ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-52/10/2470
15:50 год.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
при секретарі судового засідання Левчуку Д.С..
за участю представників сторін:
позивача - Лютікова Н.О., Ветлінський С.І., за довіреністю;
відповідача - Агатій В.В., Ткач Д.Б., Васильчук В.А. за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина-Інвест-Буд" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Буковина-Інвест-Буд” звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, з урахуванням збільшених позовних вимог, до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення № 000322231/0 від 16.12.2008 р., № 000322231/1 від 18.02.2009 р., № 000322231/2 від 23.03.2009 р., № 000322231/3 від 06.006.2009 р., № 000323231/0 від 16.12.2008 р., № 000323231/1 від 18.02.2009 р., № 000323231/2 від 23.03.2009 р., № 000323231/3 від 06.06.2009 р
Позов мотивовано тим, що відповідач оскаржуваними повідомленнями-рішеннями безпідставно визначив податкове зобов’язання по податку на додану вартість та штрафні санкції. Вважає, що здійснені за податковими повідомленнями-рішеннями нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій проведено відповідачем з порушенням вимог п. п 5.1, 5.2.1, 5.2.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.7.4.1, 7.4.2.,7.4.4, 7.2.1., 7.2.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що суперечить ст.19 Конституції України та є підставою для визнання їх нечинними.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги повністю та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідачем подано письмові заперечення проти прозову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами перевірки є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства України.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити та надали пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
За клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 05.02.2010 р. в адміністративній справі призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якою доручено товариству з обмеженою відповідальністю «Західно-Український експертно-консультаційний центр». На вирішення перед експертом було винесено наступні питання:
- чи підтверджується нормативно та документально висновки акту № 3959/23-1/33173926 від 04.12.2008 р. про завищення ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього податкового року у загальній сумі 1671962,00 грн. та нарахування податку на прибуток у сумі 49153,00 грн., та заниження податку на додану вартість на суму 298032,00 грн.?
- чи підтверджується нормативно та документально здійснене за податковими повідомленнями-рішеннями № 000322231/0 від 16.12.2008 р., № 000322231/1 від 18.02.2009 р., № 000322231/2 від 23.03.2009 р. донарахування ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» податку на прибуток у сумі 49153,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 9830,60 грн.?
- чи підтверджується нормативно та документально здійснене за податковими повідомленнями-рішеннями № 000322231/0 від 16.12.2008 р., № 000322231/1 від 18.02.2009 р., № 000322231/2 від 23.03.2009 р., донарахування ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» податку на додану вартість у сумі 298032,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 149016,00 грн.?
- чи підтверджується нормативно та документально правомірність включення до валових витрат та податкового кредиту вартість магістрального каналізаційного колектора діаметром 800-1000 мм, довжиною 2,5 км на ділянці від каналізаційної насосної станції (КНС № 5) на вул. Сторожинецькій м. Чернівці до ствола глибинного каналізаційного колектора на вул. Черняховського м. Чернівці, який знаходиться за межами території кварталу забудови житловими будинками?
В ході проведення експертизи, питання зазначені в ухвалі про призначення експертизи, експертом згруповано та викладено наступним чином:
1. чи підтверджується нормативно та документально висновки акту № 3959/23-1/33173926 від 04.12.2008 р. про завищення ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього податкового року у загальній сумі 1671962,00 грн. та нарахування податку на прибуток у сумі 49153,00 грн., та заниження податку на додану вартість на суму 298032,00 грн.?
2. - чи підтверджується нормативно та документально здійснене за податковими повідомленнями-рішеннями № 000322231/0 від 16.12.2008 р., № 000322231/1 від 18.02.2009 р., № 000322231/2 від 23.03.2009 р. донарахування ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» податку на прибуток у сумі 49153,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 9830,60 грн.?
- чи підтверджується нормативно та документально здійснене за податковими повідомленнями-рішеннями № 000322231/0 від 16.12.2008 р., № 000322231/1 від 18.02.2009 р., № 000322231/2 від 23.03.2009 р., донарахування ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» податку на додану вартість у сумі 298032,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 149016,00 грн.?
3. чи підтверджується нормативно та документально правомірність включення до валових витрат та податкового кредиту вартість магістрального каналізаційного колектора діаметром 800-1000 мм, довжиною 2,5 км на ділянці від каналізаційної насосної станції (КНС № 5) на вул. Сторожинецькій м. Чернівці до ствола глибинного каналізаційного колектора на вул. Черняховського м. Чернівці, який знаходиться за межами території кварталу забудови житловими будинками?
За результатами судово-бухгалтерської експертизи судовим експертом складено висновок № 818 від 14.06.2010 р.
По першому питанню експертом встановлено: не підтверджується нормативно та документально висновки акту № 3959/23-1/33173926 від 04.12.2008 р. про завищення ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього податкового року у загальній сумі 1671962,00 грн. та нарахування податку на прибуток у сумі 49153,00 грн., та заниження податку на додану вартість на суму 298032,00 грн.
По другому питанню встановлено: внаслідок того, що перевіряючими безпідставно враховано в валові витрати підприємства, не списані витрати по будівництву каналізаційного колектору від вул. Сторожинецької до вул. Черняховського в сумі 1868573,00 грн., які числяться по бухгалтерському обліку в залишку Дебету 23 рахунку «Виробництво» і відповідно не підтверджується нормативно та документально здійснене за податковими повідомленнями-рішеннями № 000322231/0 від 16.12.2008 р., № 000322231/1 від 18.02.2009 р., № 000322231/2 від 23.03.2009 р. донарахування ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» податку на прибуток у сумі 49153,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 9830,60 грн., податку на додану вартість у сумі 298032,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 149016,00 грн.
По третьому питанню встановлено: не підтверджується нормативно та документально правомірність перевіряючими включення до валових витрат та податкового кредиту вартість магістрального каналізаційного колектора діаметром 800-1000 мм, довжиною 2,5 км на ділянці від каналізаційної насосної станції (КНС № 5) на вул. Сторожинецькій м. Чернівці до ствола глибинного каналізаційного колектора на вул. Черняховського м. Чернівці, який знаходиться за межами території кварталу забудови житловими будинками.
В судовому засіданні 20.07.2010 р. експертом подано до суду заяву про виправлення механічної помилки в тексті висновку № 818 від 14.06.2010 р., зокрема по третьому питанню та виклав його в такій редакції: не підтверджується нормативно та документально правомірність виключення перевіряючими з валових витрат та податкового кредиту вартість магістрального каналізаційного колектора діаметром 800-1000 мм, довжиною 2,5 км на ділянці від каналізаційної насосної станції (КНС № 5) на вул. Сторожинецькій м. Чернівці до ствола глибинного каналізаційного колектора на вул. Черняховського м. Чернівці, який знаходиться за межами території кварталу забудови житловими будинками.
Суд, заслухавши пояснення сторін та експерта, дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Буковина-Інвест-Буд” (58003, м. Чернівці, вул. Зелена, буд., 3, ідентифікаційний код 33173926) зареєстроване Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 20.10.2008 р. та взято на облік в органах державної податкової служби 15.11.2004 р. за № 2940.
На підставі направлення від 31.10.2008 р. за № 017427, працівниками Державної податкової інспекції у м. Чернівці проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.06.2008 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої 04.12.2008 р. складено акт за № 3959/23-1/33173926 (а. с. 12-38).
За результатами перевірки виявлено порушення позивачем:
1. п.5.1, п. п. 5.2.1., п. п. 5.2.2., п. 5.2., п. п. 5.3.1., п. п. 5.3.2., п. 5.3., п. п. 5.4.7., п. 5.4., ст. 5 ЗУ від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції ЗУ від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями), в результаті чого знижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 49153,00 грн. (ІІ кв. 2008 р.) та завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування у сумі 1671962,00 грн.
2. п. п. 7.4.2., п. п. 7.4.4., п. 7.4. ст. 7 ЗУ від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 298032,00 грн. у тому числі за березень 2008 року в сумі 142890,00 грн. та за квітень 2008 року в сумі 155142, 00 грн. та завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26-значення цього рядка переноситься до р.23.2 податкової декларації наступного звітного періоду) в сумі 67043,00 грн.
3. п. п. 4.2.1., п. 4.2. ст. 4, п. п. 19.2. ст. 19 ЗУ № 889-ІУ від 22.05.2003 р. «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, на загальну суму1341,59 грн.
На думку перевіряючих вказані порушення виникли внаслідок віднесення позивачем витрат на будівництво та податку на додану вартість з витрат на будівництво каналізаційного колектора до складу валових витрат та податкового кредиту в перевіряємий період.
Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивач подав заперечення, яке за результати розгляду відповідачем було визнано необґрунтованими (Т.1 а.с. 39-40, 41-43).
На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 000323231/0 від 16.12.2008 р. про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 447048,00 грн. (в т.ч. основного платежу в сумі 298032,00 грн. та застосованих санкцій в сумі 149016,00 грн.) та № 000322231/0 від 16.12.2008 р. про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 58983,60 грн. (в т.ч. основного платежу в сумі 49153,00 грн. та застосованих санкцій в сумі 9830,60 грн.).
Вказані податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржено в апеляційному порядку. По наслідках розгляду апеляції відповідачем ухвалено рішення від 18.02.2009 р. № 5058/25-014 про результати розгляду скарги, яким оскаржувані повідомлення-рішення залишено без змін. По наслідках апеляційного оскарження відповідачем було видано податкові повідомлення-рішення № 000322231/1 та № 000323231/1 від 18.02.2009 р., які повністю тотожні за змістом з попередніми. На решта етапах апеляційного оскарження в задоволенні скарг позивачу також було відмовлено. Донарахування продубльовано податковими повідомленнями-рішеннями № 000322231/2, № 000323231/2 від 23.03.2009 р. та № 000322231/3, № 000323231/3 від 06.06.2009 р.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Так, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі – Закон № 168/97-ВР) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (далі – Закон № 334/94-ВР) визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).
Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно з п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року.
Не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону (п.п. 5.3.2 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).
Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи та статуту позивача, товариство створене для будівництва житлових будинків і об’єктів соціальної сфери, проведення їх реконструкції та капітального будівництва з метою отримання прибутку.
Згідно рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 17.05.2005 р. №372/8 «Про визначення інвестора на виконання робіт з проектування та будівництва інженерних мереж для житлового кварталу, обмеженого вулицями Сторожинецькою, Рівненською, Червоноармійською та проспектом Незалежності» позивача визнано інвестором та замовником на виконання робіт з проектування та будівництва інженерних мереж для житлового кварталу, обмеженого вулицями Сторожинецькою, Рівненською, Червоноармійською і проспектом Незалежності, а саме: проектування та будівництво магістрального каналізаційного колектора діаметром 800-1000 мм, довжиною 2,5 км на ділянці від каналізаційної насосної станції (КНС) №5 на вул. Сторожинецькій до ствола глибинного каналізаційного колектора на вул. Черняхівського.
На підставі вказаного рішення між Чернівецькою міською радою та позивачем було укладено договір від 28.12.2005 р. №787-юр про виконання робіт з проектування та будівництва інженерних мереж для житлового кварталу, обмеженого вулицями Сторожинецькою, Рівненською, Червоноармійською та проспектом Незалежності. За умовами цього договору позивач, як інвестор, зобов'язувався виступити замовником на проектування та виконання робіт з проектування та будівництва інженерних мереж для житлового кварталу, обмеженого вулицями Сторожинецькою, Рівненською, Червоноармійською та проспектом Незалежності, а саме: запроектувати та виконати за власні кошти будівництво магістрального каналізаційного колектора діаметром 800-1000 мм, довжиною 2,5 км на ділянці від каналізаційної насосної станції (КНС) №5 на вул. Сторожинецькій до ствола глибинного каналізаційного колектора на вул. Черняхівського до 01.01.2007 р.
Згідно рішення від 29.11.2006 р. №160 9-ї сесії V скликання «Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняті рішення» Чернівецька міська рада вирішила зобов’язати позивача після здачі об'єкта в експлуатацію передати колектор та земельну ділянку в розпорядження міської ради.
Рішенням від 27.04.2007 р. №302 16-ї сесії V скликання «Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну за внесення змін в раніше прийняті рішення» Чернівецька міська рада затвердила позивачу проект відведення земельної ділянки з вул. Сторожинецької до вул. Генерала І. Черняхівського площею 3,4568 га для будівництва та прокладки каналізаційного колектора та надала земельну ділянку з вул. Сторожинецької до вул. Генерала І. Черняхівського площею 3.3858 га в оренду до 01.12.2008 р. для будівництва та прокладки каналізаційного колектора.
