Справа № 22-8417/2010 рік Головуючий у 1 інстанції Мавроді Р.Ф.
Категорія 52 Доповідач Маширо О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П.
суддів Лук»янової С.В., Троценко Л.І.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_2 на рішення Добропільського міськрайонного суду від 18 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ДП «Добропіллявугілля», треті особи: директор відокремленого підрозділу управління комунальних котелень ДП «Добропіллявугілля» Царенко Олександр Олексійович, голова профспілки відокремленого підрозділу управління комунальних котелень ДП «Добропіллявугілля» - про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернувся позивач з апеляційною скаргою на рішення суду, яким йому було відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 був звільнений з роботи з 9 грудня 2009 року за власним бажанням на підставі власноручно написаної заяви. З наказом про звільнення він був ознайомлений під підпис, у день звільнення йому була видана трудова книжка, у чому він також розписався.
Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач був звільнений з роботи у відповідності до вимог закону, підстав для його поновлення на роботі суд не знайшов.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, оскільки вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону.
Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що заяву про звільнення він написав під психологічним впливом на нього з боку майстра Солдатенко та старшого майстра Рака. Останній продиктував йому текст заяви на українській мові.
Крім того, звільняючи його з роботи з 9 грудня 2009 року, як він і просив у своїй заяві, роботодавець був зобов»язаний з»ясувати причину такого його звільнення та встановити, чи є ця причина поважною, оскільки інакше він мав би відпрацювати два тижні.
Оскільки він взагалі не мав бажання звільнятись з роботи, він у своїй заяві причину звільнення не вказував.
До того ж, трудову книжку він не отримував.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.
У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.
Розглядаючи справу та ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об»єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги ОСОБА_2 не ґрунтуються на законі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач наказом від 18 липня 2007 року № 106-к був прийнятий на роботу слюсарем з ремонту обладнання котельні – з 20 липня 2007 року (а.с.4).
9 грудня 2009 року на ім»я керівника підрозділу ОСОБА_2 подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 9 грудня 2009 року (а.с.3).
Наказом від 9 грудня 2009 року № 136-к він був звільнений з роботи за власним бажанням (а.с.27). У той же день ОСОБА_2 був ознайомлений з цим наказом, про що свідчить його підпис (а.с.27 звор. стор.).
Згідно з ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Натомість при відсутності причин, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи, сторони трудового договору вправі домовитись про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності такої домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення.
У даному випадку ОСОБА_2 звернувся із заявою про звільнення з роботи за власним бажанням з конкретної дати – 9 грудня 2009 року, власник не наполягав на двотижневому терміні роботи після подання заяви, тому працівник був звільнений з тієї дати, що вказана у його заяві.
Апеляційний суд не може прийняти довід апеляційної скарги про те, що до позивача був застосований психологічний тиск з боку майстра та старшого майстра, які змусили його написати заяву про звільнення, оскільки ніяких належних, допустимих, достовірних та об»єктивних доказів щодо цього він до суду не надав.
За відсутності будь-яких доказів щодо психологічного тиску доводи ОСОБА_2 в цій частині апеляційний суд вважає непереконливими, оскільки він є дорослою дієздатною особою, не є інвалідом або людиною похилого віку, не хворіє на психічні розлади тощо, тому не міг не усвідомлювати значення своїх дій, коли писав заяву про звільнення.
У рішенні судом наведені відповідні мотиви, з яких він його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.
Підстав, передбачених ст.311 ЦПК України, які тягнуть безумовне скасування рішення суду, справа не містить.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду від 18 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча:
Судді: