№ 2-о-160/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2010 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Артемової Л.Г., народних засідателів: Кравцова П.Г., Чеботаєва А.О., при секретарі Прокопенко Ю.В., за участі прокурора Манько С.В., заявника Паталаха Ф.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Головного психіатра Управління охорони здоров’я Запорізької обласної державної адміністрації Паталаха Федора Васильовича про продовження амбулаторної примусової психіатричної допомоги відносно ОСОБА_2, -
ВСТАНОВИВ:
22.07.2010 року до суду звернувся Головний психіатр Управління охорони здоров’я Запорізької обласної державної адміністрації Паталах Ф.В. із заявою про продовження примусової міри медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку відносно ОСОБА_2, за змістом якої ОСОБА_2, 1971 року народження, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на диспансерному обліку в Комунальній установі «Обласна психіатрична лікарня» з 1998 року з діагнозом: “Шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, афективно-маячний синдром, змішаний тип дефекту”, є інвалідом другої групи з цього захворювання. В клінічній картці захворювання переважає галюцинаторно-параноїдна симптоматика з маячним ідеями відношення, переслідування, агресивними формами поведінки відносно оточуючих, слуховими обманами. Хворий не приймає амбулаторне лікування, не вважаючи себе хворим, на прийом до лікаря-психіатра не з’являвся, у зв’язку з чим рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.06.2009 року ОСОБА_2 була призначена амбулаторна психіатрична допомога у примусовому порядку, подовжена за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.04.2010 року. Внаслідок загострення психічного стану ОСОБА_2 з 12.01.2010 року був госпіталізований до гострого психіатричного відділення, де перебуває на стаціонарному лікуванні. У відповідності до висновку комісії лікарів-психіатрів хворий страждає на тяжкий психічний розлад та виявляє реальні дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих та потребує продовження амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку з метою запобігання суспільно-небезпечних дій.
Заявник Паталах Ф.В. у судовому засіданні доводи заяви підтримав, зазначив, що ОСОБА_2 є інвалідом 2-ої групи з психічного захворювання, потребує примусової психіатричної допомоги, становить загрозу для оточуючих. З метою запобігання вчиненню хворим нових соціально-небезпечних діянь та захисту прав інших осіб необхідно продовжити примусову амбулаторну психіатричну допомогу відносно хворого.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення заяви не заперечував.
Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, суд вважає за можливе розглядати заяву за його відсутності у зв’язку із тим, що хворий знаходиться на стаціонарному лікуванні, участь у засіданні може погіршити його стан за твердженнями заявника.
У відповідності до ст. 12 Закону України „Про психіатричну допомогу” № 1489-14 від 22.02.2000 року, амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням суду.
Судом встановлено, що згідно висновку комісії лікарів-психіатрів від 03.06.2010 року, ОСОБА_2, 1971 року народження, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, страждає на тяжкий психічний розлад, є соціально небезпечним, неодноразово лікувався у зв’язку із загостренням галюцинаторно-маячної симптоматики, добровільно лікування не приймає, становить безпосередню загрозу для оточуючих, потребує подовження амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, вислухавши пояснення учасників процесу, суд вбачає підстави для задоволення заяви, оскільки ненадання примусової амбулаторної психіатричної допомоги ОСОБА_2 може призвести до соціально-небезпечних дій хворого, що становить загрозу для оточуючих, прав та інтересів інших осіб
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208-209, 212-215, 235, 279-282 ЦПК України, ст. 12 Закону України “Про психіатричну допомогу» № 1489-14 від 22.02.2000 року, -
ВИРІШИВ:
Заяву Головного психіатра Управління охорони здоров’я Запорізької обласної державної адміністрації про продовження амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку відносно ОСОБА_2, - задовольнити.
Продовжити строк надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2, 1971 року народження, який проживає за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, який ухвалив оскаржуване рішення, протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Л.Г. Артемова
Народні засідателі: П.Г. Кравцов
А.О. Чеботаєв