ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" липня 2010 р. Справа № 2a-522/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді Панікара І.В.
Суддів: Грицюка П.П.,
Скільського І.І.,
при секретарі Богусевич А.С.
за участю сторін:
прокурора - не з'явився,
представника позивача - Мелінишин А.В.,
представника відповідача - Тимів С.П.,
представника третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог - Стадник І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бусел-Прикарпаття", вул. Автоливмашівська, 5, м. Івано-Франківськ,
до відповідача: Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ,
третьої особи: Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області,
про зобов'язання визнати митну вартість товарів, повернути зайво сплачене мито, утриматися від відмови в прийнятті митних декларацій та митному оформленні наступних партій аналогічного товару,-
ВСТАНОВИЛА:
17 лютого 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бусел-Прикарпаття" (надалі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці (надалі відповідач) про зобов'язання визнати митну вартість товарів, повернути зайво сплачене мито, утриматися від відмови в прийнятті митних декларацій та митному оформленні наступних партій аналогічного товару.
20 липня 2010 року, в судовому засідані представних позивача заявив усне клопотання про уточнення позовних вимог, в якому зменшив останні, виключивши вимогу про зобов"язання утриматися від відмови в прийнятті митних декларацій та митному оформленні наступних партій аналогічного товару
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, як покупець, отримує товар (скло полірованне віконне) від Продавця (заводу-виробника EUROGLASS Polska Sp z o.o.) згідно контракту №UA 04/09/2009 від 01.09.2009 року. В 2009 році Продавець надавав позивачу скло віконне поліроване товщиною 4 мм по ціні 1,8 -1,75 ЕВРО за 1 квадратний метр. В 2010 році Продавець запропонував за вищезазначений товар ціну в розмірі 1,6 ЕВРО, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Бусел-Прикарпаття" провело оплату за 10 автомобілів (22245,30 метрів квадратних) скла віконного полірованого товщиною 4 мм по ціні 1,55 ЕВРО за 1 метр квадратний. Для оформлення товару позивачем 12.02.2010 року було подано до відповідача ВМД за №206000014/2010/000373 та №206000014/2010/000374 із зазначено митною вартістю 1,6 ЕВРО за 1 квадратний метр. Івано-Франківська митниця подала картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів №206000014/0/000014 та №206000014/0/000013. Натомість відповідачем запропоновано позивачу встановити митну вартість товару в розмірі 1,8 ЕВРО за 1 метр квадратний скла 4 міліметра. З метою пришвидшення випуску товару у вільний обіг Товариство з обмеженою відповідальністю "Бусел-Прикарпаття" сплатило мито та ПДВ від встановленої митницею митної вартості, фактично з ним не погоджуючись. Внаслідок чого, просить суд зобов'язати відповідача визнати митну вартість товарів за ціною 1,6 ЕВРО за 1 квадратний метр та повернути зайво сплачене мито в сумі 1704,84 грн. та ПДВ в сумі 1392, 84 грн.
Ухвалою від 24.06.2010 року, суд за ініціативою представника позивача залучив до справи Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив. Суду подав письмове заперечення проти позову, в якому зазначив, що визначення митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, здійснюється відповідно до Митного кодексу України та постанов Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" на підставі пакету документів, поданого до митного оформлення. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень Митного кодексу України. В запереченні звернув увагу на те, що згідно зі статтею 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень Митного кодексу України. Відповідно до статті 265 Митного кодексу України та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.08 № 339, митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів згідно з вимогами Митного кодексу України. Під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи. Первинною основою для визначення митної вартості у відповідності до положень Митного кодексу України є контрактна ціна, тобто ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари з урахуванням певних, конкретних елементів, що формують частину вартості для митних цілей (витрати на транспортування та ін.). Відповідно до статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. 12.02.10 декларантом ТзОВ "Бусел-Прикарпаття" ОСОБА_5 подано до митного оформлення ВМД 206000014/2010/000373 та ВМД 206000014/2010/000374 на товар "віконне скло EUROFLOAT термічно поліроване, незабарвлене, неармоване, без нанесених додаткових шарів та І додаткової обробки товщиною 4 мм. Розмір 3210x2250 мм., по 2223,76 м.кв. в кожній ВМД. Країна виробництва - Польща. Торговельна марка "EUROGLAS POLSKA Sp.z.o.o." Виробник "EUROGLAS POLSKA Sp.z.o.o." Фактурна вартість - 1,55 євро/м.кв. Митна вартість - 1,71 євро/м.кв. Згідно з фактурою № FV555/2010/F57 та з доповненням № 02 від 10.02.10 до Контракту № UА- 04/09/2009 покупцеві надається знижка 3% в розмірі 106,74 євро (знижка 3% при умові повної передоплати за товар). Відповідно до листа EUROGLAS б/н знижка надається за стабільні партнерські відносини між фірмами і великі об'єми поставок продукції на підприємство. Натомість позивач стверджує, що власне факт неконкурентоспроможності скла на українському ринку перервав і регулярні поставки названого скла за контрактом, хоча насправді таке шкло возилось позивачем 03.02.10 по фактурній вартості 1,75 євро/м.кв. Водночас пунктом 3 Контракту № UA-04/09/2009 передбачено, шо Подавець має право змінювати ціни на партії товарів, направляючи письмове повідомлення покупцю не пізніше, як за 14 днів до їх введення. Пропозиція знизити ціни на cкло датована 08 лютим 2010 року, а вже 12 лютого позивач подав декларацію для митного оформлення скла. Крім того, назва товару Рlоаt у прайс-листі від 08.02.10., що не відповідає назві, зазначеній у ВМД (Еигоflоаt), відсутність аналогічно наданих знижок продавця іншим суб'єктам ЗЕД при однакових та більших об'ємах поставок (згідно з інформацією центральної бази даних ДМСУ) дало підстави посадовій особі митниці для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до пп. 7- 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 № 1766, витребувати додаткові документи, про що здійснена відповідна відмітка в декларації митної вартості. Декларант на вимогу митного органу зобов'язаний подати документи, які містять відомості про задекларовану ним митну вартість, та належним чином їх оформити відповідно до вимог п. 12 вищевказаного Порядку. На вимогу митного органу декларантом не подано необхідних документів, а саме: калькуляції фірми-виробника товару; інформації зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару. Митний орган на підставі наявних у нього відомостей (інформація, що міститься у єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмигслужби України) здійснив коригування митної вартості до рівня 1,8 євро/м.кв.
Враховуючи вищенаведе, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог, в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в письмовому запереченні, яке ним подано в судовому засіданні.
Колегія суду, розглянувши матеріали справи та подані докази, вислухавши представника позивача, представника відповідача та третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог, приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог, внаслідок чого в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень, суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.
Відповідно до статті 40 Митного кодексу України, усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Відповідно до статті 72 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України; декларуванні товарів і транспортних засобів; повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.
Статтею 45 Митного кодексу України встановлений обов’язок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України - подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
таттею 81 Митного кодексу України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до статті 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.
До обов’язків декларанта віднесені наступні: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставлянням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.
Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.
Так, стаття 259 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Стаття 260 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 4 якої митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Стаття 262 Митного кодексу України визначає порядок декларування митної вартості товарів. Згідно положень якої, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України, шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 266 Митного кодексу України встановлює методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Частина 2 вказаної статті Митного кодексу України визначає, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Крім того, положення даної статті передбачають, що якщо митна вартість не може бути визначена за ціною договору, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. Частина 5 статті 266 Митного кодексу України передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Пунктом 2 "Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №339 від 09.04.2008 року контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення покладено на митні органи, при цьому послідовність дій посадових осіб митного органу під час здійснення передбаченого цим пунктом контролю визначається Державною митною службою України.
Порядок декларування митної вартості таварів передбачений нормами "Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 1766 від 20.12.2006 року (далі - Порядок).
Згідно пункту 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов’язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Пунктом 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. При цьому, посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Згідно п.п. 13, 14 Порядку, декларант зобов’язаний подати додаткові документи, визначені у п.11 цього Порядку (на які посилається відповідач), протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк може бути продовженим. У разі ж відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості. І лише у випадку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Як встановлено в судовому засіданні 01.09.2009 року позивачем укладено контракт за № UA-04/09/2009 з компанією "EUROGLAS POLSKA Sp.z.o.o." на купівлю листового скла за цінами які повинні вказуватись у додатку до даного контракту.
В лютому поточного року позивачем імпортовано на митну територію України даний товар. З метою його митного оформлення, 12.02.2010 року відповідачу надано декларації декларації митної вартості (форма ДМВ-1) № 206000014/2010/000373, №206000014/2010/000374 з зазначенням митної вартості з розрахунку 1,6 євро за 1 м.кв.
В зазначених декларацях митним органом зроблено відмітку про необхідність декларанту надати додаткові документи, а саме: калькуляцію фірми - виробника товару; інформацію завнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару.
В даному випадку суд зазначає, що вимоги відповідача про необхідність надання позивачем додаткових документів з метою підтвердження вартості і походження товару були обгрунтованими та законними. Однак, декларант відмовився від надання додаткових документів, про що свідчинь відмітка на звороті декларацій.
Беручи до уваги вищенаведене, відповідач виніс картки відмови в прийнятті митних декларації, митному оформленні чи пропуску товарів та транспортних засобів через митний кордон України № 20600014/0/000013 та № 20600014/0/000014 від 15.02.2010 року. В даній картці зазначено, що митні декларації не мужуть бути прийнятими, товари не підлягають митному оформленню з причин коригування митної вартості товару відділом контролю митної вартості. Водночас митним органом зазначено, що вимогами, виконання яких забезпечує можливість прийняття митних декларацій є декларування митної вартості товару відповідно до рішень про визначення митної вартості товару від 13.02.2010 року № 206000006/2010/000147/1 та № 206000006/2010/000148/1.
При цьому, митний орган прийняв вищевказані рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом. Згідно даних рішеннь, відповідач визначив ціну на рівні 1,8 євро за 1 м. кв. скла.
15.02.2010 року в зв’язку з незгодою щодо митної вартості позивачем подано заяву №15/02-1 від 15.02.2010 року , Івано-Франківською митницею було надано дозвіл на випуск товарів які надійшли на адресу позивача у вільний обіг під гарантійні зобов’язання. Враховючи наведене, позивачем подано нові декларації про митну вартість товару, в яких було вказано митну вартість товару на рівні ціни визначеної митним органом і проведено митне оформлення по ціні визначеній митним органом.
Як підтверджено матеріалами справи, наявна в митниці інформація дозволила визначити митну вартість спірного товару та скоригувати її до рівня цін відповідно до автоматизованої інформаційної бази ДМСУ.
При цьому слід зазначити, що використання автоматизованої інформаційної бази ДМСУ визначено постановою КМ України № 1044 від 26.12.1995 року «Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю», тому твердження позивача щодо неправомірності застосування вказаної бази при визначенні митної вартості товарів до уваги судом не приймається, оскільки її застосування регламентовано чинними нормативними актами.
Тому, виходячи із вищевикладених обставин і неможливості застосувати інші методи визначення митної вартості товару митним органом застосовано 6 метод (резервний) визначення ціни товару.
Судом не взято до уваги прайс лист компанії "EUROGLAS POLSKA Sp.z.o.o.", який представлений представником позивача в судовому засіданні в якості доказу вартості поставленого товару, оскільки, внаслідок того, що зазначений документ складено не державною мовою чи мовою якою б володіла колегія суддів, суд керуючись принципом диспозитивності та офіційного з"ясування обставин справи, усною ухвалою двіччі зобов"язував представника позивача виготовити сертифікований переклад даного документу, на що останній погодився , проте ухвалу суду так і не виконав - сертифікований переклад документу суду не надав. Також не взято судом до уваги платіжні доручення, надані представником позивача, оскільки з їх змісту неможливо зрозуміти специфікацію та вид товару за який проводилась оплата.
Не представлено представником позивача також будь-яких інших доказів у підтвердження своїх доводів про те, що митна вартість товару визначена відповідачем, вища вартості аналогічного товару інших виробників чи постачальників.
Крім того, не підтверджено позивачем документально в судовому засіданні і факт неможливості отримати (на момент митного оформлення) від поставщика товару компанії "EUROGLAS POLSKA Sp.z.o.o." калькуляцію фірми - виробника товару, інформацію завнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару
При цьому, відповідачем доведено, що мало місце не підтвердження декларантом документально заявленої ним митної вартості товару і що таке не підтвердження викликало сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору.
Таким чином, на думку суду, дії митного органу при винесенні рішеннь про визначення митної вартості товару, які фактично і є предметом спору, винесені із дотриманням встановленого порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегя суддів вважає вимоги позивача про зобов'язання відповідача визнати митну вартість товарів за ціною 1,6 ЕВРО за 1 квадратний метр та повернути зайво сплачене мито в сумі 1704,84 грн. та ПДВ в сумі 1392, 84 грн. необгрунтованими, а позовну заяву такою, що не підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ПОСТАНОВИЛА:
В задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий: /підпис/ Панікар І.В.
Судді: /підпис/ Грицюк П.П.
/підпис/ Скільський І.І.
Постанова складена в повному обсязі 23.07.2010 р.