДАЇ ГУМВС України в Дніпропетровській області Денисовим Д.В., водія транспортного засобу ОСОБА_1 визнано винним у порушенні пункту п.12.9„б” Правил дорожнього руху та вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн.

У тексті постанови зазначено, що 25 березня 2010 року о 17.21 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Шкода Октавія», реєстраційний номер НОМЕР_1, на 314 км автодороги М-04, на відрізку шляху з обмеженою дорожнім знаком 3.29 швидкістю руху 40 км/год, рухався зі швидкістю 70 км/год. Швидкість вимірювалась приладом „Радіс” № 2087.

ОСОБА_1 є володільцем транспортного засобу, в орган Державтоінспекції з повідомленням про наявність обставин, які свідчать про вчинення порушення іншою особою, не звертався.

Приписами статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 12.6 „ґ” Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі- Правила)) поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух легковим автомобілям із швидкістю: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год, на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год, на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

Пунктом п.12.9„б” Правил водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29.

При цьому положення п.12.10 Правил передбачають, що додаткові обмеження швидкості руху можуть бути встановлені виключно у разі проведення дорожніх робіт разом з попереджувальним знаком 1.37. У разі коли дорожні знаки обмеження руху 3.29 та 3.31 встановлені без проведення дорожніх робіт або залишені після їх завершення, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху. Обов'язковим є встановлення дорожніх знаків 3.30 та 3.32 на відстані не більше ніж 2 кілометри від місця встановлення знака обмеження швидкості руху.

Адміністративним правопорушенням за правилами частини першої статті 122 КпАП України визнається перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень у швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідно до вимог статті 293 КпАП України і роз’яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення», орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом’якшуючі  обставини, майновий стан винного.

Вивченням судом матеріалів справи про адміністративне правопорушення та наданих сторонами доказів встановлено, що постанова про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст.122 КпАП України стосовно ОСОБА_1 винесена правомочною на те посадовою особою органу внутрішніх справ, в межах її компетенції та строку накладення адміністративного стягнення.

У матеріалах справи відомості про причину встановлення дорожнього знаку обмеження руху 3.29 та фотографія фіксації спеціальним технічним приладом швидкості транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 від 25 березня 2010 року відсутня.

Виходячи із закріпленого в ч.4 ст.129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов’язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Відповідно до вимог ст.10 КпАП України вина є обов’язковою умовою адміністративної відповідальності, юридичний факт, який є підставою для притягнення до відповідальності.

Управлінням Державтоінспекції не надано об’єктивних доказів на спростування доводів ОСОБА_1 про те, що він не допустив перевищення швидкості і притягнення його до відповідальності не є безпідставним.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3, підтвердила обставини, викладенні позивачем.

У суду немає підстав ставити під сумнів істинність фактів, повідомлених свідком, викладені ним обставини підтверджуються іншими об’єктивними доказами.

За таких обставин суд дійшов висновку, що всупереч вимогам статей 251, 255 КпАП України у справі не зібрано достатніх, беззаперечних доказів, на підставі яких можна було б зробити достовірний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, тому скарга підлягає задоволенню, а постанова від 25 березня 2010 року скасуванню.

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані із зверненням до суду і розглядом адміністративної справи.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 9, 10, 38, 247, 251, 255, 258, 283, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

    Постанову по справі про адміністративне правопорушення від 25 березня 2010 року № АН № 602806 про накладення на  ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн. скасувати.

      Справу про адміністративне правопорушення за ознаками ч.1 ст.122 КпАП України стосовно на  ОСОБА_1 провадженням закрити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

    Апеляційна скарга на постанову суду подається Донецькому апеляційному адміністративному суду через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя