УХВАЛА

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року                                                                       м.Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – Крегула М.М.,

суддів - Лізанця П.М., Дорчинець С.Г.,

з участю прокурора – Гончарука Г.С.,

підозрюваного – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією прокурора відділу прокуратури Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року.

    Цією постановою відмовлено у задоволенні подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.332 КК України.

    Згідно подання слідчого Попович П.І. підозрюється в тому, що він 22 червень 2010 року, за попередньою змовою з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 намагався незаконно переправити через державний кордон України чотирьох осіб, вихідців із Сомалі.

    Постанова судді мотивована тим, що викладені в поданні органу досудового слідства твердження нічим не обґрунтовані, відомостей про те, що ОСОБА_1 може перешкоджати встановленню істини у справі, ухилитися від слідства і суду у справі немає, останній має постійне місце проживання, є інвалідом з дитинства, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

    В апеляції прокурор порушує питання про скасування постанови судді та направлення матеріалів на новий судовий розгляд. Посилається на те, що ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі понад п’ять років, може перешкоджати встановленню істини у справі шляхом впливу на свідків, підозрюваний при затриманні чинив опір, намагався втекти.

    Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення ОСОБА_1 та його захисника про залишення постанови судді без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення апеляції немає.

    Питання про відмову в обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 у вигляді взяття під варту, суд вирішив з додержанням вимог ст.ст. 148,150,155, 165-2 КПК України, а обставини на які посилається прокурор, не можуть бути підставою для визнання ухваленої постанови незаконною.

    Окрім тяжкості злочину, в якому підозрюється ОСОБА_1, будь-яких інших даних про наявність, передбачених ст.ст. 148,150,155 КПК України, підстав для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в поданні слідчого не наведено, а у матеріалах, наданих суду, немає.

    Наведені в поданні доводи про те, що ОСОБА_1 знаходячись на волі може ухилитися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі є припущенням органу досудового слідства, оскільки будь-якими фактичними даними не обґрунтовані.

    Не складають такої підстави і дані про особу ОСОБА_1, оскільки він має постійне місце проживання, є інвалідом з дитинства, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, не судимий. За таких обставин один лише характер діяння, у вчиненні якого він підозрюється, не може вважатись достатньою підставою для взяття його під варту.

    З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в обранні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

    Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

апеляцію прокурора відділу прокуратури Закарпатської області залишити без задоволення, постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року про відмову в обранні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту – без змін.

    Судді :