Справа № 2а-3814/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 р.
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді Житняк Л.О.
суддів: Д’якова В.І., Ткаченко О.Є.
при секретарі Григор’євій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу № 2а-3814/10/2570
за позовом ОСОБА_2
до 1. Міністерства фінансів України, 2. Державного казначейства України, 3. Державної судової адміністрації України, 4. Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області
про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, -
В С Т А Н О В И В :
09.02.2007 позивач звернувся до суду з позовом до 1. Міністерства фінансів України, 2. Державного казначейства України, 3. Державної судової адміністрації України, 4. Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області про стягнення із Міністерства фінансів України шляхом списання коштів із Державного казначейства України з розрахункових рахунків Державної судової адміністрації України грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, справленого з його заробітної плати, як судді Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області за період з 01.09.2006 по 31.12.2006 включно в сумі 2 105,39 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.06.2010 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. 15.07.2010 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду про роз’єднання позовних вимог у самостійне провадження, справі присвоєно № 2а-3814/10/2570 та призначено до розгляду на 20.07.2010.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є суддею Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області. В порушення Закону України «Про статус суддів», Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 № 584/95, розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2006 № 22-р за період з 01.09.2006 по 31.12.2006 включно з його заробітної плати утримувався податок та не було компенсовано суму податку з доходів фізичних осіб за вказаний період.
Представник відповідачів № 3 та № 4 та представник відповідача № 1 в своїх запереченнях просять відмовити у задоволенні позову та слухати справу у їх відсутність.
Сторони в судове засідання не з’явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. При цьому, як вбачається із позовної заяви та телефонограми, позивач підтримує позов та просить розглядати справу без його участі.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути спір по суті на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
В силу ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже досліджуючи обставини по справі необхідно врахувати, що позивач був суддею Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області.
Як вбачається з матеріалів справи, із заробітної плати позивача, у відповідності до вимог Закону України від 22.05.2003 № 899-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» за період 29.08.2006 по 31.12.2006 включно був утриманий податок з доходів фізичних осіб в сумі 2 105,11 грн., згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області від 13.07.2010 № 03-34/975, що знаходиться в матеріалах справи.
При цьому суд враховує, що п. 1.2 ст. 1 Закону України від 22.05.2003 № 899-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів, або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп. 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами, а пп.«д» п. 1.3 ст. 1 Закону визначено, що дохід із джерелом його походження з України - це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі дохід у вигляді заробітної плати, нарахований (виплачений, наданий) унаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України.
Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід. Крім того відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та і винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.
Також суд враховує норму п. 22.2. ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яка встановлює, що у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.
Так Указом Президента України від 25.12.2003 № 1497/2003 «Про визнання такими, що втрачають чинність, деяких указів Президента України», у зв'язку з прийняттям Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», - Указ Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2004, а тому заробітна плата суддів з 01.01.2004 обкладається податком з доходів фізичних осіб за місцем основної роботи на загальних підставах.
Порядок проведення компенсаційних виплат суддям у зв'язку з втратою частини заробітку, пов'язаною зі сплатою податку було передбачено п. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про деякі питання оплати праці суддів» від 20.01.2004 № 22-р Голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100% посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку з доходів фізичних осіб буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за квартал 2003 року. В п. 2 даного Розпорядження зазначено, що компенсаційна виплата, передбачена п. 1 цього розпорядження, здійснюється в межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
На спростування позиції позивача, суд враховує, що відповідно до рішень Конституційного Суду України від 24.06.1999 № 6-рп/99 та від 01.12.2004 № 19-рп/2004 було встановлено, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування суддів, а важливим механізмом їх забезпечення є встановлений ч. 1 ст. 130 Конституції України обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Відповідно видатки на утримання судової влади встановлюються в Державному бюджеті України. Таким чином суд прийшов до висновку, враховуючи пояснення відповідачів, що такі видатки (компенсаційні виплати суддям) в Державному бюджеті України на 2006 рік не встановлювались, і порядок та механізм фінансування суддів на 2006 рік, таких компенсацій не передбачав.
Отже, враховуючи викладені норми законодавства, суд прийшов до висновку, що головам судів було дозволено здійснювати компенсаційні виплати суддям у 2004 році, у 2006 році здійснення таких виплат законодавством передбачено не було. Необхідно також звернути увагу, що жодна з наведених норм не визначає компенсацію від втрати заробітної плати, пов’язаної із справлянням даного податку.
В силу ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. А оскільки в судовому засіданні відповідачі довели правомірність своїх дій на яких ґрунтуються їх заперечення, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами, і тому не підлягають задоволенню, як такі, що спростовані встановленим вище.
Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб - відмовити повністю. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову виготовлено в повному обсязі 23.07.2010.
Головуюча суддя Л.О. Житняк
Судді: В.І. Д’яков
О.Є. Ткаченко