На виконання зобов'язань по договору від 28.12.2005 р. № 787-юр позивач виконав будівельно-монтажні роботи по будівництву колектора із залученням субпідрядних організацій ВАТ «ПМК-76» (ід.к.01037595, м. Чернівці), ПП «Юверс» (ід. код 34944948)
До валових витрат за перевірений період позивачем було включено витрати по актах виконаних робіт по будівництву колектора на загальну суму 1868573 грн. (без ПДВ), в т.ч. по ВАТ «ПМК-76» - 1723739 грн., по ПП «Юверс» - 144834 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що умовами домовленостей між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» передбачено інвестицію зі сторони позивача в майно територіальної громади міста Чернівці - безоплатне виготовлення та передача в розпорядження неприбуткової організації - міської ради колектора, спорудженого за кошти позивача, і не передбачено зарахування вартості збудованого колектора в оплату витрат на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності.
Отже, позивач в перевіряємому періоді фактично здійснював самостійне виготовлення основних фондів, не передбачених для використання у власній господарській діяльності. Тому у позивача відсутнє право на формування валових витрат за рахунок витрат на будівництво невиробничого основного фонду - магістрального каналізаційного колектора колектора.
Твердження представників позивача про будівництво магістрального каналізаційного колектора колектора діаметром 800-1000 мм, довжиною 2,5 км для власних потреб, суд оцінює критично, оскільки положеннями Закону України «Про трубопровідний транспорт» не передбачено використання споживачами (забудовниками, інвесторами) збудованих (реконструйованих) споруд трубопровідного транспорту в приватній власності.
Відповідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-III (далі – Закон №2181-III ) у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
За наведених обставин, суд вважає, що відповідач правомірно прийняв податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 447048,00 грн. (в т.ч. основного платежу в сумі 298032,00 грн. та застосованих санкцій в сумі 149016,00 грн.) та по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 58983,60 грн. (в т.ч. основного платежу в сумі 49153,00 грн. та застосованих санкцій в сумі 9830,60 грн.).
Доводи представників позивача про здійснення позивачем комплексної забудови житлового кварталу суд не бере до уваги з таких міркувань.
Як встановлено судовим розглядом, земельна ділянка під будівництво магістрального колектора виділялась відповідно до рішень виконавчого комітету та сесії Чернівецької міської ради, на підставі проведеного конкурсу від 13.05.2005 р. На виконання інвесторських зобов'язань було укладено відповідний договір № 787- юр від 28.12.2005 року між міською радою та позивачем. Умовами конкурсу компенсація з місцевого бюджету на виконання договору не передбачалась.
Вихідними даними на проектування житлового комплексу з об'єктами соцкультпобуту на земельній ділянці 1,75 га. по проспекту Незалежності, 116 позивачу було визначено вимоги до прийняття пайової участі у розвитку інфраструктури міста шляхом безкоштовної передачі двох відсотків побудованого житла.
Частиною 5 ст. 27 Закону України «Про планування та забудову територій» від 20.04.2000 р. № 1699-111 (далі – Закон № 1699-111) визначено, що вихідними даними можуть визначатись також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 20.12.1999 р. № 2328 «Про Порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу» визначив порядок, згідно з яким у технічних умовах мають бути визначені обґрунтовані розміри пайової участі замовників у розвитку або реконструкції системи відповідних мереж населеного пункту (п. 19.ж).
Граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів встановлено постановою Кабінет Міністрів України від 24.01.2007 р. № 40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів».
Відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування), не може перевищувати 20 % вартості будівництва інженерних споруд та нежитлових будинків (крім будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення) та 10 % вартості спорудження житлових будинків, будівель закладів культури і закладів освітнього, медичного та оздоровчого призначення.
Не залучаються кошти замовників для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів у разі спорудження:
• об'єктів будь-якого призначення за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;
• будівель житлового фонду соціального призначення;
• житлових будинків на земельних ділянках, придбаних на аукціоні, за умови включення до ціни таких земельних ділянок вартості облаштування їх інженерними мережами;
• об'єктів, які будуються замість пошкоджених або зруйнованих внаслідок стихійного лиха.
Правилами використання та забудови території міста Чернівці (глава 1 частини І), затвердженими рішенням 34 сесії Чернівецької міської ради IV скликання від 7 липня 2005р. N 763, визначено: вихідні дані - сукупність даних, які згідно із законодавством використовуються як інформаційна база при розробленні проектної документації (проектуванні). Вихідні дані включають:
- єдині умови і обмеження забудови та іншого використання земельних ділянок, які
встановлені цими Правилами для кожної зони і використовуються при проектуванні об'єкта,
що належить до переважних видів забудови земельних ділянок у цій зоні;
- архітектурно-планувальне завдання, яке надається замовнику (забудовнику) для
проектування об'єкта, що згідно з Правилами належить до допустимих видів забудови
земельних ділянок у відповідній зоні;
- технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування.
До вихідних даних належить також завдання на проектування, яке затверджується замовником і містить відомості про призначення та основні техніко-економічні характеристики об'єкта містобудування.
Вихідними даними можуть визначатися вимоги до пайової участі замовників у витратах на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Граничний розмір коштів для цих потреб та порядок його визначення встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, Правилами використання та забудови території міста Чернівці передбачено визначення у технічних умовах обґрунтованих розмірів пайової участі замовників у розвитку або реконструкції системи відповідних мереж населеного пункту.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що будівництво магістрального каналізаційного колектора діаметром 800-1000 мм., довжиною 2,5 км. на ділянці від каналізаційної насосної станції (КНС № 5) на вул. Сторожинецькій до ствола глибинного каналізаційного колектора на вул. Черняхівського вихідними даними на проектування житлового комплексу з об'єктами соцкультпобуту на земельній ділянці 1,75 га. по проспекту Незалежності, 116 не передбачено, і мало фінансуватись за рахунок власних коштів позивача.
Також суд відзначає, що згідно ст. 25 Закону України «Про планування та забудову територій» комплексна забудова території є засобом забезпечення громадських та приватних інтересів, спрямованих на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об'єктів соціальної сфери, жилих будинків, благоустрою території, інших об'єктів містобудування. Комплексна забудова території забезпечується одним або кількома забудовниками.
Рішення щодо організації комплексної забудови території у визначених межах приймаються відповідними місцевими радами на підставі техніко-економічних та містобудівних обґрунтувань.
Функції замовника на будівництво виконавчий орган відповідної ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, виконують безпосередньо або делегують їх на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) у порядку, встановленому законодавством.
Рішення органів місцевого самоврядування щодо організації комплексної забудови території для розташування об'єктів містобудування загальнодержавного значення (морських портів, аеропортів, терміналів, комплексів забезпечення виконання владних функцій тощо) приймаються з урахуванням техніко-економічних обґрунтувань, затверджених Кабінетом Міністрів України.»
Дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи встановлено, що Чернівецькою міською радою не приймалось рішення щодо організації комплексної забудови території, обмеженої вулицями Сторожинецькою, Рівненською, Червоноармійською та проспектом Незалежності в м. Чернівцях, не приймалось рішення щодо делегування функцій замовника комплексної забудови якій би то не було генеральній будівельній організації (підрядній організації).
Як вбачається із схематичного зображення території м. Чернівці, обмеженої вулицями Сторожинецькою, Рівненською, Червоноармійською та проспектом Незалежності, значна частина земельної ділянки цього кварталу є вже давно забудованою іншими будівельними організаціями на підставі окремих дозволів на будівництво та користування земельними ділянками. Земельна ділянка, на якій проводиться будівництво магістрального каналізаційного колектора діаметром 800-1000 мм., довжиною 2,5 км. на ділянці від каналізаційної насосної станції (КНС № 5) на вул. Сторожинецькій до ствола глибинного каналізаційного колектора на вул. Черняхівського, знаходиться за межами території кварталу забудови житловими будинками.
