Справа  №2-1021/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 липня 2010 року                                                                                                                                      м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:  

головуючого -  судді Яніна  І.А.,

при секретарях         Храмовій Г.Г., Поліщук Н.В.,

за участю позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

відповідача                ОСОБА_3,

за участю помічника прокурора Бахчисарайського району АРК Дорогавцева А.М.,

представника органу опіки та піклування Бахчисарайської районної державної адміністрації АРК ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_2, як законного представника ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_3, третя особа - орган опіки та піклування Бахчисарайської районної державної адміністрації АРК про визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою та вселенні в квартиру,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду із позовними вимогами до відповідачів про визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод у користуванні квартирою та вселенні в квартиру за підставами, викладеними ними в уточненій позовній заяві від 8 липня 2010 року. Посилаючись на ст.364,391 ЦК України, ст.9,150 ЖК Української РСР, позивачі свої вимоги мотивували тим, що вони разом з відповідачами є співвласниками трьохкімнатної квартири, що розташована за адресою: АРК, АДРЕСА_1, при цьому відповідачі не визнають їх прав на зазначену житлову площу, не пускають в квартиру, не бажають у добровільному порядку визначити порядок користування нею. Оскільки спірна квартира не може бути переобладнана в окремі квартири з самостійними виходами, то позивачі просили суд виділити в користування на 3/5 часток спірної квартири дві житлові кімнати площею 12,6 кв.м та 13,3 кв.м з 1\2 часткою лоджії, а відповідачам залишити кімнату 18,5 кв.м з 1\2 часткою лоджії, інші приміщення залишити в загальному користуванні. Крім того, позивачі просили суд зобов’язати відповідачів не перешкоджати їм в користуванні квартирою, вселити їх в спірну квартиру.

У судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити та пояснили, що перешкоди  у здійсненні ними права користування та розпоряджання спірною квартирою відповідачами створені з листопада 2006 року, відповідач ОСОБА_3 постійно скандалила, замінила замки в квартирі, у зв’язку із чим позивачі не можуть в неї війти.  

Помічник прокурора Бахчисарайського району АРК, який діяв в інтересах відповідача ОСОБА_9 в порядку, передбаченому ст.45 ЦПК України, позовні вимоги не визнав та пояснив, що відповідачі позивачам перешкод не створювали, з квартири їх ніхто не виселяв, відповідних доказів суду не надано, права власності на відповідні частки квартири вони не позбавлені. Крім того, ст.364 ЦК України, на яку посилалися позивачі як на правову підставу визначення порядку користування квартирою, зазначені спірні питання не регулює. Позивачами також не надано суду доказів того, що спірна квартира не підлягає поділу в натурі та неможливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири, оскільки для таких висновків необхідні спеціальні знання. Оскільки з пояснень позивачів випливає, що перешкоди в користуванні квартирою їм були створені у листопаді 2006 року, при цьому до суду вони звернулися лише 30 грудня 2009 року, клопотань про визнання поважними причини пропущення позовної давності не заявляли, то помічник прокурора просив суд про застосування позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі та пояснила, що в спірну квартиру позивачі та їх діти не переїжджали та не проживали, оскільки проживали в житловому будинку у родичів ОСОБА_2. В теперішній час позивачі проживають у власному благоустроєному будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1. Вона разом з матір’ю ОСОБА_9 проживає в спірній квартирі з 2005 року. Позивачі неодноразово приходили до них зі скандалами, ломили замки, двері, вимагали звільнення квартири, у зв’язку із чим вона зверталася до правоохоронних органів. Визначити порядок користування квартирою не можливо, оскільки норми житлової площі в квартирі не дозволяють проживати п’яти особам різних сімей та різної статі.  

Представник органу опіки та піклування Бахчисарайської районної державної адміністрації АРК ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, вислухавши сторони, дослідивши матеріли справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступними підставами.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 17 квітня 2006 року квартира, що розташована за адресою: АРК, АДРЕСА_1, належить на праві власності по 1/5 частки кожному: ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 (а.с.17).

У відповідності до ст.364 ЦК України, на яку посилалися позивачі як на правову підставу визначення порядку користування квартирою, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Таким чином, питання визначення порядку користування квартирою ст.364 ЦК України не вирішує. При цьому, ст.ст.9,150 ЖК Української РСР також не регулюють визначення порядку користування квартирою. Позовних вимог щодо визначення порядку користування квартирою з інших правових підстав, позивачі у встановленому ЦПК України порядку не заявляли.

При цьому, суд приймає до уваги те, що позивачами не надано суду доказів того, що спірна квартира не підлягає поділу в натурі (є неподільною) та неможливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. Матеріали експертизи із зазначеного питання суду не надані, відповідні клопотання про призначення експертизи не заявлялися.

Посилання позивачів на п.14 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року №20 « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» суд не приймає до уваги, оскільки вказана постанова прийнята з метою забезпечення правильного та однакового застосування законодавства про приватну власність, яке вже втратило чинності (зокрема Закон України «Про власність», Цивільний Кодекс Української РСР (1963 року).

За таких обставин, не позбавляючи відповідачів можливості заперечувати проти застосування до правовідносин інших правових норм, в задоволенні позовних вимог в частині визначення порядку користування квартирою необхідно відмовити.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачі у судовому засіданні заявили про те, що перешкоди  у здійсненні ними права користування та розпоряджання своїм майном відповідачі створили з листопада 2006 року.

Проте, позивачами не надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що з листопада 2006 року їм були створені перешкоди у здійсненні ними права користування своїм майном, вони не проживали у квартирі саме внаслідок неправомірних дій відповідачів (а не за власним бажанням) та зверталися до компетентних органів із метою усунення перешкод у користуванні квартирою. Права розпорядження своїми частками квартири позивачі не позбавлені.

Навпаки, з наданих суду доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_3 28 січня 2009 року зверталася до Бахчисарайського РВ ГУ МВС України в АРК із заявою про прийняття заходів до своїх родичів, в тому числі до позивачів (а.с.21).

Таким чином, оскільки позивачі не довели порушень їх прав з боку відповідачів, то підстав вважати, що їх права, як співвласників, є порушеними та такими, що підлягають судовому захисту, немає, у зв’язку із чим у задоволенні позовних вимог в частині усунення перешкод у користуванні квартирою та вселенні в квартиру, необхідно також відмовити.

Помічник прокурора у судовому засіданні заявив про застосування позовної давності, оскільки вона на його думку сплинула.

Суд враховує те, що давність не поширюється на вимоги власника про усунення будь-яких порушень його права, оскільки названі порушення мають триваючий характер та постійно відсувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права власника, у зв’язку із чим у задоволенні заяви помічника прокурора про застосування позовної давності необхідно відмовити.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, виходячи із засад змагальності цивільного судочинства, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.10,11,60,213,214,215,218 ЦПК України,

В И Р И Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

Р ішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга, подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений вище строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: