Справа   № _2-997_

                                                                                                                                                                            2010р.

                                            Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                                             ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«_31_» березня 2010р .  Свердловський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді       Бабенко С.Ш.,

при секретарі           Пархоменко Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Свердловська Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Свердловськтеплозабезпечення» про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, -

                             в с т а н о в и в :

          Позивач звернувся до Свердловського міського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, в обґрунтування вимог указавши, що позивач згідно наказу №1-к від 17.07.2007р. працював у Комунальному підприємстві «Свердловськтеплозабезпечення» на посаді майстра котельної «60 років СРСР», звільнився з підприємства за угодою сторін за ст.36 п.1 КЗпП України на підставі наказу №101-к від 07.12.2009р.

          Розрахунок по заробітній платі не був проведений належним чином, як того вимагає ст.116 КЗпП України, якою передбачено що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

          Остаточний розрахунок з позивачем був проведений 16.02.2010р. Середньо денний заробіток позивача становить 109,37 грн, у зв’язку з чим позивачем надано розрахунок середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок, за яким загальна сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок у період з моменту звільнення по день остаточного розрахунку з урахуванням наданих позивачем змін позивних вимог становить у розмірі 5468,50 грн.

          Позивач просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок за період з 07.12.2009р. по 16.02.2010р. у розмірі 5468,50 грн, витрати покласти на відповідача.

          У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 змінені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, на задоволенні позову наполягає.

          У судовому засіданні представник відповідача Ладікін Д.В. змінені позовні вимоги не визнав та пояснили, що з позивачем остаточний розрахунок у день звільнення не було проведено у зв’язку із відсутність грошових коштів на рахунках підприємства, тільки після отримання відповідних грошових коштів з позивачем проведений повний розрахунок, а саме, 16.02.2010р. остаточно позивачу сплачена сума компенсації за відрядження у розмірі 214 грн. Погоджується з наведеним у позові розміром середньоденного заробітку позивача у 109,37 грн, оскільки підприємством він правильно розрахований та наданий до відома позивача.        

          Вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, визнані достатніми для розгляду справи по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Відповідно до вимог ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

          Згідно зі ст.ст.94,115 КЗпП України праця робітників та службовців оплачується відповідно до Конституції України по її кількості і якості не рідше як кожні півмісяця. У відповідності зі ст.ст.21,24 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці, заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць.  

          Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх належних йому від підприємства сум провадиться в день звільнення.

          У судовому засіданні встановлено, що з позивачем директором «Свердловськтеплозабезпечення» відповідно до наказу №1-к від 17.07.2007р. укладено трудовий договір, за яким позивач прийнятий на роботу на посаду майстра котельної «60 років СРСР», який у подальшому звільнився з підприємства за угодою сторін за ст.36 п.1 КЗпП України на підставі наказу №101-к від 07.12.2009р.

          Суд погоджується з розрахунком позивача у розмірі 109,37 грн, який визнаний відповідачем у справі щодо розміру середньоденного заробітку, який він одержував у відповідача і з розрахунку якого позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, оскільки він проведений відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (з наступними змінами і доповненнями).  

Відповідачем у судовому засіданні підтверджено, що остаточний розрахунок з позивачем здійснений 16.02.2010р., про  що суду надано відповідну відомість на виплату грошей №19 від 16.02.2010р.

          З наданої відповідачем довідки випливає, що середньоденний заробіток позивача складає 109,37 грн. Суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню на користь позивача за період з 08.12.2009р. по 15.02.2010р. включно, суд вважає необхідним обчислити наступним чином: за грудень 2009р. – 19 робочих днів х 109,37 грн, за січень 2010р. – 18 робочих днів х 109,37 грн, за лютий 2010р. – 13 робочих днів х 109,37 грн, а всього на загальну суму 5468,50 грн. Таким чином, підлягає стягненню на користь позивача з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні у загальній сумі 5468,50 грн (109,37 грн х 50 дн), і суд вважає саме цю суму стягнути з відповідача на користь позивача.

          При цьому, суд враховує вимоги п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” №13 від 24.12.99р., відповідно до якого сама по собі відсутність коштів на підприємстві на момент розрахунку позивача не виключає його відповідальності перед позивачем.

          Крім того, згідно п. 25 абз.5 зазначеної постанови непроведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. Тому відсутність коштів на рахунках відповідача не може бути прийнята судом до уваги щодо складного фінансового становища підприємства.

                       Згідно зі ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, хоча б ця сторона була звільнена від сплати судових витрат. У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у дохід держави у розмірі 51 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Свердловським міським судом у розмірі 120 грн, оскільки по його провині позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.  

          На підставі ст.ст.94, 115, 116, 233 КЗпП України, ст.21,24 Закону України “Про оплату праці”, керуючись ст.ст.10-15,60,212-215,223,294 ЦПК України, суд

                                в и р і ш и в :

          Позов задовольнити.

          Стягнути з Комунального підприємства «Свердловськтеплозабезпечення» розрахунковий рахунок 260003014980 Свердловського відділення №5450 ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 364241, код 35015995 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 5468,50 грн (п’ять тисяч чотириста шістдесят вісім грн 50 коп).

          Стягнути з Комунального підприємства «Свердловськтеплозабезпечення» судовий збір у дохід держави у розмірі 51 грн, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Свердловським міським судом у розмірі 120 грн.

          Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції до Апеляційного суду Луганської області подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий