УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" травня 2010 р. справа № 2а-676/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Суховарова А.В. (доповідач)
суддів: Нагорної Л.М. Чепурнова Д.В.
при секретарі судового засідання: Дегтярьові Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська на постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18.02.2010 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська про перерахунок підвищення до пенсії дитині війни
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 02.12.2009 звернулась до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська про зобов’язання здійснити перерахунок і виплатити підвищення до пенсії дитині війни.
Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18.02.2010 позов задоволений частково. Визнана протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду та зобов’язано нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2009 по 01.11.2009 з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду просить постанову суду скасувати. Посилається на те, що в бюджеті не передбачена виплата, яку просить позивачка. Крім того, єдиним законодавчим актом що визначає мінімальний розмір пенсії за віком, є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до статті 28 якого такий розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції позивачка проти апеляційної скарги заперечувала (ас53), Управління Пенсійного фонду просило розглядати справу без їх представника (ас52).
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно наданих сторонами доказів, ОСОБА_1 1942рн встановлений статус «дитина війни». Вона отримує пенсію, яка нараховується Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська. В 2009 році підвищення як дитині війни їй виплачувалось в розмірі, передбаченому Постановою КМУ №530 від 28.05.2008.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Дана норма відновлена Рішенням Конституційного Суду України №10рп/2008 від 22.05.2008.
Суд першої інстанції правильно вказав, що Управління Пенсійного фонду повинно керуватись Законом, а не Постановою КМУ №530 від 28.05.2008. Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України, в разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів є безпідставними. Так Європейський Суд з прав людини у справі «Кечко проти України»зазначив, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Відповідно до статті 32 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикція Європейського Суду з прав людини поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Відповідно до пункту 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна повністю визнає на своїй території юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Управління Пенсійного фонду помилково вважає неможливим застосування мінімального розміру пенсії, визначеного відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії, встановленого законом, не є приводом для відмови в реалізації позивачкою конституційних гарантій права на підвищення до пенсії в розмірі, встановленому законом. Виходячи з положень частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 7 статті 9 КАС України, в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Таким чином при визначені розміру підвищення до пенсії, Управління Пенсійного фонду зобов’язано виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В частині відмови в позові постанова позивачкою не оскаржена.
Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 18.02.2010 –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Вступну та резолютивну частини ухвали проголошено 27.05.2010.
В повному обсязі ухвала складена 28.05.2010.
Головуючий А.В.Суховаров
Судді Л.М.Нагорна
Д.В.Чепурнов