ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" липня 2010 р. Справа № 2a-2322/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Панікара І.В.
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
прокурора - Мигаль Х.О.,
предстанвика позивача - ОСОБА_1,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: прокурора міста Калуша в інтересах Держави в особі Калуської об'єднаної державної податкової інспекції, вул. В.Стуса, 2, м. Калуш, Івано-Франківська область
до відповідача: ПП ОСОБА_3, АДРЕСА_1, Івано-Франківська область,
про стягнення заборгованості в сумі 19431,06 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
22 червня 2010 року прокурор міста Калуша в інтересах Держави в особі Калуської об'єднаної державної податкової інспекції звернувся з адміністративним позовом до ПП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 19431,06 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що прокуратурою Калуського району в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів, проведено перевірку додержання вимог податкового законодавства, якою встановлено, що СПД ОСОБА_3 порушує вимоги чинного законодавства в сфері оподаткування, що суперечить державним інтересам, в наслідок чого станом на 20.05.2010 року виникла заборгованість в сумі 19431,06 гривень, зокрема по податку на додану вартість - 18743,90 гривень та податку з доходів фізичних осіб - 687,16 гривень.
Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що на момент розгляду справи за відповідачем рахується забогованість в сумі 19431,06 гривень та просив позов задовольнити повністю, шляхом стягнення з відповідача вищезазначеної заборгованості в судовому порядку.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про його місце, час та дату був повідомлений належним чином, своїм правом подати заперечення на позовні вимоги не скористався.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника позивача, дослідивши подані докази, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідності задоволення позову з наступних мотивів.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України “Про систему оподаткування” визначені види податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платник податків повинен сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів). Обов'язок фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, зборів (обов’язкових платежів) або його скасуванням, а також у разі смерті платника податків.
Пунктом 3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними/цільовими фондами" встановлено, що податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності ), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи в судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня нарахована на суму податкового зобов'язання є податковим боргом.
Відповідно до пункту 1 статті 5 вказаного Закону податкове зобов’язання самостійно визначається платником податків шляхом подання податкових декларацій та вважається узгодженим з дня такої декларації.
Підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що особа підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов’язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
Згідно пункту 9.4 статті 9 вищевказаного Закону, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону не більше ніж у два рази, така особа зобов’язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
Пунктом 2.1 статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що платниками податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи та нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.
Згідно пункту 3.1 статті 3 вищевказаного Закону, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті та іноземні доходи.
Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону, загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
Підпунктом 9.12.1 та 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту, а якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.
Пунктом 19.1 статті 19 Закону передбачено, що платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит, отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого законом, документи первинного обліку, на підставі яких формується податковий кредит платника податку; подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим, на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку; надавати особам, які згідно з цим Законом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження прав платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг; у порядку, визначеному законом, допускати службових осіб податкового органу на територію або до приміщень, що використовуються платником цього податку для одержання доходів від здійснення підприємницької діяльності; у разі зміни отримання податкової соціальної пільги здійснювати заходи, передбачені цим Законом; своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.
В судовому засіданні встановлено, що ПП Кіндрат ОСОБА_2 26.03.2007 року зареєстрована виконавчим комітетом Калуської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа та зареєстрована як платник податків у Калуській оДПІ.
З матеріалів справи слідує, що прокуратурою Калуського району в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів проведено перевірку додержання вимог податкового законодавства якою встановлено, що СПД ОСОБА_3 порушує вимоги чинного законодавства в сфері оподаткування, що суперечить державним інтересам та про що було складено акт №6/17-02/НОМЕР_1 від 10.01.2009 року про результати виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.03.2007 року по 30.09.2008 року. Зокрема у вищезазначеному акті зазначається, що відповідачем допущено наступні порушення: 1) неналежне ведення обліку доходів і витрат, чим порушено пункт 1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"; 2) порушення статті 1 указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції 03.07.1998 року за №727/98 зі змінами та доповненнями, пункту 1 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок громадян" та статті 13 Інструкції "Про прибутковий податок з громадян", в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької іяльності в сумі 714,16 гривень за 2007 рік; 3) занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 12571 гривень; 4) не подано до Калуської оДПІ податкові декларації по податку на додану вартість за січень - вересень 2008 року.
Станом на 20.05.2010 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 19431,06 гривень, зокрема по податку на додану вартість - 18743,90 гривень та податку з доходів фізичних осіб - 687,16 гривень. Відповідачем не погашено вищезаначену заборгованість, в наслідок чого на виконання вимог статті 6 Закону України «Про порядок погашень зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами»боржнику було вручено першу та другу податкові вимоги №0000071702/0 від 20.01.2009 року та №0000061702/0 від 20.01.2009 року на загальну суму податкового боргу. При цьому податковий борг –це податкове зобов’язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання (стаття 1 згаданого Закону).
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 3 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Враховуючи вищенаведене, загальна сума податкового боргу становить суму позовних вимог та підтверджується довідкою про наявність заборгованості від 20.05.2010 року №7148, копіями корінців податкових повідомлень-рішень №0000071702/0 від 20.01.2009 року та №0000061702/0 від 20.01.2009 року, актом №6/17-02/НОМЕР_1 від 10.01.2009 року про результати виїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.03.2007 року по 30.09.2008 року.
Оскільки вищевказана заборгованість в розмірі 19431,06 гривень боржником не сплачена на момент розгляду справи, то вона повинна стягуватись в судовому порядку.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ПП ОСОБА_3, АДРЕСА_1, Івано-Франківська область, ідентифікаційний код НОМЕР_1, в доход Державного бюджету України заборгованість в сумі 19431,06 гривень (дев'ятнадцять тисяч чотириста тридцять одна гривня шість копійок).
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/ Панікар І.В.
Постанова складена в повному обсязі 20.07.2010 року.