ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2010 рокуСправа № 2а-1672/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Денисюка Р.С.,
при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,
з участю прокурора Остапчука С.О.,
з участю представника позивача Лецюк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Любомльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області до ОСОБА_2 про стягнення страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,
ВСТАНОВИВ:
Любомльський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області (далі – УПФУ в Любомльському районі) звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Вказаний позов мотивовано тим, що проведеною Любомльською міжрайонною прокуратурою перевіркою щодо своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування встановлено, що ОСОБА_2 в порушення вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» має заборгованість по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду.
За період, що перевірявся, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року ОСОБА_2 працював на загальній системі оподаткування.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 14 цього ж Закону визначено, що страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та інші особи, включаючи юридичних та фізичних осіб, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно ст. 20 даного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника платника страхових внесків. У разі наявності у платника одночасно із зобов’язаннями із сплати недоїмки зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами, стягнення недоїмки здійснюється в першу чергу і має пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями та стягненнями (крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати).
30 березня 2010 року відповідачем подано розрахунок суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за 2009 рік та копію декларації про доходи за 2009 рік, згідно яких ОСОБА_2 зобов’язувався до 01 квітня 2010 року сплатити 6739,60 грн. страхових внесків від чистого доходу. Сплачено було лише 31,17 грн., борг у розмірі 6708,43 на сьогоднішній день залишається не сплаченим. Просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 6708,43 грн.
Представник позивача Лецюк Н.М. подала клопотання про зменшення позовних вимог, у зв’язку з частковою проплатою заборгованості відповідачем в сумі 500 гривень та просить стягнути заборгованість в розмірі 6208,43 гривень.
Прокурор Остапчук С.О. в судовому засіданні позов із уточненими позовними вимогами підтримав повністю та просить його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений. Про причини неявки суд не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов є підставним та підлягає до повного задоволення із наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 ч. 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Згідно ст. 17 ч. 1 п. 4 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Відповідно ст. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон) страхувальники – це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 1 статті 14 Закону визначено, що роботодавцями, зокрема, є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.
У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Статтею 20 ч. 2 зазначено Закону визначено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Крім того, згідно п. 4.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, встановлені розміри страхових внесків для платників за ставкою в розмірі 2 відсотка із сум доходу у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, нарахованих (виплачених) платнику відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, сум грошового забезпечення, що включається до складу загального оподатковуваного доходу
Згідно із ч. 2 ст. 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі – недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій, передбачених ч. 9 ст. 106 даного Закону.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем за 2009 рік подано до УПФУ в Любомльському районі розрахунок суми страхових внесків, що підлягають сплаті, на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в загальній сумі 6739,60 гривень, визначеної відповідачем самостійно. Це також підтверджується довідкою-розрахунком боргу.
Наявність вказаної суми боргу підтверджується також карткою особового рахунку фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності від 01.06.2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент подачі адміністративного позову відповідачем була здійснена часткова проплата заборгованості в сумі 31,17 грн., що не заперечується сторонами в судовому засіланні.
Представником УПФ України в Любомльському районі було подано клопотання про зменшення позовних вимог, з якого вбачається, що заборгованість відповідача на момент розгляду справи становить 6208,43 гривень, котра не сплачена.
Як вбачається з поданих в судове засідання виписок з банківських рахунків ОСОБА_2 була сплачена заборгованість по сплаті страхових внесків в загальній сумі 500 гривень, а тому на момент розгляду справи загальна сума заборгованості становить 6208,43 гривень, що також не заперечується сторонами в судовому засіданні.
Отже, відповідач має заборгованість по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду, визначену ним самостійно, яка на сьогоднішній день не сплачена, а тому вимоги управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі Волинської області до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування підлягає до задоволення і сума вказаної заборгованості повинна бути стягнута на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 КАС України, на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути із підприємця ОСОБА_2 в користь Управління Пенсійного фонду України в Любомльському районі заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в розмірі 6208 (шість тисяч двісті вісім) гривень 43 копійки за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається прокурором, представником позивача протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – з 21 липня 2010 року, а відповідачем протягом 10-ти днів – з дня отримання ним копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Р.С.Денисюк