Справа № 2-3881/10

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 липня  2010р. Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого – судді Чередніченко Н.П.

при секретарі –          Чигир Т.Ф.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення  Голосіївської у м.Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації – про визнання неправомірною відмови у здійсненні перерахунку та виплати недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов»язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, –

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 16.04.2010р. звернувся в Голосіївський районний суд м.Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення  Голосіївської у м.Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації – про визнання неправомірною відмови у здійсненні перерахунку та виплати недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов»язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Просив: відновити пропущений строк для звернення до суду згідно ч.1 ст.257 ЦК України за захистом його порушених прав ;

визнати дії відповідачів по нарахуванню та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення неправомірними, такими що суперечать Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Конституції України;

зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської  у м.Києві РДА зробити розрахунки, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення КМДА нарахувати і виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення як інваліду 1 групи у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, згідно абз.2, ч.4, ч.10, ст.48 Закону України «Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-XII, починаючи з 01.01.2007 року, розмір мінімальної заробітної плати визначити на момент виплати з урахуванням попередніх виплат;

зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської у м.Києві РДА робити перерахунок призначеної позивачу щорічної допомоги на оздоровлення як інваліду 1 групи у розмірі 5 мінімальних заробітних плат у відповідності до п.2, ст.48 Закону України «Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796 – XII та Конституції України, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення КМДА робити зараз нарахування і виплату нарахованої щорічної допомоги на оздоровлення згідно Закону України в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, за невиконання і порушення Законів України і Конституції України відповідач понесуть адміністративну або кримінальну відповідальність.

Позивач  в судовому засіданні позовні вимоги підтримав за вищевикладеними обставинами . Позивач пояснив, що 23.02.2010р. він звернувся з заявою до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської у м.Києві РДА  з приводу здійснення з 01.01.2009р. перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до абз.2 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії інваліду 1 групи, якому встановлено захворювання, що пов’язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

Проте листом від 25.02.2010р. Відповідач-1 відмовив йому в здійсненні такого перерахунку та повідомив, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562 щорічна допомога на оздоровлення нарахована йому в розмірі 120 гривень. Вважає відмову Відповідача-1 щодо здійснення відповідного перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення неправомірною, просить зобов»язати Відповідача-1 здійснити такий перерахунок, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення КМДА (Відповідач-2) – нарахувати і виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, згідно ст.48 Закону України «Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-XII, починаючи з 01.01.2009 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням попередніх виплат.

Також просить зобов»язати відповідачів в подальшому здійснювати, відповідно, перерахунок, нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, згідно абз.2, ч.4, ч.10, ст.48 Закону України «Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представник Відповідача 1 – Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської у м.Києві РДА в судовому засіданні позовні вимоги не визнала.

Посилалась на те, що згідно ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та закону про Державний бюджет України. Зокрема, ст.7 Бюджетного Кодексу України якою основним принципом бюджетної системи визначено збалансованість, ст.23 цього Кодексу, відповідно до якої будь-які зобов’язання і платежі можуть здійснюватись лише за наявності бюджетних призначень; ст.95 Конституції України, якою встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Оскільки щорічна допомога на оздоровлення здійснюється за рахунок Державного бюджету України, то її розміри не можуть визначатись будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» було визначено обсяг видатків на щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ст.71 цього Закону, Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які, відповідно до законодавства, визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Постановою Кабінету Міністрів України № 562, розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 1 групи встановлений у 120 гривень. Тому вимоги щодо здійснення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення вважала необґрунтованими.

Відповідач 2 - Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення КМДА в судове засідання повторно не з»явився . Судом про дату судового розгляду повідомлялися належним чином та у встановлений законом порядок .

Суд, вислухавши пояснення позивача , представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, інвалідом 1 групи, якому встановлено захворювання, що пов’язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

    Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України №796-XII від 28.02.1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції   Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна на оздоровлення інвалідам 1 і 2 групи   виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної  заробітної  плати  визначається на момент виплати (ч.7 ст.48).

Відповідачем-2 на підставі розпорядження Відповідача-1 в 2007 -2009 р. виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення розмірі 120, 00 грн, визначеному відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.

Позивач 23.02.2010р. звернувся із заявою до Відповідача-1 з приводу здійснення з 01.01.2009р. перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до абз.2 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати.

Листом від 25.02.2010р. Відповідач-1 в здійсненні такого перерахунку відмовив та повідомив, що щорічна допомога на оздоровлення нарахована в розмірі 120 грн на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005р. №562.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Пленумом Верховного Суду України в п.5 постанови № 9 від 01.11.1996р. « Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що с удам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Суд бере до уваги, що відповідно до ст.62 Закону України «Про статусі соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», роз»яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Згідно ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати".

При цьому суд вважає необґрунтованими посилання представника Відповідача-1 на те, що Постанову Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005р., видано на підставі ст.ст. 62, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки зазначені норми Закону (в редакції від 06.06.1996р.) передбачають   право Кабінету Міністрів України на роз'яснення порядку застосування цього Закону та порядок підвищення розміру доплат, пенсій  і компенсацій, передбачених цим Законом, в т.ч. статтею 48, а не визначення їх іншого розміру в порядку зменшення.

Суд погоджується із письмовими запереченнями Відповідача-1 в тій частині, що за наявності нормативно-правових актів, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулюють спірні правовідносини – визначають розмір щорічної допомоги на оздоровлення, а саме – Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про Державний бюджет на 2009 рік», підлягає застосуванню закон за принципом пріоритету норми, яка прийнята пізніше – тобто, Закон України «Про Державний бюджет на 2009 рік».

Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік» (статтею 71) Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які, відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Разом з тим, таке право Кабінету Міністрів України було надано лише з прийняттям Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік».

Тому нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, визначеному Постановою КМУ №562 від 12.07.2005р., яку видано до прийняття Закону України «Про державний бюджет України на 2009рік» є необґрунтованою та здійсненими в порушення вимог ч.2 ст.19 Конституції України.

Посилання відповідачів на відсутність у 2009р. відповідних бюджетних призначень у визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі як на підставу для відмови у здійсненні позивачу перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення не може бути прийнято до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, на що також звернув увагу Європейський Суд з прав людини.

Так, у справі „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини, зазначив, що судами не повинні прийматися до уваги посилання органів державної влади на відсутність бюджетних асигнувань, як на причину невиконання своїх зобов»язань, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що прийнятий раніше.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що щорічна допомога на оздоровлення позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 1 категорії, інваліду 1 групи, якому встановлено захворювання, що пов’язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, у 2009 році має бути нарахована відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (в редакції від 06.06.1996р.), в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, визначеному на момент належної виплати (на лютий 2009р), тому позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

 Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому строк для звернення до суду за захистом свого цивільного праву позивачем не пропущено, а тому й  відсутні підстави для його відновлення.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п.18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. «Про державне мито», відповідачі – відповідно до п.7 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. «Про державне мито». Відповідно до ст.88 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони відносяться за рахунок держави.

На підставі наведеного, ст.19 Конституції України, ст.ст. 10, 48 Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009рік», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208, 213, 212-216 ЦПК України, –

в и р і ш и в :

            позов ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення  Голосіївської у м.Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації – про визнання неправомірною відмови у здійсненні перерахунку та виплати недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов»язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи– задовольнити .

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації здійснити ОСОБА_1   перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, в редакції від 06.06.1996р., виходячи з розміру п’яти мінімальних заробітних плат на момент належної виплати - за 2007-2009р. та за 2010 р, з урахуванням попередніх виплат.

    Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на підставі перерахунку, проведеного Управлінням праці та соціального захисту населення в Голосіївському районі м.Києва здійснити виплату ОСОБА_1  щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої  ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, в редакції від 06.06.1996р., виходячи з розміру п’яти мінімальних заробітних плат на момент належної виплати - за 2007-2009р. та за 2010р, з урахуванням попередніх виплат.

    Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги – протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заява та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                  Суддя :