ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.07                                                                                        Справа №  26/268/06-25/89/07

За позовом –Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Запоріжгаз”, м. Запоріжжя, 69035, вул. Заводська, 7

до відповідача – Акціонерного товариства „Український інноваційний банк”, м. Київ, вул. Інститутська, 12-А: м. Київ, вул. Антоновича, 43

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу – Журавльов Д.В., м. Запоріжжя, 69006, пр-т Металургів, 22

 

                                                                                                                            Суддя Дьоміна А.В.                                                         

Представники:

Позивача –Туркін О.С. дов. №08/192 від 15.01.2007.                         

Відповідача –Наталюк М.В. дов.№26 від 06.02.2007.

3-ї особи –Артьомов О.І. дов.№б/н від 05.08.2005.

        Заявлено позов про визнання виконавчого напису №671 від 01.06.2006., вчиненого приватним нотаріусом Журавльовим Д.В. про стягнення з ВАТ „Запоріжгаз” на користь АТ „Український інноваційний банк” грошових коштів за простим векселем №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00грн., строком оплати за пред’явленням, але не раніше 30.05.2006. виданого ВАТ „Запоріжгаз” на користь ТОВ „Вікор Трейд” таким, що не підлягає виконанню.

        В судове засідання, яке відбулось 07.08.2006. представниками сторін надано клопотання про продовження строку розгляду справи.

        На підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду спору продовжено за клопотанням сторін.

        19.10.2006. до суду надійшли додаткові пояснення позивача по справі.

        Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області №365 від 28.02.2007. справу №26/268/06 передано на розгляд судді Дьоміній А.В.

        Ухвалою суду від 28.02.2007. справа №26/268/06 прийнята до провадження та присвоєно №26/268/06-25/89/07.

        На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, відкритому 28.02.20007. оголошувалась перерва до 21.03.2007., ухвалою від 21.03.2007. розгляд справи було відкладено до 11.04.2007.

        До початку судового засідання 11.04.2007. до суду надійшло клопотання позивача про зупинення розгляду справи до розгляду господарським судом м. Києва справи за позовом ВАТ „Запоріжгаз” до АТ „Український інноваційний банк” про визнання простого векселя №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00грн., строком оплати за пред’явленням. Але не раніше 30.05.2006., виданого ВАТ „Запоріжгаз” на користь ТОВ „Вікор Трейд” таким, що не підлягає оплаті з боку позивача на користь відповідача.

        В обґрунтування свого клопотання представником позивача надано копію позовної заяви №б/н від 15.03.2007. за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Запоріжгаз”, м. Запоріжжя до Акціонерного товариства „Український інноваційний банк”, м. Київ про визнання простого векселя таким, що не підлягає оплаті з боку ВАТ „Запоріжгаз”. Але, позивачем не надано суду доказів про прийняття господарським судом м. Києва даної позовної заяви до розгляду та призначення судового засідання.

        Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

        Оскільки позивачем не представлено суду належних доказів того, що господарським судом м. Києва розглядається пов’язана з даною справою інша справа, клопотання позивача залишено без задоволення.         

        У засіданні суду, 11.04.2007. оголошено перерву до 27.04.2007. для оголошення рішення в повному об’ємі.         

        Позивач підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, обґрунтовує їх ст. 5 Закону України „Про нотаріат”, ст. 15 Закону України „Про виконавче провадження” та вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню, у зв’язку з тим, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.07.2003. по справі №2279-6/4/82-4/33/03 затверджено мирову угоду між ВАТ „Запоріжгаз” та ТОВ „Вікор Трейд”, м. Київ.

        На виконання умов мирової угоди ВАТ „Запоріжгаз” було емітовано на користь ТОВ „Вікор Трейд” декілька векселів, зокрема –простий вексель №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00грн., строком оплати за пред’явленням, але не раніше 30.05.2006.

        11.05.2004. позивач повністю розрахувався з ТОВ „Вікор Трейд” по зобов’язаннях, визначених мировою угодою.

        Однак, у порушення умов мирової угоди, ТОВ „Вікор Трейд” відмовились повернути зазначений вище простий вексель.

        12.07.2004. господарським судом м. Києва винесено рішення по справі №18/203, яким зобов’язано ТОВ „Вікор Трейд” повернути вексель ВАТ „Запоріжгаз” та видано наказ.

        27.12.2004. Державною виконавчою службою Оболонського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного наказу. Але, виконавче провадження було закінчено у зв’язку з визнанням ТОВ „Вікор Трейд” банкрутом (постанова Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 03.10.2005.).

        Як зазначає позивач, відповідач повідомив його про, що останній отримав від ТОВ „Вікор Трейд” вексель, у якості застави майнових прав від 18.07.2003.

        02.11.2004. позивач повідомив відповідача про те, що зазначений вексель підлягає поверненню ВАТ „Запоріжгаз” згідно рішення господарського суду м. Києва та постанови Київського апеляційного господарського суду по справі №18/203.

        Позивач вважає, що нотаріусом не було з’ясовано обставин, які є підставами для відмови у вчиненні нотаріальних дій.         

        Відповідач та 3-я особа проти позову заперечують, вважають позовні вимоги необґрунтованими, просять в позові відмовити.

        Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

        01.06.2006. Державною виконавчою службою у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя винесено постанову №537/3 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №671, виданого 01.06.2006. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д.В.

        Виконавчий напис було вчинено на підставі протесту про неоплату векселя №670 від 01.06.2006., вчиненого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д.В. (далі Протест).

