Справа № 22-7700/2010 рік Головуючий у 1 інстанції Гапонов А.В.
Категорія 24 Доповідач Маширо О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П.
суддів Лук»янової С.В., Троценко Л.І.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу прокурора м.Краматорська на рішення Краматорського міського суду від 02 квітня 2010 року у справі за позовом прокурора м.Краматорська, який діє в інтересах ОСОБА_2, до КП «Краматорський водоканал» про визнання незаконним нарахування плати за спожиту воду у жовтні 2009 року та зобов»язання зробити повірку водоміра за кошти підприємства,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернувся прокурор з апеляційною скаргою на рішення суду, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, в інтересах якого діє прокурор, є інвалідом війни 1 групи, тому користується 100% знижкою плати за користування комунальними послугами, у тому числі, за споживання питної води в межах норм споживання.
17 січня 2005 року між водоканалом та ОСОБА_2 був укладений безстроковий договір про надання послуг з водопостачання, за яким норма споживання питної води встановлена у розмірі 7,61 куб.м. На цю норму ОСОБА_2 і була встановлена 100% знижка по оплаті.
Оскільки у жовтні 2009 року за даними групового водоміру, який встановлений у будинку, де проживає ОСОБА_2, він спожив 15,218 куб.м питної води, ОСОБА_2 за перевищення норми споживання було нараховано до сплати 44 грн. 74 коп., тому суд відмовив у позові про визнання незаконним нарахування вказаної суми.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з роз»ясненнями, які містяться у листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 7 вересня 2007 року № 12/2-662, періодична повірка та ремонт водомірів здійснюється за рахунок підприємства, що надає послуги з водопостачання, у тому випадку, коли ці засоби обліку знаходяться у їх власності. Оскільки водомір, встановлений у квартирі ОСОБА_2, є його власністю, то повірка та ремонт цього приладу має здійснюватись за рахунок споживача.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки рішення суду вважає незаконним.
Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що згідно з п.9 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 як установка засобів обліку спожитої води, так і обслуговування, ремонт, а також періодична повірка здійснюються за рахунок виконавця.
Заслухавши пояснення суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.
Відмовляючи позивачеві у задоволенні вимог про визнання незаконним нарахування плати за спожиту ОСОБА_2 воду у жовтні 2009 року, суд першої інстанції, погодившись з доводами «Водоканалу» в цій частині, посилався на те, що у жовтні 2009 року розрахунок спожитої води був проведений, виходячи з показань групового прибору обліку, який був встановлений у будинку, де проживає ОСОБА_2.
Згідно з даними цього лічильника ОСОБА_2 перевищив норму споживання питної води, тому виникла заборгованість.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 має власний водомір, який був у порядку, передбаченому діючими нормами, у 2004 році встановлений у його квартирі (а.с.10,11).
Цей факт зафіксований також у договорі № 16407 від 17 січня 2005 року, який був укладений між КВП «Краматорський водоканал» та ОСОБА_2, де у п.2.5 цього договору щодо приборів обліку споживання води вказано, що споживач користується власним водоміром (а.с.5-8).
За таких обставин у відповідності до вимог п.п. 10, 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору при надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення – нарахування кількості спожитої питної води та її вартості має провадитись виключно до показань того лічильника, що встановлений у квартирі споживача.
Судом першої інстанції було встановлено, що попередня повірка лічильника була проведена 15 листопада 2004 року, а наступна – 9 листопада 2009 року. Станом на жовтень 2009 року водомір у квартирі споживача ОСОБА_2 був знятий, знаходився на повірці, тому плата за надані у жовтні послуги з водопостачання була йому нарахована, виходячи з показників групового водоміру, встановленого на будинку, де проживає споживач ОСОБА_2, як це передбачено п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що в цій частині позову рішення суду відповідає вимогам закону.
Що стосується оплати повірки водомірів, встановлених у квартирах споживачів, то згідно з п. 9 наведених вище Правил періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.
І тільки позачергова повірка у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань засобу обліку провадиться за власні кошти споживача (п.16 Правил).
Ця ж правова норма закладена і у п.3 ст.28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».
Однак на день звернення прокурора до суду з даним позовом – 4 січня 2010 року чергова повірка водоміра ОСОБА_2 вже була проведена 9 листопада 2009 року, наступна повірка за діючим положенням має проводитись через три роки, тому вимоги позивача про зобов»язання відповідача провести повірку водоміра за власні кошти позбавлена сенсу.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу прокурора м.Краматорська відхилити.
Рішення Краматорського міського суду від 02 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча:
Судді: