УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "30" серпня 2007 р. Справа № 1/611-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Сичової О.П.
при секретарі Сичевській Н.І.
за участю представників сторін
від позивача не з'явився;
від відповідача Гожий А.О. - представник за довіреністю;
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Коростишівської районної санітарно - епідеміологічної станції (м. Коростишів)
до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області (м. Житомир)
про визнання недійсним рішення №301 від 08.12.2006р.
ВСТАНОВИВ:
Позивачем подано адміністративний позов про визнання недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області №301 від 08.12.06 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Оспорюване рішення було прийняте на підставі акту від 21.11.06 складеного за результатами перевірки Коростишівської районної санітарно-епідеміологічної служби та в якому встановлено факти завищення тарифів на платні послуги внаслідок нарахування передбаченої законодавством націнки у розмірі 20% до затверджених тарифів, а також факти надання платних послуг не передбачених переліком робіт і послуг, що можуть надаватися за плату. Як наслідок, установою необґрунтовано одержано виручки в сумі 13740,15грн.
Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області №301 від 08.12.06 вирішено вилучити у Коростишівської районної санітарно-епідеміологічної служби в дохід державного бюджету 13740,15грн. та стягнути 27480,30грн. штрафу.
Позовні вимоги вмотивовані наступним:
- позивач правомірно під час надання платних послуг нараховував податок на додану вартість на тарифи затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 р. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 09346809 від 07.02.2005 р. виданого МДПА у м. Коростишеві. Тобто з моменту реєстрації платником ПДВ, відповідно до п. 7.2.4. ЗУ "Про податок на додану вартість" позивач отримав право на нарахування податку на додану вартість.
- відповідно до п. 6.1.1. ЗУ "Про податок на додану вартість" податок становить 20 % бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Редакція Постанови КМУ № 1351 від 27.08.03 р. не встановлювала, що зазначені в постанові тарифи (прейскуранти) містять в собі ПДВ. Позивач при нарахуванні ПДВ до тарифів керувався роз'ясненнями ДПАУ від 15.09.2003 Кг№ 8101/5/15-2416 про те, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.03 р., встановлені без врахування податку на додану вартість і тому при здійсненні цих операцій до ціни необхідно додавати цей податок;
- неправомірним є висновки рішення про необґрунтоване отримання виручки за рахунок надання послуг Коростишівської рай СЕС, які не ввійшли до переліку робіт і послуг, що можуть надаватися за плату. В ході перевірки з цього питання не було враховано наказ № 292-СЛ від 02.08.2004 р. Головного державного санітарного лікаря Житомирської області і ст. 31 ЗУ "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" та п. 10 "Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України", затвердженого Постановою КМУ № 1218 від 16.08.2002 р. в редакції Постанови КМУ № 1273 від 24.09.2004 р. Згідно до цих нормативних актів система органів санітарної служби є централізованою і діє на принципі підпорядкованості і єдиноначальності. Тому наказ Обласної СЕС № 292-СЛ від 02.08.2004 р. є обов'язковим до виконання Коростишівською рай СЕС;
- застосування деяких тарифів на платні послуги, що не були затверджені Постановою КМУ № 662 від 11.05.06 р. пояснюється тим, що Постанова КМУ № 662 від 11.05.06 р. була опублікована в газеті "Урядовий кур'єр" від 31.05.2006 р. № 100, відповідні тарифи стали застосовуватися з 01.06.2006 р.
Відповідач позовні вимоги заперечує з підстав визначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 42-46).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився з підстав зазначених у листі від 22.08.07.
Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, господарський суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" та "Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.00 №1819 на відповідача покладені контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
На підставі даних нормативних актів була проведена перевірка дотримання державної дисципліни цін Коростишівської районної СЕС, за наслідками якої складений акт від 21.11.06 в якому зазначено, що позивач в період з 01 листопада 2005 року по жовтень 2006 р. при наданні платних послуг необґрунтовано отримав виручки в сумі 13740, 15 грн.
Керуючись ст. 13 Закону України "Про ціни та ціноутворення" та Положенням про державну інспекцію з контролю за цінами, заступник начальника інспекції розглянув матеріали перевірки та прийняв рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, допущених позивачем на загальну суму 41 220, 45 грн., де 13 740, 15 грн. необґрунтовано отримана виручка та 27 480, 30 грн. економічні санкції.
Про необґрунтоване отримання виручки окремо було виділено в акті перевірки - сторінки 7, 9, 10.
До повноважень Кабінету Міністрів України згідно п.З ст.16 Конституції України віднесено проведення цінової політики, тобто, уряд здійснює реалізацію визначених законами України підстав встановлення і застосування цін і тарифів. Це повноваження реалізоване Верховною Радою України, зокрема, в Законі України "Про ціни та ціноутворення", згідно з яким Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін, визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи які затверджуються відповідними органами державного управління.
Законом України "Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення" Кабінету Міністрів України надано право визначати перелік та тарифи на платні послуги, які надаються закладами санітарно-епідеміологічної служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.02 №1544 затверджений Перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату, а постановою КМУ від 27.08.03 №1351 затверджено Тарифи на роботи і послуги, що виконуються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.
У затверджених Кабінетом Міністрів України тарифах не зазначено, що тарифи встановлюються без урахування податку на додану вартість.
Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що вказаний податок було включено до складу тарифів. Тобто тариф визначався з урахуванням податку на додану вартість.
Згідно ст.8 Закону України "Про ціни та ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:
державних фіксованих цін (тарифів);
граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Отже згідно порядку ціноутворення, що діє, регульовані тарифи встановлюються з урахуванням кінцевої вартості послуг для споживача, тому включають в себе податок на додану вартість.
Крім того, можна погодиться з твердженням відповідача, що згідно ст.4 Закону України "Про ціни та ціноутворення" та з постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 №1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)", якою затверджуються повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торговельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, вбачається, що Кабінет Міністрів України, як центральний орган виконавчої влади, встановлює саме фіксовані та граничні рівні цін (тарифів).
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу України" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законом, роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків.
Роз'яснення Державної податкової адміністрації від 15.09.03 №8101/5/15-2416 стосовно необхідності додавання податку на додану вартість до тарифів на послуги державної санепідемслужби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.03 №1351, надані Міністерству охорони здоров'я без урахування вказаних вище обставин не можна вважати правомірними, оскільки питання визначення структури ціни відноситься до компетенції не Державної податкової адміністрації а покладено діючим законодавством на Кабінет Міністрів України.
Згідно п.п.1.3, 1.7 Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 12.04.03 №176 податкові роз'яснення не мають сили нормативно-правового акта і є будь-якими відповідями податкового органу питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавленої особи.
Господарський суд вважає, що застосування тарифів в розмірах, які не відповідають тарифам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України, є порушенням ст.4 Закону України "Про ціни та ціноутворення", ст.35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
Відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України від 06.07.06 №34-26-2336 щодо набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.06 №662 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15.10.02 №1544 і від 27.08.03 №1351" повідомляється, що вказана постанова КМУ набрала чинності з моменту її прийняття, тобто з 11 травня 2006 року.
Так, відповідно до ст. 5 указу Президента України від 10.06.97 №503 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.
З даної постанови Кабінету Міністрів України не вбачається, що вона визначає права і обов'язки громадян, тому, що встановлює обов'язок санітарно-епідеміологічних станцій надавати певний перелік платних послуг лише за встановленими тарифами.
Керуючись ст. 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення", ст. 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 15.10.02 №1544 якою затверджено Перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату.
Такі платні послуги надаються лише за регульованими тарифами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.03 №1351,
До виходу постанови КМУ від 11.05.06 №662, дослідження біологічних матеріалів від людини не входили до Переліку робіт і послуг, що можуть надаватись закладами та установами державної санітарно-епідеміологічної служби.
Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.01 №298/519 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.01 №1047/6238) передбачено, що порушенням порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема:
нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;
застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг.
Господарський суд приходить до висновку, що відповідно до вказаної інструкції відповідачем було правомірно прийняте рішення від 08.12.06 №301 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.94, 158-163, 167, 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова господарського суду набирає законної сили в порядку та строки визначені ст. ст. 186, 254 КАС України.
Суддя
Дата складання 10.09.07.
Віддрукувати:
1 - в справу, 2- позивачу, 3 - відповідачу