АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці «13» липня 2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Підгорної С.П.
суддів Дембіцької О.О., Марчака В.Я.
при секретарі Яремович О.І.
за участю прокурора Малик Н.В.
та адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями старшого помічника прокурора Кіцманського району Чернівецької області П’ятковського І.М. та засудженого ОСОБА_3 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 травня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області, мешканець с. Брусниця Кіцманського району Чернівецької області, татарин, громадянин України, з середньою освітою, одружений, маючий на утриманні неповнолітню дитину, не працюючий, раніше судимий 04.10.2004 року Новотроїцьким районним судом Херсонської області за ст.ст. 15 ч. 2, 188 ч. 2, 188 ч. 2, 70 КК України до 5 років позбавлення волі, 23.01.2007 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 17 днів,
- засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироку законної сили залишено у виді взяття під варту, а строк відбуття покарання обраховано з 18 травня 2010 року. Вирішено долю речових доказів. Стягнуто з ОСОБА_3 судові витрати на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернівецькій області в сумі 1511 грн. 40 коп. за проведення експертиз. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 13437 грн. та моральну шкоду в сумі 100000 грн.
Згідно вироку, ОСОБА_3 засуджений за те, що він 11 листопада 2009 року біля 18 год. 20 хв., керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 21053» державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі сполучення «Кіцмань – Неполоківці – Берегомет» в напрямку с. Берегомет, перевищив гранично допустиму швидкість, тобто більше 60 км/год., при в’їзді в населений пункт смт. Неполоківці, нехтуючи встановленою швидкістю для руху транспортних засобів в населених пунктах, підсудний ОСОБА_3 під час об’їзду припаркованого на правому узбіччі з частковим перебуванням на проїжджій частині дороги вантажного автомобіля марки «КАМАЗ», виявив неуважність до дорожньої обстановки та своєчасно не виявив пішохода, що переходив дорогу з права вліво відносно напрямку руху його автомобіля, в результаті чого скоїв наїзд на ОСОБА_5. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді забою спинного мозку, що виник на фоні закритого компресійного перелому шийного відділу хребта, помер.
На вказаний вирок подані апеляційні скарги прокурором та засудженим ОСОБА_3
В своїй апеляції прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом винесено вирок із неправильним
Справа №11-224/2010 р. Головуючий у І інстанції: Масюк Л.О.
Категорія ст. 286 ч.2 КК України Доповідач: Марчак В.Я.
застосуванням кримінального закону, а саме з безпідставним не застосуванням до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Окрім цього, зазначає, що суд при постановленні вироку взагалі не зазначив мотиви не призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, чим порушив вимоги ст. 371 КПК України.
Засуджений ОСОБА_3 просить вирок районного суду змінити, пом’якшити призначене судом покарання застосувавши до нього ст. 69 КК України або ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки вважає, що обране судом йому покарання є суворим, що аварійна ситуація сталася не тільки по його вині, а й по вині потерпілого ОСОБА_5
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав апеляцію, про необхідність скасування вироку в частині призначення додаткового покарання та просив відмовити в задоволенні апеляції ОСОБА_3, а також підсудного ОСОБА_3, який просив відмовити в задоволенні апеляційних вимог прокурора та підтримав свою апеляційну скаргу, вивчивши доводи викладені в апеляціях, перевіривши матеріали справи та провівши часткове судове слідство, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв’язку із порушенням чинного законодавства, тому апеляційна скарга старшого помічника прокурора підлягає задоволенню, а апеляція підсудного ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 11 листопада 2009 року, біля 18 год. 20 хв., керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 21053», державний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись по автодорозі сполучення «Кіцмань – Неполоківці – Берегомет» в напрямку с. Берегомет, в’їхавши в населений пункт смт. Неполоківці Кіцманського району Чернівецької області, перевищив гранично допустиму швидкість транспорту в населеному пункті 60 км/год. під час об’їзду припаркованого на правому узбіччі з частковим перебуванням на проїжджій частині дороги вантажного автомобіля марки «КАМАЗ», проявив неуважність до дорожньої обстановки та своєчасно не виявив пішохода, що переходив дорогу з права-на-вліво відносно напрямку руху його автомобіля, в результаті чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5, чим порушив п.п. 2.3 (б) та 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий від отриманих тілесних ушкоджень у виді забою спинного мозку, що виник на фоні закритого компресійного перелому шийного відділу хребта, помер.
Відповідно до ст.ст. 367, 371 КПК України, підставою для скасування судових рішень є зокрема, неправильне застосування кримінального закону.
Підсудний ОСОБА_3 винним себе в пред’явленому обвинуваченні визнав частково. Окрім визнання підсудним ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, вина його підтверджується доказами, які знаходяться в матеріалах справи і з якими підсудний погодився на досудовому слідстві, а також визнав їх в судовому засіданні як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді. Вина ОСОБА_3 не оспорюється в апеляціях як прокурора так і самого засудженого.
Оскільки в апеляції прокурора порушено питання про скасування вироку у зв’язку із необхідністю призначення додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, колегія суддів, керуючись п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 15.05.2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», не наводить докази на підтвердження винуватості підсудного у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікацій його дій.
Оцінюючи зібрані докази по справі в їх сукупності, колегія суддів вважає, що вина ОСОБА_3 повністю доведена, дії його за ст. 286 ч. 2 КК України кваліфіковані вірно, оскільки він керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило смерть потерпілого.
У відповідності до вимог ст. 12 КК України, злочин вчинений ОСОБА_3, за ст. 286 ч. 2 КК України відноситься до категорії тяжких, за яке передбачено покарання до 8-ми років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3-х років. До обставин, передбачених ст. 66 КК України орган досудового розслідування відніс щире каяття ОСОБА_3 та сприяння розкриттю злочину. Проте, ОСОБА_3 не визнав повністю свою вину, тобто вважає, що у вчиненні ДТП є обоюдна вина і його і потерпілого, не відшкодував абсолютно будь-яку шкоду потерпілому, тому колегія суддів не вважає, що ОСОБА_3 повністю розкаявся. Згідно ст. 69 КК України пом’якшити покарання можливо тільки за умови наявності двох пом’якшуючих вину обставин. Тому при призначенні покарання ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає підстав для застосування до підсудного ст.ст. 69, 75, 76 КК України.
Отже апеляція підсудного ОСОБА_3 про застосування щодо нього ст.ст. 69, 75, 76 КК України є необґрунтованою з підстав, що наведені вище і задоволенню не підлягає.
Згідно загальних принципів призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України, а також повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігло вчиненню нею інших злочинів.
Відповідно до ст. 69 КК України, призначене покарання нижче від найнижчої межі передбаченої законом за вчинений злочин чи перехід до іншого більш м’якого виду покарання можливе лише за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.
Обставиною, яка пом’якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, оскільки він добровільно взяв участь у відтворенні обстановки та обставин події ДТП, давав показання органу досудового слідства. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Призначаючи покарання ОСОБА_3, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, те, що він є раніше судимим, задовільно характеризується по місцю проживання та негативно по місцю реєстрації, його перебування на обліку у лікаря як наркозалежної особи та необхідність примусового лікування від опійної наркоманії. Колегія суддів також враховує те, що ОСОБА_3 частково визнав свою вину, має на утриманні неповнолітню дитину, хворіє туберкульозом легень.
Суд також враховує думку потерпілого, який має до підсудного претензії матеріального та морального характеру і просить призначити йому покарання відповідно до санкції ст. 286 КК України, тому приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Крім того, відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами.
Як вбачається, судом першої інстанції дане питання не обговорювалося, а також у вироку суду підстав не застосування до підсудного ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами взагалі не мотивовано.
За таких обставин апеляція прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції - скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324, 325, 365, 366 367, 371, 378 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах, -
З А С У Д И Л А:
Апеляцію старшого помічника прокурора Кіцманського району Чернівецької області ОСОБА_2 задовольнити. Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18 травня 2010 року щодо засудженого ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 2 КК України в частині призначеного покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 2 КК України покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити обраний – взяття під варту. Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 18 травня 2010 року.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду Чернівецької області може бути оскаржено в касаційному порядку до колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_3 в той же строк і в тому ж порядку з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий С.П. Підгорна
Судді О.О. Дембіцька
В.Я. Марчак