Згідно рішень Чернівецької міської ради ТОВ «Буковина-Інвест-Буд» було виділено в орендне користування земельну ділянку площею 1,75 га. по проспекту Незалежності, 116 для будівництва багатоквартирних житлових будинків з приміщеннями громадського призначення, об'єктами соцкультпобуту та підземним паркінгом. Згідно проектної документації та актів виконаних робіт позивач здійснював по проспекту Незалежності, 116 будівництво лише трьох житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями: 16-ти квартирний житловий будинок з магазином, 36-ти квартирний житловий будинок та 120-ти квартирний житловий будинок.
Враховуючи наведене, суд вважає, що вказане будівництво зовсім не відповідає визначенню комплексна забудова територій. Вказане визначення неможна ототожнювати з терміном будівництво комплексу житлових будинків, оскільки це різні поняття.
Згідно п. 2.1.2 Державних будівельних норм України «Правила визначення вартості будівництва» ДБН Д.1.1-1-200, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.200 р. № 174 пусковим комплексом є сукупність об'єктів (або їх частин) основного виробничого, допоміжного та обслуговуючого призначення, енергетичного, транспортного та складського господарств, зв'язку, інженерних комунікацій, очисних споруд, благоустрою, охорони довкілля від забруднення та інших об'єктів, що є частиною будови або її черги.
Станом на 01.07.2008 р. згідно оборотно-сальдової відомості позивача по бухгалтерському рахунку 23 вартість незавершеного будівництва об'єктів (без ПДВ) становила:
120-ти квартирний житловий будинок - 202930 грн., 36-ти квартирний житловий будинок - 3161002,74 грн., 16-ти квартирний житловий будинок з магазином - 505580,0 грн., каналізаційний колектор - 1868573 грн.
Таким чином, дані бухгалтерського обліку позивача підтверджують той факт, що накопичення витрат на будівництво магістрального каналізаційного колектора здійснюється окремо від витрат на будівництво житлових будинків і не є складової собівартості призначеного для подальшого продажу житла.
Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.
З висновком № 818 судово-економічної експертизи від 14.06.2010 р. суд не погоджується з таких міркувань.
Зокрема, зміст експертного дослідження містить суперечливі відомості на сторінках 21, 27 та 28 Висеновку. Так, твердження експерта про те, що перевіряючими враховано у валові витрати вартість магістрального каналізаційного колектора (ст. 21 абз. 6 Висновку) не відповідають дійсності, оскільки перевіряючими податкового органу виключено з валових витрат та податкового кредиту по податковому обліку вартість магістрального каналізаційного колектора, а не враховано в валові витрати; донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість здійснені в зв'язку із зменшенням перевіркою валових витрат та податкового кредиту по ПДВ, а не внаслідок їх збільшення. В іншому висновок експерта підтверджує висновок податкового органу, оскільки правомірність включення вартості колектора до валових витрат та податкового кредиту не підтверджується ні нормативно, ні документально (ст. 28 Висновку).
Також, експертом у Висновку не наведено правових норм на підставі яких у позивача виникає право на включення до валових витрат та податкового кредиту вартості магістрального каналізаційного колектора, а зміст Висновку суперечить акту документальної перевіркиз
Крім того, як вбачається із Висновку судово-економічної експертизи, експертом зроблено висновки про безпідставність та неправомірність дій відповідача щодо врахування в валові витрати підприємства перевіряючими не списаних витрат по будівництву каналізаційного колектору, а також включення до валових витрат та податкового кредиту вартості магістрального колектору. З такими висновками не можна погодитись, оскільки вони стосуються правової оцінки дій відповідача – суб’єкта владних повноважень, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Подана в судовому засіданні експертом заява про виправлення механічної помилки в тексті висновку № 818 від 14.06.2010 р. також не береться судом до уваги, оскільки не містить відмітки експерта щодо попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від покладених обов’язків.
Таким чином, враховуючи приписи ст. 70 КАС України, суд вважає, що Висновок судово-бухгалтерської експертизи № 818 від 14.06.2010 р. по дані адміністративній справі не є належним доказом по справі.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів? місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб’єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв (вимог) відповідачем при винесенні оскаржуваних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В судовому засіданні з боку відповідача надано достатніх аргументів, доводів та доказів, які свідчать, що оскаржувані рішення прийняті на підставі, в межах повноважень органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття рішень. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 26.07.2010 р.
Суддя В.К. Левицький