АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-2855 /2010 року Головуючий у 1-й інстанції: Юхно Л.М.
Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С.
Приймака В.М.
При секретарі: Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам’янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області на рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 14 жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом.
В позовній заяві зазначала, що між нею та ОСОБА_4 було укладено угоду відповідно до якої вона придбала у нього житловий будинок з господарськими спорудами і приватизовану земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1 яка належала йому на праві особистої приватної власності. За будинок та земельну ділянку вона сплатила відповідачу 25000 грн., сторони досягли згоди, що нотаріальне оформлення договору відбудеться не пізніше 15.08.2008 року, оскільки відповідач повинен був підготовити всі необхідні правовстановлюючі документи. Вона вселилася в будинок, зробила в ньому ремонт, обробляє земельну ділянку, збирає врожай. До встановленого договором часу відповідач відповідних документів для укладення договору в нотаріальній конторі не приготував, посилаючись на скрутне матеріальне становище, ухиляючись від виконання своїх зобов’язань.
Посилаючись на викладене, просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_4 продав, а вона придбала житловий будинок з господарськими спорудами, приватизовану земельну ділянку площею 0,08 га, на яку 17.04.2002 року виданий Державний акт на право приватної власності, зареєстрований за № 4682, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1
Визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, згідно технічного паспорта: літери А – житловий будинок, Б – літня кухня, І – огорожа, К – колодязь, Б-1 - баня, У – вбиральня, приватизовану земельну ділянку площею 0,08 га, на яку 17.04.2002 року виданий Державний акт на право приватної власності, зареєстрований за № 4682, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 14 жовтня 2008 року позовну заяву задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 придбала житловий будинок з господарськими спорудами, приватизовану земельну ділянку площею 0,08 га, на яку 17.04.2002 року виданий Державний акт на право приватної власності, зареєстрований за № 4682, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1
Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, згідно технічного паспорта: літери А – житловий будинок, Б – літня кухня, І – огорожа, К – колодязь, Б-1 - баня, У – вбиральня, приватизовану земельну ділянку площею 0,08 га, на яку 17.04.2002 року виданий Державний акт на право приватної власності, зареєстрований за № 4682, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою Кам’янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області. В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 312 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
У статті 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин фактів, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та навести докази на їх підтвердження, наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, правовідносини, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Задовольняючи позов про визнання дійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки і визнання права власності на них за ОСОБА_3, суд першої інстанції, виходив із того, що між сторонами 28 лютого 2008 року укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна з додержанням правових положень для договорів такого роду, за домовленості щодо всіх його істотних умов, а відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення цього договору. Зазначеним договором права відповідача щодо спірного об’єкта не порушено.
Проте до таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитись.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України , якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Доказів про ухилення продавця від нотаріального посвідчення договору в матеріалах справи не має.
Вирішуючи спір, суд зазначені вимоги закону застосував неправильно, не врахував, що норма ч. 2 ст . 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню й державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. ст. 210, 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов’язків для сторін.
Суд першої інстанції не врахував, що нерухоме майно є однією з основ функціонування економічної системи держави. Саме тому оптимальна організація цивільного обороту об’єктів нерухомого майна є однією з головних завдань держави в галузі економічної політики. Керівну роль в організації такого обігу відіграє правове регулювання відносин, пов’язаних з нерухомим майном. Об’єкти нерухомого майна мають особливий правовий режим, який полягає, зокрема, у тому, що дані об’єкти, а також права на них підлягають спеціальній державній реєстрації відповідним органом, що встановлено ст. 182 ЦК України та Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою факту виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно. На зазначену обставину суд першої інстанції уваги не звернув, не обговорив питання про залучення до участі у справі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, на яке відповідно до ст.6 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” покладено обов’язок, в тому числі, по здійсненню контролю за додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність земельних ділянок.
Крім того, визнаючи право власності на земельну ділянку суд не врахував, що позивачка не надала доказів того, що відповідачу чи його померлій дружині зазначена земельна ділянка належала на праві приватної власності.
За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи , а тому відповідно до ч. 4 ст. 311 ЦПК України воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
При новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на викладене, обговорити питання про залучення до участі у справі Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, а також врахувати роз’яснення п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” про те, що норма частини 2 статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, п. 4 ст. 311, 313, 314, 317ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Кам’янсько-Дніпровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 14 жовтня 2008 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: