Справа № 2а-1601/2010
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
20 липня 2010 року Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Ястребова Д. О.
при секретарі Гура І. І. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бахчисараї адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території автомобільно-технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим Лелеко Дмитра Олександровича про визнання незаконними дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, від 20.05.2010, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, від 20.05.2010, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
01.06.2010 позивач звернувся до суду у порядку адміністративного судочинства з позовом до інспектора дорожньо-патрульної служби Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території автомобільно-технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим Лелеко Д. О. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, від 20.05.2010, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою від 04 червня 2010 року відповідно до ст.. ст.. 104,106 КАС України порушено провадження у справі.
Після попереднього розгляду справи вимоги змінено та доповнено про визнання незаконними дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, від 20.05.2010.
Позовні вимоги мотивовано тим, що інспектором дорожньо-патрульної служби Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території автомобільно-технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим Лелеко Д. О. при виконані ним владних повноважень 20.05.2010 безпідставно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпроАП за порушення, допущені при здісненні повороту 20.05.2010 із вул. Фрунзе на вул. Будьонного у м. Бахчисарай й керуванні автомобілем „Фольксваген” реєстр. номер НОМЕР_1. Оскільки пішоходи знаходились на іншій смузі руху вул. Будьонного у м. Бахчисарай, куди здійснювався поворот, небезпеки для них виникло, як слідство порушень п. 18.1 Правил дорожнього руху України.
Також на порушення ст. ст. 251, 256, 280 КУпроАП у протоколі не зазначені у якості свідків або потерпілих пішоходи, що переходили дорогу, не зазначена у якості свідку ОСОБА_3 , що знаходилась у автомобілі позивача, безпідставно зроблено фотознімки без зазначення обладнання, носія й т. ін. При винесенні постанови не враховані такі дані як майновий стан й інші обставини, що прямо передбачено ст. 3 КУпроАП (арк. спр. арк. спр. 2-4).
При уточненні позовних вимог позивач вважає свої дії такими, що не порушують п. 16.2 Правил дорожнього руху України, оскільки пішоходам, що переходили дорогу, небезпека не створювалась у сенсі приписів п. 1.10 Правил. Із зазначених вище підстав вважає незаконними й дії щодо складання протоколу (арк. спр. арк. спр. 23-24).
У суді позивач вимоги підтримала. Пояснила, що інспектором безпідставно складно протокол й притягнуто до адміністративної відповідальності. У протоколі не зазначено пішоходів, які на проїжджій частині не знаходились при здійсненні маневру. Таким чином вимушена повернути для того, щоб не створювати небезпеку зустрічному транспорту, оскільки повертала із головної дороги, лівого її рядку, наліво. Безпідставно й упереджено поставився інспектор, оскільки, коли складався протокол, інші особи повертали таким же чином, вітаючись із інспектором. Пасажир її автомобіля ОСОБА_3 , яка знаходилась в автомобілі позивача, опитана не була. Сам розмір накладеного стягнення не оскаржує, оскільки вважає, що інспектором неправильно й безпідставно застосовано ч. 2 ст. 122 КУпроАП внаслідок упередженого ставлення. Ознайомившись із знімком у матеріалах у справі про адміністративне правопорушення, про те, що на знімку автомобіль не той, не стверджує, але вважає, що даний доказ міг бути сфальсифікований спеціально, оскільки номеру не видно. Автомобіль схожий на той, яким керувала, коли складено протокол. Права роз’яснювались, від підпису дійсно відмовилась.
Відповідач вимоги адміністративного позову не визнав. Пояснив, що 20.05.2010 після фіксування фотокамерою порушення п. 16.1 Правил дорожнього руху України при здійсненні повороту на вул. Будьонного у м. Бахчисарай ОСОБА_1 зупинена та щодо неї складено протокол за ч. 2 ст. 122 КУпроАП. Від підпису протоколу відмовилась, що було зафіксовано двома свідками. Фотознімок виконано на місці й при складанні протоколу у ньому про це зазначено. Клопотань будь-яких правопорушником не заявлялось, вона відмовилась дати й письмові пояснення до протоколу. Із урахуванням відношення до скоєного при розгляді протоколу на місці визначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 грн. Порушення полягало у тому, що при здійсненні повороту позивач при керуванні автомобіля не пропустила пішоходів, що переходили дорогу, на яку повернув автомобіль позивача.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши в межах позовних вимог надані суду й наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв’язку із чим вони не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, належать до компетенції адміністративних судів.
Згідно з ч. 1 ст. 104 зазначеного Кодексу до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи або інтереси в сфері публічно-правових відносин.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 18 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Спір між сторонами із урахуванням положень ст. ст. 217, 222, 255 КУпроАП є таким спором, що підлягає розгляду відповідно до зазначеної норми Бахчисарайським районним судом АР Крим як місцевим адміністративним судом.
Судовим розглядом встановлено, що 20.05.2010 об 11 год. 40 хв. інспектором відділу дорожнього руху Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території автомобільно-технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим Лелеко Д. О. складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, стосовно ОСОБА_1 за те, що 20.05.2010 об 10 годині 30 хвилин у м. Бахчисарай на перехресті вул. Фрунзе- вул. Будьонного у м. Бахчисарай, керуючи транспортним засобом „Фольксваген” реєстр. номер НОМЕР_1 повертаючи вліво не надала переваги у русі пішоходам при перетині проїжджої частини, яку перетинала, чим порушила вимоги п. 16.2 Правил дорожнього руху України (протокол серії АК №216967 наданих суду матеріалів).
Постановою (серія АК №137986) від 20.05.2010 того ж інспектора за розглядом на місці, отриманою позивачем, ОСОБА_1 піддана адміністративному стягненню за вищезазначені дії за ч. 2 ст. 122 КУпроАП у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 500 грн. Копія постанови мається в матеріалах справи та відповідає оригіналу, наданому органами ДАІ (арк. спр. 5).
Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд виходить із наступного.
Частиною 2 ст. 122 КУпроАП передбачена відповідальність у числі іншого за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, що тягнуть накладення штрафу від двадцяти п’яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із п. 16.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою №1306 від 10.10.2001 Кабінету Міністрів України, На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
Враховуючи зазначені приписи суд вважає, що невиконання визначеного приписів Правил дорожнього руху України й тягне адміністративну відповідальність за зазначене адміністративне правопорушення.
Ст. 7 КУпроАП передбачено провадження у справах про адміністративні правопорушення та застосування заходів адміністративного стягнення на підставі суворого дотримання законності уповноваженими на то органами або посадовими особами в межах їх компетенції відповідно до закону.
Згідно із ст. ст. 254, 256 зазначеного Кодексу про скоєне адміністративне правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою із змістом та в порядку ст. 256 КУпроАП. У протоколі серед іншого зазначаються прізвища, адреси свідків та потерпілих, якщо такі маються.
Виходячи із положень ст. 256 КУпроАП, протокол щодо ОСОБА_1 Є складений відповідно до вимог зазначеної норми, оскільки містить дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім’я, по батькові особи, що склала протокол, відомості про особу, що притягується до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення та суть правопорушення, нормативний акт , що передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища та адреси свідків, у присутності яких згідно із ч. зазначеної норми відмовилась позивач від підписання протоколу. Протокол підписано особою, що його склала із зазначенням на місці документів, що додано до нього, у тому числі фото таблиці, пояснень та рапортів. Також протокол містить відомості щодо роз’яснення прав, останнє позивачем не оспорюється.
В межах своїх повноважень відповідно до ст.. 279 КУпроАП відповідачем розглянуто справу про адміністративне правопорушення із винесенням оскаржуваної постанови.
Статтею 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі.
Оцінивши докази, надані на виконання положень ч. 2 ст. 71 КАС України, із урахуванням належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, взаємного зв’язку суд вважає доведеними обґрунтованість дій відповідача та відповідність їх закону.
Так, як із пояснень самого позивача у позові та уточненні до нього (арк. спр. арк. спр. 2-4, 23-24) на вул. Будьонного у м. Бахчисарай, куди повернув автомобіль під управлінням ОСОБА_1 , дійсно рухались пішоходи.
Зазначене не спростувала своїми поясненнями й свідок ОСОБА_3 , допитана судом. Чітких пояснень про місцезнаходження людей, що рухались остання не дала.
Між тим, пояснення самого позивача у позові, у суді остання стверджувала протилежне, цю обставину підтверджено й посадовою особою, що склала протокол та є відповідачем у справі.
Із урахуванням цих доказів та пояснень самого позивача у суді про не виключність знаходження на фотознімку у матеріалах справи про адміністративне правопорушення саме автомобіля під її керуванням суд вважає доведеним наявність пішоходів, які переходили проїзну частину, на яку повертав автомобіль.
Оцінюючи даний доказ, суд враховує непередбаченість законодавством України про адмінстративне правопорушення спеціального порядку фіксації правопорушення фото та відеопристороями із зазначенням часу, дати, а також враховує наявність відомостей про це у протоколі, підписаному на місці. Як слідство даний доказ є письмовим доказом, що підлягав оцінці при розгляді справи відповідно до ст. 279 КУпроАП, й разом з іншими доводить вину ОСОБА_1 У вчиненні адмінстративного правопорушення.
Незазначення прізвищ та адрес осіб, що переходили проїжджу частину, як потерпілих та свідків із урахуванням складу адмінстративного правопорушення суд не вважає неможливим визнати грубим порушенням, що свідчило б про незаконність порушення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 із наслідком у вигляді незаконного притягнення до адмінстративної відповідальності.
Таким же є й незазначення у протоколі свідка ОСОБА_3 , у тому числі із урахуванням її пояснень, що самі по собі не суперечать зазначеним визе доказам по суті й могли вплинути на рішення справі.
Посилання ж позивача на відповідність її дій Правилам дорожнього руху України у сенсі положень п. п. 1.10, 18.1 є необґрунтованим, оскільки приписи п. 16.2 є спеціальними для проїзду регульованих і нерегульованих перехресть незалежно від наявності чи відсутності пішоходних переходів без посилання наявнгості чи відсутності небезпеки. Приписи ж п. 18.1 застосовуються для проїзду нерегульованих пішоходних переходів і містять передбачене п. 1.10 поняття відсутності чи наявності небезпеки.
Статтею 280 КУпроАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи маються обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність й т. ін.
Сама постанова згідно із ст. 283 КУпроАП, між іншим, повинна містити повний опис обставин, встановлених при розгляді справи, виходячи із доказів, що маються у справі.
Статтею 280 КУпроАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності, чи маються обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність й т. ін.
Доводи позивача про неврахування даних про особу, майновий стан, обставини, що обтяжують та помякшують відповідальність, розгляд на місці із урахуванням відмови підписання протоколу, дачі письмових пояснень, підтвердження факту розяснення передбачених ст. 268 КУпроАП прав, не підтверджені у тому числі шляхом письмового зазначення про це у протоколі самими правопорушником, є бажанням уникнути адміністративної відповідальності.
Про наявність клопотання про відкладення часу розгляду справи для забезпечення правової допомоги ані позивач, ані відповідач при розгляді справи у суді не зазначали.
Виходячи із вищезазначеного аналізу доказів, суд вважає постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, від 20.05.2010 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 законною та обґрунтованою, тобто такою, що відповідає ст. ст. 283, 284 КУпроАП, у зв’язку із чим підстав для її скасування також немає.
За таких обставин відсутні й підстави для закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України адміністративні справи розглядаються судом в межах позовних вимог, за які суд виходити не може за виключенням випадків необхідності цього для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Зазначена постанова в частині зміни міри стягнення, наявності чи відсутності повноважень, які перевірено судом, не оскаржується. Підстави ж для виходу за межі позовних вимог і урахуванням викладеного відсутні.
Таким чином, згідно із п. 1 ст. 293 КУпроАП, ч. 1 ст. 162 КАС України постанову від 20.05.2010 стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпроАП слід залишити без змін, відмовивши у задоволенні позову як у частині визнання незаконними дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, від 20.05.2010, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, від 20.05.2010, так і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного й ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 122, ст. ст. ст. 217, 222, 251, 254- 556, 279, 268, 280, 283-284 КУпроАП, п. 16.2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою №1306 від 10.10.2001 Кабінету Міністрів України та керуючись ст. ст. 1, 2, ст. ст. 8, 9, п. 1 ч. 1 ст. 17, п. 2 ч. 1 ст. 18, ст. ст. 69, 71, 94, 99, ст. ст. 122, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, 293 КУпроАП, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
У позові ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби Відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території автомобільно-технічної інспекції Бахчисарайського району при управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим Лелеко Дмитра Олександровича про визнання незаконними дій щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, від 20.05.2010, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпроАП, від 20.05.2010, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Бахчисарайський районний суд шляхом подачі у десятиденний строк із дня виготовлення повного тексту постанови заяви про апеляційне оскарження й подання після цього протягом двадцяти днів апеляції або шляхом подання апеляційної скарги у передбачений десятиденний строк без подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст рішення виготовлений 23 липня 2010 року.
Головуючий:
суддя п / п
Постанова ___________ набрала законної сили.
З оригіналом згідно:
суддя
секретар