        Вказаним Протестом було опротестовано неоплату позивачем на користь відповідача простого векселя №6931358240572 номінальною вартістю 2 000 000,00грн., строком оплати за пред’явленням, але не раніше 30.05.2006., виданого ВАТ „Запоріжгаз” на користь ТОВ „Вікор Трейд” та переданого у заставу АТ „Український інноваційний банк”.

        Відповідно до ч.2 ст. 198 Цивільного кодексу України, відмова від виконання зобов’язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов’язання або на його недійсність не допускається.   

        Вексель, як цінний папір, є майном його власника (ст. ст. 1,3,21 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу”, ст. 190 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 716 Цивільного кодексу України, по договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо не суперечить суті зобов’язання.

        Тому, факт емітування векселя з метою його обміну на інший вексель повинен розцінюватись не інакше, як оплата векселя, що придбавається не грішми, а цінним папером, який є грошовим документом. У зв’язку з цим, цей вексель слід приймати як такий, що виданий для оплати придбаного майна.

        Ч. 1 ст. 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

        Згідно з положеннями ст. 21 Закону України „Про цінні папери і фондову біржу” ст.ст. 1,2 Уніфікованого закону „Про переказні та прості векселі”, єдиною підставою для визнання векселя недійсним  (документ не має сили простого або переказного векселів) є відсутність будь-якого з реквізитів, вказаних у цих законах відповідно для простого і переказного векселів...

        Спірний вексель містить усі реквізити, передбачені законодавством. А тому, законним його держателем є відповідач.

        Позивач у своїх поясненнях також стверджує, що відповідач при укладенні договору застави векселя діяв свідомо на шкоду боржнику (ВАТ „Запоріжгаз”), оскільки йому було відомо про ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.07.2003. по справі №2279-6/4/82-4/33/03, якою затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ „Вікор Трейд” та ВАТ „Запоріжгаз” та відомо про обов’язок ТОВ „Вікор Трейд” повернути вексель на користь позивача.

        Але, умовами кредитного договору №145 від 18.07.2003. передбачено, що кредит позичальнику –ТОВ „Вікор Трейд” видано на строк з 18.07.2003. по 16.04.2004. Спірний вексель було надано в заставу в якості забезпечення виконання зобов’язань за цим кредитним договором.

        Кінцевий термін виконання зобов’язань сторін за мировою угодою, затвердженою господарським судом Запорізької області від 01.07.2003. –30.05.2004.

        Строк пред’явлення до платежу простого векселя №6931358240572, емітованого ВАТ „Запоріжгаз”  01.07.2003. –за пред’явленням, але не раніше 30.05.2006.

        Згідно зі ст. 28 Закону України „Про заставу”, застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов’язання, в разі загибелі заставленого майна, в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно, в разі примусового продажу заставленого майна, при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави, в інших випадках припинення зобов’язань, установлених законом.

        Тобто, застава векселя є законною операцією, одним із видів забезпечення виконання зобов’язань за договором. Будь-яких положень мирової угоди відповідач не порушив.

        Відповідно до п. 7.1 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 16.12.2002. №508, надання банком кредитів під заставу векселів є кредитною операцією і здійснюється на загальних принципах банківського кредитування.

        У позовній заяві позивач вказує також на те, що нотаріусом не було з’ясовано обставин, які є підставами для відмови у вчиненні нотаріальних дій.  

        Так, опротестовуючи вексель в неплатежі, нотаріус, відповідно до п. 298 Інструкції про порядок вчинення  нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства Юстиції України від 30.03.2004. №20/5, направив позивачу вимогу про оплату векселя до 09.00год. 01.06.2006. Нотаріусом також було повідомлено позивача, що у разі неоплати векселя буде здійснено його опротестування в неплатежі.

        У вимозі про оплату векселя нотаріусом було зазначено всі необхідні реквізити векселя. Вказана вимога отримана позивачем 31.05.2006.

        Таким чином, у позивача в момент отримання від нотаріуса вимоги про оплату векселя були всі необхідні дані для того, щоб ідентифікувати зазначений вексель та направити нотаріусу свої заперечення щодо відсутності обов’язку ВАТ „Запоріжгаз” по його оплаті, надавши відповідні докази.

        Але, ніяких заперечень чи пояснень з боку позивача нотаріусу надано не було.

        Підстав, не здійснювати протест векселя у неплатежі нотаріус не мав.   

        Таким чином, вчинення протесту простого векселя, складеного та виданого ВАТ „Запоріжгаз” 01.07.2003. №6931358240572 зі строком платежу за пред’явленням, але не раніше 30.05.2006. на суму 2 000 000,00грн., отриманого від законного векселедержателя –АТ „Український інноваційний банк” було здійснено з необережності з боку позивача, який би мав повідомити про наявність певних юридичних фактів, що на його думку, унеможливлюють вчинення протесту вказаного векселя.

        Нотаріус не має можливості з’ясування обставин володіння  векселем векселедержателем, крім тих, що випливають з законодавства.

        В ст. 9 Конституції України сказано, що чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства.

        Таким чином в даному випадку, поведінка відповідача не може бути кваліфікована як правопорушення.

        Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Суд вважає, що позивач не довів належним чином ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.          

        З викладеного вбачається відсутність вини відповідача, що звільняє останнього  від   цивільно-правової відповідальності.

        Оскільки, під час розгляду даної справи судом не встановлено наявності елементів складу правопорушення,  у задоволені позовних вимог слід відмовити.     

        Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі відносяться на позивача.

        Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

                                                               ВИРІШИВ :

          В позові відмовити.