РІШЕННЯ                2-2771/10

                                                        Іменем    України

    21 липня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

При секретарі                         Чигир Т.Ф.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Побутрембуд» про стягнення  неустойки , три відсотків річних , втрат від інфляцій , збитків та моральної шкоди  ,-

                                                             Встановив :

    В лютому 2010 року позивач звернувся з вказаним позовом в суд до відповідача мотивуючи свої вимоги тим , що між сторонами по справі було 20.07.2005 року укладено Договір № 05/07-04 про участь у фонді фінансування будівництва . На виконання вказаного інвестиційного договору , позивач вніс 100% від вартості об»єкту інвестування на рахунок управителя . Відповідно до рішення Голосіївського райсуду м. Києва він є власником житлового приміщення кв.АДРЕСА_1 . Позивач мотивує свої вимоги тим , що відповідачем по справі  було порушено строки введення об»єкту незавершеного будівництва в експлуатацію , порівняно з запланованим терміном за що згідно умов Договору .За умовами договору в разі перевищення строків здачі будинку в експлуатацію та передачі під заселення більше чим на три місяці , відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 05% від суми фактично внесених коштів позивачем за кожний наступний місяць прострочки . Крім того відповідач безпідставно користувався інвестиційними  коштами позивача у період з 30.11.2007 року ( кінцева дата здачі об»єктів незавершеного будівництва в експлуатацію )  по 07.07.2009 року ( дата звернення позивача до суду про визнання права власності )  в розмірі 879890,20 грн., зо призвело до зверенння позивача про стягнення з відповідача 3% річних  та втрат від інфляції . В зв»язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору  , позивач поніс і додаткові збитки , оскільки орендував для проживання житло та повернення коштів ОСОБА_2, з яким укладав попередній договір купівлі-продажу квартир від 01.07.2008 року .Наведені вище обставини змусили позивача переживати нервові стреси та переживання , що потягло в свою чергу його зверенння про відшкодування з відповідача моральної шкоди .

    В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги та просить стягнути з відповідача  105 586, 83 грн. неустойки; 41 179 грн. 3% річних; 313 021,9 грн. інфляції; 950 905,27 грн. збитків; 100 000, 00 грн. моральної шкоди.

    Представник відповідача вимоги позову не визнала просила відмовити в їх задоволенні посилаючись на необґрунтованість та недоведеність вимог позивача .

В судовому засіданні встановлено , що між ЗАТ «Побутрембуд» (відповідач), ТОВ «Фінансова установа «Інвестбуд» та позивачем  був укладений трьохсторонній договір про вирішення матеріально-правової суперечки (позасудова мирова угода) від 01.08.2007р.(а.с.24-26)за яким запланованою датою передачі об’єкта будівництва (житловий будинок по АДРЕСА_2) під заселення є IV квартал 2007 року.

Згідно п. 6 Договору, у разі перевищення строків здачі будинку в експлуатацію та передачі під заселення більше ніж на 3 місяці,  порівняно з плановим терміном, Забудовник сплачує на користь довірителя неустойку в розмірі 0,5 % від суми фактично внесених коштів Довірителем за кожний наступний місяць прострочки.

У зв’язку з тим, що Відповідач є суб’єктом господарювання - юридичною особою, при вирішені  майнової суперечки яка склалась, необхідно застосовувати не лише норми цивільного права а й норми господарського права, як спеціальні норми, що мають вищу юридичну силу.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. При цьому право на вимогу  про стягнення штрафних санкцій у кредитора діє протягом одного року згідно ст. 258 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 258  Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до ч. 2 цієї ж статі, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зобов’язання з  визначеним строком  виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За наведеного вище , ЗАТ «Побутрембуд» повинен був передати об’єкт будівництва під заселення у  IV кварталі 2007 року, а нарахування неустойки за прострочення виконання зобов’язання згідно Договору починається через 3 місяці після невиконання зобов’язання, тобто з  30.03.2008р. у  ОСОБА_1 виникло право на звернення до суду щодо стягнення неустойки за Договором про вирішення матеріально-правової суперечки.

  З вищенаведеного можна зробити висновок, що строк позовної давності для пред’явлення ОСОБА_1 позову  про стягнення неустойки (у розмірі 105568,83 грн.) сплив 30.03.2009р.

Згідно п. 2.1.1. Договору №05/07-04 від 20.07.2005р. про участь у Фонді фінансування будівництва (ФФБ), який було укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова установа «Інвестбуд» за яким ОСОБА_1(а.с.19-23) виступав Довірителем, а «Фінансова установа «Інвестбуд» Управителем ФФБ, після введення об’єкта будівництва в експлуатацію, за умови виконання Довірителем умов договору про участь у ФФБ, ЗАТ «Побутрембуд», як Забудовник, передає у власність Довірителю відповідного об’єкта інвестування (квартири), який було закріплено за Довірителем.

Тобто, обов’язковою умовою передачі ЗАТ «Побутрембуд» об’єкта інвестування у власність ОСОБА_1 є введення об’єкту будівництва в експлуатацію.

Згідно п. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Згідно ч. 3 цієї ж статті, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання  тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Виходячи з вищенаведеного, вбачається , що до завершення будівництва об’єкта інвестування та введення його в експлуатацію, ЗАТ «Побутрембуд» не мав законних  підстав для передачі об’єкта інвестування (квартири) як нерухомого майна, Довірителю, тобто ОСОБА_1

ОСОБА_1, у своєму позові зазначено, що ЗАТ «Побутрембуд» повинно було передати йому у власність недобудований об’єкт незавершеного будівництва чи повернути кошти які були внесені для інвестування квартири, але у вищезазначеному договорі про участь у ФФБ, не передбачено обов’язку ЗАТ «Побутрембуд» щодо передачі ОСОБА_1 незавершеного будівництвом об’єкту у разі порушення строків введення об’єкта будівництва в експлуатацію, тим більш, до введення цього об’єкту в експлуатацію є неможливим  його подальша передача у власність Довірителя.

Також, зазначеним договором про участь у ФФБ не передбачений обов’язок ЗАТ «Побутрембуд» повернення грошових коштів які були передані ОСОБА_1, для інвестування об’єкту будівництва – квартири, бо ці гроші передавалися в управління ТОВ «Фінансова установа «Інвестбуд» як Управителю ФФБ, яке в подальшому перерахувало ці кошти ЗАТ «Побутрембуд» для будівництва.

Відповідно до п.п. 2.2.2 зазначеного договору про участь у ФФБ, Довіритель має право до введення об’єкту в експлуатацію відмовитися від участі у ФФБ та отримати з ФФБ кошти на умовах Правил ФФБ та договору про участь у ФФБ. Однак, як відомо ЗАТ «Побутрембуд», дію Договору №05/07-04 від 20.07.2005р. про участь у ФФБ та управління майном не припинено, відповідно момент виплати грошей ОСОБА_1  переданих ним ТОВ «Фінансова установа «Інвестбуд» в управління не настав.

Також, у зв’язку з тим, що на законодавчому рівні не визначено підстав та порядку (механізмів) передачі у власність іншій особі незавершеного будівництвом та не веденого в експлуатацію нерухомого майна, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про визнання права власності на  незавершений будівництвам об’єкт інвестування за Договором №05/07-04 від 20.07.2005р. про участь у ФФБ – квартир АДРЕСА_1. ТОВ «Фінансова установа «Інвестбуд», як відповідач за вказаним позовом, не заперечувало проти позову ОСОБА_1 та  навпаки сприяло найшвидшому розгляду позову судом та надало усі необхідні для розгляду  позову документи, у зв’язку з чим Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва, позов ОСОБА_1 було задоволено.

Як вже зазначалось вище, ОСОБА_1 не передавав ЗАТ «Побутрембуд» грошові кошти у розмірі 879 890,2 грн. Гроші були передані Позивачем в довірчу власність ТОВ «Фінансова установа «Інвестбуд» як Управителю ФФБ. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»  (в контексті всього нормативного акту) Управитель ФФБ здійснює управління грошовими коштами  на праві довірчої власності та для досягнення мети управління майном – отримання Довірителем (Позивачем) квартири у власність, перераховує кошти Забудовнику, яким є ЗАТ «Побутрембуд».

Тобто, Управитель ФФБ управляв грошима які були внесені Позивачем як Довірителем у ФФБ, для отримання останнім  у власність квартири. Як вже зазначалось, обов’язок повернення грошових коштів Довірителю виникає у Управителя ФФБ у разі відмови Довірителя від участі у ФФБ та розірванні договору про участь у ФФБ. Однак, Договір  №05/07-04 від 20.07.2005р. про участь у ФФБ з ОСОБА_1 не був розірваним, та ТОВ «Фінансова установа «Інвестбуд» на законних підставах управляло грошима Довірителя відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

У своєму позові, ОСОБА_1, в обґрунтування вимог щодо стягнення з ЗАТ «Побутрембуд» 3% річних та витрат від грошової інфляції у зв’язку з користуванням ЗАТ «Побутрембуд» грошовими коштами Позивача, посилається на ст. 625 Цивільного кодексу України. Однак, зазначена стаття не підлягає застосуванню до правовідносин які склалися між ОСОБА_1 та ЗАТ «Побутрембуд» з наступного.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченою суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, зазначена стаття встановлює відповідальність боржника за порушення грошового зобов’язання.  Але, відповідно до Договору №05/07-04 від 20.07.2005р. про участь у ФФБ та Договору про вирішення матеріально-правової суперечки від 01.08.2007р., у ТОВ «Фінансова установа» та ЗАТ «Побутрембуд» виникає майновий обов’язок – передати у власність Довірителя  квартири. Таким чином ст. 625 Цивільного кодексу України у даному випадку не підлягає застосуванню.

З вищенаведеного можна зробити висновок про те, що ствердження Позивача про безпідставне користування ЗАТ «Побутрембуд» грошовими коштами Позивача у розмірі  879 890,2 грн. є необґрунтованими та вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат є безпідставними та незаконними.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є:

- витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач, у своєму позові зазначив, що у зв’язку з несвоєчасною здачею в експлуатацію Відповідачем об’єктів незавершеного будівництва, Позивач був змушений орендувати ідентичне приміщення для задоволення своїх потреб у проживанні у відповідних умовах.

На сам перед, витрати щодо оренди житла, не відносяться до збитків причинених порушенням цивільного права відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України та не підлягають відшкодуванню, бо ці витрати не відносяться ні до витрат, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, ні до витрат які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, ні до доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до ст.  623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. Таким чином, на кредитора покладається обов’язок доказати розмір збитків, завданих йому порушенням зобов’язання. При цьому кредитор має не лише точно підрахувати розмір заподіяних йому збитків, але й, підтвердити їх документально.

Тобто, у разі  якщо Позивач дійсно орендував приміщення для проживання, цей факт ОСОБА_1 повинен документально підтвердити, та надати суду докази про сплату орендної плати за орендоване приміщення.

Також, Позивач, посилається на те, що у зв’язку з несвоєчасним введенням в експлуатацію об’єкту будівництва, Позивачем було порушено умови Попереднього договору купівлі-продажу квартир від 01.07.2008р. у зв’язку з чим були понесені збитки у сумі 950 905, 27 грн.

 Однак, як достовірно встановлено в судовому засіданні , що за Договором про вирішення матеріально-правової суперечки від 01.08.2007р., ЗАТ «Побутрембуд» повинно було ввести об’єкт будівництва в експлуатацію у IV кварталі 2007 року, відповідно це зобов’язання було порушено починаючи з 01.01.2008р., а Попередній договір купівлі-продажу квартир було укладено ОСОБА_1  01.07.2008р., тобто через сім місяців після запланованої дати введення об’єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до ст. 635 Цивільного кодексу України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) та іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Як вже зазначалося, відповідно до ст.  623 Цивільного кодексу України, Позивач зобов’язаний  доказати розмір збитків та підтвердити їх документально. Тобто, Позивач повинен документально підтвердити укладання Попереднього договору купівлі-продажу крав тир з іншою особою, а саме надати нотаріально засвідчений попередній договір купівлі-продажу квартири та докази передачі покупцем грошових коштів за цим договором та повернення Позивачем  цим коштів після порушення ним свого зобов’язання за попереднім договором.

Виходячи з вищенаведеного, вбачається, що Позивач не має обґрунтованих підстав для стягнення з ЗАТ «Побутрембуд» збитків у розмірі 950 905, 27 грн. та відсутні належні докази існування  фактів на які  посилається Позивач в обґрунтування понесення ним збитків, їх розміру та причинного зв’язку з несвоєчасним веденням в експлуатацію об’єкту будівництва.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

- у фізичному болю  та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з противоправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім‘ї  чи близьких родичів;

- у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

- у приниженні честі та гідності фізичної особи а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, зазначена стаття чітко визначає яку форму може набувати моральна шкода та в яких випадках вона може буди заподіяна особі.

Позивач ОСОБА_1, зазначив, що моральна шкода завдана Відповідачем полягає, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу, моральних переживаннях у зв’язку з відсутністю можливості користуватись житлом, в зведення якого Позивач інвестував значні кошти, у порушені права власності, у порушені нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушені стосунків з оточуючими людьми.

Але у своєму позові ОСОБА_1 не зазначив яким саме чином несвоєчасне введення в експлуатацію об’єкту будівництва принизило його честь, гідність та престиж, чи порушило  стосунки з оточуючими людьми та саме якими людьми, та як порушило нормальні життєві зв’язки через неможливість продовження активного громадського життя та у чому полягає ця неможливість продовження активного громадського життя?

 Якими саме діями ЗАТ «Побутрембуд» було спричинено Позивачеві зазначену моральну шкоду, у чому проявляється ця шкода, та який причинний зв'язок між діями Відповідача та спричиненням моральної шкоди, остається невідомим та немає в обґрунтування відповідних доказів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 215, 216, 220,  258, 261, 331, 623, 625, 635 та 657 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 7 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» №11 від 29.12.1976р.   та ст.ст.212-215 ЦПК України ,суд,-

                                                     Вирішив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Побутрембуд» про стягнення  неустойки , три відсотків річних , втрат від інфляцій , збитків та моральної шкоди  - відмовити .

Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього  протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК  України.

Суддя :