Справа № 2-а-11/2010 р.

                                                                                                            .         (№2-а-7989/2009р.)      

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е  М    У К Р А Ї Н И

30 березня 2010 року   Харцизький міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді                                                             ТКАЧЕНКО Л.Я.

при секретарі                                                                       РАНКОВОЇ О.О.

адвоката                             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харцизьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

        19 жовтня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

        Просить зобов’язати відповідача УПФУ в м. Харцизьку: згідно до ст. 49, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , провести перерахунок і виплату державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду третьої групи в розмірі з розрахунку не менш як шість мінімальних пенсій за віком відповідно розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю , у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 серпня 2009року з проведенням оплати не одержаних сум; згідно до ст. 11, 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової службі та деяких інших осіб” ,  щомісячно проводити виплати 30% від мінімальної пенсії за віком, з 01.08.2009року з проведенням доплати не одержаних сум, згідно до ст. 1 Закону України „Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни”, щомісячно проводити виплати щомісячної цільової допомоги в розмірі 50грн., згідно до постанови Кабінету Міністрів України №198 від 11 березня 2009року щомісячно проводити виплату підвищення, як непрацюючому у розмірі 14грн. 20коп. з 01.08.09р. , 28грн.40коп. – 01.10.09р., стягнути судові витрати на оплату послуг адвокату в розмірі 2000грн.

       Позов мотивує тим, що він  належить (віднесений) до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1  від 11 листопада 2004 року та вкладкою до посвідчення НОМЕР_2.

     20 вересня 2004 року  йому встановлена третя група інвалідності безстроково з  визначенням 30% втрати працездатності у зв’язку  з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов’язків воїнської служби по ліквідації аварії на  Чорнобильській АЕС.

     13 серпня 2009 року він звернувся до відповідача УПФУ в м. Харцизьку з заявою з проханням здійснити йому перерахунок призначеної пенсії по інвалідності відповідно до вимог ст. 54 Закону України  „Про статус і соціальний  захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796 -XII (зі змінами та доповненнями), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірах не менших від шести мінімальних пенсій за віком для інвалідів 3 групи, на що 25 вересня 2009 року отримав відповідь про відмову в такому перерахунку пенсії по інвалідності з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність здійснення управлінням розрахунку. Вважає дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії протиправними з наступних підстав.

      З 1  січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування»  від 9 липня  2003  року №   1058-4, який  відповідно до його преамбули
визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного  страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

     Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

     Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею  8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

     Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи” (надалі –соціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

     Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію

      Нормами статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови  призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені  норми розповсюджуються на позивачів і на мене, як віднесеного до першої категорії.

     Частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим  по  1   групі  інвалідності     - 10 мінімальних пенсій за віком,  2 групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком, 3 групи інвалідності — 6 мінімальних пенсій за віком.

    Даною нормою визначений для даної категорії нижній розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального Закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного Закону нижній розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальна внаслідок Чорнобильської катастрофи.

     Стаття  50  Закону  України   "Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали внаслідок   Чорнобильської   катастрофи"   передбачає,    що   особам,   віднесеним  до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам  3 групи - 15 відсотків мінімальної пенсії за  віком, тобто станом на 01.08.2009 року – 74,70 грн.  Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

     Вважає, що посилання Управління ПФУ на частину 5 статті 54 Закону України "Про статус  і соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника,  внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 гривень 91 копійка та 22 грн. 30 коп., що визначено Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за  рахунок Державного бюджету» від 3 січня 2002 року №1 (зі змінами, внесеними Постановою № 895  від 13 липня 2004 року), не можна прийняти до уваги, оскільки  ототожнювати порядок і розмір в силу різного  правового навантаження цих значень неможливо. Якщо «порядок»  відповідає на питання „як, яким чином”, то «розмір» — «скільки».

       Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року  №966-14. а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий  мінімум  використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

      Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505 — 4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також  окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.  Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

     Статтею  58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року № 107-У!, що набрав чинності з 1 січня 2008 року ("Урядовий кур'єр" від 31 грудня 2007 року), був затверджений  прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня — 470 гривень,  з І квітня — 481 гривень, з 1 липня-482 грн., з 1 жовтня — 498 гривень.    

     Відповідно до ст.54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року  №835-УІ, що набрав чинності з  1  січня 2009 року ("Урядовий кур'єр" від 30 грудня 2008  року),   був   затверджений   прожитковий   мінімум   на   одну   особу,   яка   втратила працездатність  на 2009 рік у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто - 498 грн.   Відповідно мінімальний  розмір пенсії по інвалідності повинен складати:    498 х 6 = 2988 грн.

     Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю повинна складати: 498х50% = 249 грн.

     Крім того, згідно ч.4 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року № 3551-Х11 інвалідам війни 3 групи пенсії підвищуються на 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тобто, з 01.10.2008 року підвищення складає: 498х30%=149,40 грн. Крім того, як інваліду війни, йому повинна сплачуватися щомісячно цільова грошова допомога в розмірі 50 грн.

     Таким чином, розмір його пенсії повинен складати:

2988,00 грн. – розмір основної пенсії (498,00 грн.х6 з 01.01.2009р.);

74,70 грн. – додаткова пенсія (згідно до ст. 50 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»);

149,40 грн. – підвищення інвалідам війни 3 групи;

10,27 грн. – доплата до мінімального розміру;

50,00 грн. – цільова грошова допомога;

28,40 грн. – підвищення, як непрацюючому, всього: 3300,77 грн.  

     Вважає, що УПФУ в м. Харцизьку порушив вимоги закону і не здійснив своєчасно, призначення пенсії по інвалідності, хоча зобов’язаний був це зробити відповідно до вимог ст..ст. 50,54 Закону № 796-Х11 „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”

      Також вважає, що дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності, відповідно до ст..ст. 50,54 Закону № 796-Х11, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та виплаті пенсій у розмірах менших від шести мінімальних пенсій за віком для інваліда 3 групи, є протиправними, оскільки не відповідають вимогам частини 4 статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Просить суд визнати протиправною відмову УПФУ в м. Харцизьку у перерахуванні державної та додаткової пенсії по інвалідності, зобов’язати здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії по інвалідності.

        Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні вточнив позовні вимоги, п росить зобов’язати відповідача УПФУ в м. Харцизьку згідно до ст. 49, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , провести перерахунок і виплату державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду третьої групи в розмірі з розрахунку не менш як шість мінімальних пенсій за віком відповідно розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю , у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 серпня 2009року з проведенням оплати не одержаних сум та  стягнути судові витрати на оплату послуг адвокату в розмірі 2000грн.

   та дав свідчення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

     Представник відповідача - УПФУ в м. Харцизьку в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність та заперечення на позовну заяву ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України в Донецькій області, в який вказав, що заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2, оскільки  положення ст..   28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення” не розповсюджується на Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині визначення мінімальної пенсії за віком, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідач також зазначив, що  до вказаних правовідносин необхідно застосовувати Постанову  Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року. із змінами та доповненнями, внесеними Постановою КМУ №894 від 13.07.2004року. а також Постанову КМУ  №1293 від 27.12.2005 року. Тому просить відмовити у задоволенні позову.

     Суд,  вважає можливим розглянути справу у відсутності    представника відповідача – Управління пенсійного фонду України в Донецькій області.

    Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає  задоволенню.

     Судом встановлено,  що позивач ОСОБА_2 належить (віднесений) до першої категорії, як особа яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1  від 11 листопада 2004 року та вкладкою до посвідчення НОМЕР_2 (а.с.13).

      24 вересня 2004 року  йому встановлена третя група інвалідності безстроково з  визначенням 30% втрати працездатності у зв’язку  з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов’язків воїнської служби по ліквідації аварії на  Чорнобильській АЕС (а.с.8).

      13 серпня 2009 року  позивач  звернувся  до УПФУ в м. Харцизьку з  заявою про перерахунок призначеної пенсії по інвалідності, відповідно до вимог ст. ст. 50. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-Х11 (зі змінами та доповненнями), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірах не менших від шести мінімальних пенсій за віком для інвалідів  3 групи.  Однак відповідач своїм листом № 901\03-1 від 02 квітня 2009 року,   відмовив йому  в перерахунку пенсії по інвалідності з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність здійснення управлінням розрахунку (а.с.9).

     З 1  січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування»  від 9 липня  2003  року №   1058-4, який  відповідно до його преамбули
визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного  страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

     Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

         Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею  8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

       Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

      Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається  один з видів довічної пенсії за її вибором.

    Абзац  перший пункту ІЗ Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії, в тому числі відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначається одна пенсія за її вибором. При  цьому  різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

     Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі — спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

      Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

        Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006 —2007 роках, відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", на місяць згідно із Законом №489-5 від 19 грудня 2006 року.  Такий самий граничний розмір визначений даною статтею для пенсій призначених у 2006 році відповідно до Закону №3235-1 5 від 20 грудня 2005 року.

         Проаналізувавши норми даної статті, суд зазначає, що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону, у  2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій призначених за спеціальним законом у 2006 році.

       Стаття  50  Закону  України   "Про  статус  і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали внаслідок   Чорнобильської   катастрофи"   передбачає,    що   особам,   віднесеним  до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам  3 групи - 15 відсотків мінімальної пенсії за  віком.  Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

    Нормами статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови  призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені  норми розповсюджуються на позивачів, як на віднесених до категорії 1.

        Частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим  по  1   групі  інвалідності     - 10 мінімальних пенсій за віком,  2 групі інвалідності -8 мінімальних пенсій за віком, 3 групи інвалідності — 6 мінімальних пенсій за віком.

    Суд зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижній розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального Закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного Закону нижній розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальна внаслідок Чорнобильської катастрофи.

   Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України "Про статус соціальний захист громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника,  внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 гривень 91 копійка та 22 грн. 30 коп., що визначено Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за  рахунок Державного бюджету» від 3 січня 2002 року №1 (зі змінами, внесеними Постановою № 895  від 13 липня 2004 року), суд не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного  правового навантаження цих значень неможливо. Якщо «порядок»  відповідає на питання „як, яким чином”, то «розмір» — «скільки».

       Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року  №966-14. а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий  мінімум  використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

      Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505 — 4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також  окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.  Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

          Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії на  достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України „Про  державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 5 жовтня 2000 року № 2017-111, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується  для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.      

      Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505 — 4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31  березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих. хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної  сфери розповсюдження.

      Статтею  58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28 грудня 2007 року № 107-У!, що набрав чинності з 1 січня 2008 року ("Урядовий кур'єр" від 31 грудня 2007 року), був затверджений  прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня — 470 гривень,  з І квітня — 481 гривень, з 1 липня-482 грн., з 1 жовтня — 498 гривень.    

     Відповідно до ст.54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року  №835-УІ, що набрав чинності з  1  січня 2009 року ("Урядовий кур'єр" від 30 грудня 2008  року),   був   затверджений   прожитковий   мінімум   на   одну   особу,   яка   втратила працездатність  на 2009 рік у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто - 498 грн.   Відповідно мінімальний  розмір пенсії по інвалідності повинен складати:    498 х 6 = 2988 грн.

     Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю повинна складати: 498х50% = 249 грн.

     Таким  чином, для позивача, як інваліда 3 групи, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи,  1 категорії, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, з наведених розмірів.

      Позиція  Управління ґрунтується  виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний  розмір пенсії за віком для встановлення нижнього рівня пенсій, у тому числі інвалідам, внаслідок  захворювання від аварії на ЧАЕС.

      Суд не приймає доводи відповідача, як з огляду па недоведеність приписів зазначених постанов до спірних відносин, так  і з огляду на положення принципу законності, визначених пунктами 2-4  статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

      Обґрунтування  відповідачем своєї позиції посиланням на постанови Кабінету Міністрів України від  03 січня 2002 року №1 та від 28 березня 2002 року №374 спростовується також приписами пункту  І та 6 статті 92 Конституції України, статті 71 спеціального Закону, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4. пунктом 2 частини 1 статті 8 та  пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального Закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому  Закону.

      Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на

Соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні  пенні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.  До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами..  У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, ї, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін        до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

      Відповідач у запереченнях посилається на положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", частиною 3 якої передбачено, що мінімальний  розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає : відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений  цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус  та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Це посилання є хибним, оскільки ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на  ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже положення ч.1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального   розміру   пенсії,   виходячи   з   прожиткового   мінімуму   для   осіб,   які   втрати. працездатність,   повинні   розповсюджуватися   і   на  положення   Закону  України   "Про  статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

     Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті б, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного  забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань виходячи з положень принципу  верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

        Суд, з огляду на частину 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, якою: принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду  з прав людини зазначає, що не надання правової оцінки судом першої інстанції доводам позивача, не вчинення жодної спроби проаналізувати всі підстави позову з точки зору обґрунтування вимог певними правовими нормами, свідчать про порушення судом пункту 1 статті б Конвенції про  захист прав людини і основоположних свобод, про що було зазначено у рішенні суду по справі  "Проніна проти України".

       Суд вважає, що дії Управління щодо виплати пенсій позивачу у розмірах менших від шести  мінімальних пенсій за віком для інвалідів 3 групи є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам частини 4 статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

           Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про   зобов’язання відповідача УПФУ в м. Харцизьку згідно до ст. 49, 54, 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , провести перерахунок і виплату державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду третьої групи в розмірі з розрахунку не менш як шість мінімальних пенсій за віком відповідно розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю , у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком відповідно розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 серпня 2009року з проведенням оплати не одержаних сум  слід задовольнити.

            Також , суд вважає, що з відповідача на користь позивача , слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 282грн. При стягненні даної суми суд враховує вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ  і порядок їх компенсації за рахунок держави .

           Враховуючи вищенаведене, та керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України «Про статус ветеранів  війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік”, Законом України «Про державний бюджет України на 2009рік». ст. ст. 10,11,71, 159,160  КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

         Адміністративний позов ОСОБА_2 про визнання протиправною відмову УПФУ в м. Харцизьку у перерахуванні державної та додаткової пенсії по інвалідності, зобов'язання здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії по інвалідності -  задовольнити.

       Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області у перерахуванні державної та додаткової пенсій по інвалідності ОСОБА_2 у відповідності до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991року № 796 — XII (зі змінами та доповненнями), виходячи з розміру 6 мінімальних пенсії за віком та 15% мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 серпня 2009року з проведенням оплати не одержаних сум .

        Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області з 01 серпня 2009 року здійснити ОСОБА_2 перерахунок державної та додаткової пенсій по інвалідності у відповідності до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний  захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991року № 796 -XII (зі змінами та доповненнями), виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та 15 % мінімальної пенсії за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 серпня 2009року з проведенням оплати не одержаних сум  .

    Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку на користь ОСОБА_2 282грн. – у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

      Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Харцизький міський суд Донецької області.

       Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10-ти днів з дня складання постанови суду в повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10-ти днів з дня складання постанови суду в повному обсязі без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: