Копія
Справа № 2-а-4656/10/2270/1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2010 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-судді
суддівБлонського В.К.,
Коваля Р.Й.,
Тарновецького І.І.,
при секретаріВарченко В.В.,
за участі:
представника позивачаОСОБА_5,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом < в особі > < в чиїх інтересах > ОСОБА_6 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа > до Міністерства оборони України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа > про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, –
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача в якому просить визнати дії посадових осіб Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у виплаті грошової допомоги у розмірі 42 окладів місячного грошового забезпечення як інваліду 2-ї групи, яка отримала інвалідність під час проходження військової служби у 2006 році протиправними і зобов’язати Міністерство оборони України виплатити позивачу належну їй одноразову грошову допомогу у зв’язку із отриманням нею 2-ї групи інвалідності у 2006 році за захворюванням, пов’язаним із проходженням військової служби у розмірі 43759,60 грн., із врахуванням раніше отриманої страхової суми через Хмельницьку обласну дирекцію НАСК «Оранта».
Свій позов позивач мотивує тим, що вона в період із 26.04.1988 року по 28.05.1990 року і з 09.08.1991 року по 30.04.2006 року проходила дійсну військову службу. При звільненні у відставку позивач була обстежена військово – лікарською комісією, яка зробила висновок про наявність захворювання та його причинний зв’язок з проходженням військової служби. В послідуючому 12.01.2006 року Хмельницькою міжрайонною медико – соціальною експертною комісією позивачу була встановлена 2-а група інвалідності.
Згідно «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році» позивач вважає, що має право на одноразову грошову допомогу в зв’язку з отриманням інвалідності під час проходженням військової служби у розмірі 42 окладів місячного грошового забезпечення.
В 2007 році та 2008 році позивач зверталася до відповідача з проханням провести їй виплату одноразової грошової допомоги в зв’язку з отриманням інвалідності під час проходженням військової служби, але їй у цьому було відмовлено.
Таку відмову позивач вважає протиправною, тому що її право на отримання такої одноразової грошової допомоги в зв’язку з отриманням інвалідності під час проходженням військової служби передбачено «Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році».
Позивач, представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, та пояснили суду, що позивач проходила дійсну військову службу в період із 26.04.1988 року по 28.05.1990 року і з 09.08.1991 року по 30.04.2006 року. При звільненні у відставку позивач була обстежена військово – лікарською комісією, яка зробила висновок про наявність захворювання та його причинний зв’язок з проходженням військової служби. В послідуючому 12.01.2006 року Хмельницькою міжрайонною медико – соціальною експертною комісією позивачу була встановлена 2-а група інвалідності.
Згідно «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році» позивач вважає, що має право на одноразову грошову допомогу в зв’язку з отриманням інвалідності під час проходженням військової служби.
В 2007 році та 2008 році позивач зверталася до відповідача з проханням провести їй виплату одноразової грошової допомоги в зв’язку з отриманням інвалідності під час проходженням військової служби, але їй у цьому було відмовлено.
Таку відмову позивач вважає протиправною, тому що її право на отримання такої одноразової грошової допомоги в зв’язку з отриманням інвалідності під час проходженням військової служби передбачено «Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році».
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, подав в суд письмові заперечення на позов, у яких позовні вимоги не визнав повністю, зазначивши, що на день звільнення позивача з військової служби згідно ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції чинній до 1 січня 2007 року було передбачене державне страхування військовослужбовців у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми, каліцтва) або захворювання чи інвалідності. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, яку відповідач просить стягнути із відповідача передбачена до виплати тільки після 12 травня 2006 року згідно змін до закону, тому відповідач не має права на отримання такої допомоги.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач в період із 26.04.1988 року по 28.05.1990 року і з 09.08.1991 року по 30.04.2006 року проходила дійсну військову службу,що підтверджується копією її послужного списку.
З військової служби позивач наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 1-к від 28.02.2006 року була звільнена у відставку за станом здоров’я та виключена із списків особового складу із 30 квітня 2006 року.
Перед звільненням у відставку позивач була обстежена військово – лікарською комісією, яка зробила висновок про наявність захворювання та його причинний зв’язок з проходженням військової служби, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 658 від 22 листопада 2005 року. В послідуючому 12.01.2006 року Хмельницькою міжрайонною медико – соціальною експертною комісією позивачу була встановлена 2-а група інвалідності, що об’єктивно підтверджується копією витягу із акту огляду у МСЕК серії МСЕ № 068374.
Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що позивач стала інвалідом 2-ї групи за захворюванням, пов’язаним з проходженням військової служби, та була звільнена у відставку за станом здоров’я.
Відповідно до п. 2 ч. 1 постанови Кабінетом Міністрів України № 284 від 21 лютого 2007 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році», передбачена виплата грошової допомоги особам, звільненим з військової служби (у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби чи внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби), у розмірі 42-місячного грошового забезпечення – інвалідам 2-ї групи.
Позивач, вважаючи, що вона має право на отримання такої допомоги неодноразово зверталася до відповідача з вимогою провести їй таку виплату, але отримала відмову.
Згідно із Законом України № 3597-4 від 04.04.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу»», який набрав чинності з 12.05.2006 року, Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» був викладений повністю у новій редакції. Частиною 3 ст. 41 цього Закону у новій редакції було передбачено, що у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов’язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п’ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.
До 12.05.2006 року виплата одноразової грошової допомоги на вищезазначених умовах цим Законом взагалі не була передбачена.
Законом України № 328-5 від 03.11.2006 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», який набрав чинності з 1 січня 2007 року, прийнято нову редакцію ст. 41 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» і скасовано у цьому Законі з 01 січня 2007 року норму про проведення виплати одноразової грошової допомоги, як це було передбачено частиною 3 ст. 41 цього Закону в редакції Закону України № 3597-4 від 04.04.2006 року.
Суд вважає, що постанова Кабінету Міністрів України № 284 від 21 лютого 2007 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році» була прийнята на виконання вимог Закону України № 3597-4 від 04.04.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу»», який набрав чинності з 12.05.2006 року.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд приходить до висновку, що так як позивач отримала висновок про наявність захворювання та його причинний зв’язок з проходженням військової служби, їй було встановлена 2-а група інвалідності та вона була звільнена з військової служби до дати набрання чинності Закону України № 3597-4 від 04.04.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» тобто до 12.05.2006 року, вона не має права на отримання одноразової грошової допомоги, як це було передбачено Законом України № 3597-4 від 04.04.2006 року.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції статті, яка діяла на дату надання висновку про наявність захворювання та його причинний зв’язок з проходженням військової служби, встановлення 2-а група інвалідності позивачу, та її звільнення з військової служби, була передбачена законодавцем тільки виплата страхових сум у випадку настання страхових випадків, в тому числі і захворювання одержаного в період проходження служби.
На виконання даної статті Закону, Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 488 від 19 серпня 1992 року «Про умови державного обов’язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум».
Як встановлено із пояснень сторони позивача, заперечень представника відповідача позивач отримала страхову суму в зв’язку із про наявністю захворювання та його причинного зв’язку з проходженням військової служби, встановлення їй 2-а групи інвалідності. Об’єктивно така обставина підтверджується довідкою Дунаєвецького районного відділення ВАТ НАСК «Оранта» № 23 від 03.03.2008 року.
Законом України № 328-5 від 03.11.2006 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», який набрав чинності з 1 січня 2007 року, були внесені зміни не тільки до ст. 41 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», а і до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 328-5 від 03.11.2006 року встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов’язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п’ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Оцінюючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що Законом України № 328-5 від 03.11.2006 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб», який набрав чинності з 1 січня 2007 року, було перезавантажено норму про виплату одноразової грошової допомоги із ст. 41 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», яка встановила право на отримання такої допомоги з 12.05.2006 року, до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка почала діяти з 1 січня 2007 року.
Уже на виконання нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 499 від 28 травня 2008 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб».
За таких обставин суд вважає, що підстав для визнання дій відповідача при прийнятті рішення неправомірними, немає.
Враховуючи викладене, аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований та повністю недоведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому у його задоволені необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 41 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст.ст. 9, 11, 86, 159 – 163, 167 КАС України суд,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволені позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 26 липня 2010 року
< чи набрала законної сили > < Дата набрання законної сили >
Головуючий Суддя /підпис/ Блонський В.К.
Судді Коваль Р.Й.
Тарновецький І.І.
< Довідник >
"Згідно з оригіналом" Суддя В.К. Блонський