Справа 2-659/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25/05/2009 року Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого: Назарова П.О.,

при секретарі: Конар В.М.,

за участі позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3,

його представника - адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5; про захист честі, гідності, ділової репутації і стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_3; третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди в сумі 6000 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.03.2009 року в газеті «Новини Виноградівщини» була надрукована стаття «Гірка правда або солодка брехня (відкритий лист Веряцькому сільському голові ОСОБА_5»), в якій автором шляхом неправдивих відомостей були використані на адресу позивачів вирази, які принизили їх честь гідність та ділову репутацію. Так, автором статті було зазначено, що «Близько 10 тисяч гривень «попливли» на прізвище ОСОБА_1 (чоловіка головного бухгалтера сільради) за нібито надані транспортні послуги», що не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п. 18 акту про результати ревізії окремих питань в Веряцькій сільській раді, викладених в зверненні громадян сіл Горбки та Веряця від 04.07.2008 року, встановлено, що касові і фактичні видатки, зокрема по оплаті транспортних послуг та утриманню транспортних засобів, відповідають кошторисним призначенням на відповідні бюджетні періоди, що підтверджено відповідними розрахунками, касовими чеками на придбання пального тощо. Проведеною ревізією не встановлено порушень повноти оприбуткування та списання за даними бухгалтерського обліку пального. Крім того питання щодо правомірності та законності проведених витрат з найму легкового автомобіля сільською радою розглянуто в судовому порядку, і згідно постанов Ужгородського міськрайонного суду від 04.02.2008 року провадження в адмінсправі щодо ОСОБА_6 (головбуха Веряцької сільради) про порушення п.»а» ч. 2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією - закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, в зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, відповідачем в зазначеній вище статті також відмічено: «А на якій підставі, пане голово, два роки працював аж на двох посадах (як позаштатний дружинник і бухгалтер по субсидіях) син головбуха, не маючи на той час відповідної освіти? А, може, мати виконувала всю роботу за нього? І цікаво, чому він звільнився?...» Дана інформація, на думку позивача ОСОБА_2, ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки працював він на посаді спеціаліста по субсидіях в період з 01.11.2005 року по 28.09.2007 року на підставі розпорядження голови Веряцької сільської Ради № 24 від 01.11.2005 року, закінчивши в 2005 році Природно-гуманітарний коледж Закарпатського державного університету. В подальшому продовжив навчання в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого. Тому, позивачі вважають, що відомості наведені в статті ОСОБА_3 є негативними, образливим, принизливими та такими, що не відповідають дійсності і в цілому завдають непоправної шкоди діловій репутації позивачів, внаслідок чого вони також зазнали моральних страждань, які оцінюють в шість тисяч гривень.

На підставі наведеного просять визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують права, свободи, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивачів, відомості, опубліковані в наведеній статті та поширені щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2; зобов’язати редакцію газети «Новини Виноградівщини» та ОСОБА_3 протягом десяти днів з дня набрання чинності рішенням суду спростувати дані відомості, шляхом публікації в газеті «Новини Виноградівщини» офіційного вибачення перед ними; а також стягнути в їх користь моральну шкоду та судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали заявлені ними вимоги в повному обсязі та просили такі задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечив повністю, пояснивши, що викладена ним в статті «Гірка правда або солодка брехня (відкритий лист Веряцькому сільському голові ОСОБА_5»), інформація, опублікована в газеті «Новини Виноградівщини» не носить образливих виразів і не поширює неправдивої інформації стосовно позивачів, оскільки є виключно оціночним судженням автора про проблеми, що існують в їх селі. Що стосується відомостей про ОСОБА_2, то особу в статті не персоніфіковано, тобто не зазначено прізвища, імені та по батькові, року народження, а отже така взагалі не тягне ніяких негативних наслідків для нього. Тому, вважає, що надрукована в даній статті інформація не є негативною, а отже і не породжує негативних наслідків та немайнової шкоди для позивачів.

Заслухавши пояснення сторін, свідка ОСОБА_5, дослідивши докази по справі, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є підставними та підлягають до часткового задоволення, з слідуючих міркувань.

Як встановлено ч. 1 ст. 270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа має право, зокрема, на повагу до гідності та честі, а частина друга цієї ж статті проголошує, що перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

В свою чергу, згідно ч. 2 ст. 273 ЦК України юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов’язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов’язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені, а у відповідності до ч. 3 цитованої статті діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

Частина перша статті 277 ЦК України проголошує, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім’ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації, а частинами 4-7 даної статті встановлено порядок спростування недостовірної інформації, поширеної про особу та членів її сім’ї.

Пунктом третім Постанови ПВС України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» встановлено, що вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв’язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

В судовому засіданні встановлено, що 07.03.2009 року в газеті «Новини Виноградівщини» була надрукована стаття «Гірка правда або солодка брехня (відкритий лист Веряцькому сільському голові ОСОБА_5»), автором якого є відповідач по справі - мешканець с. Горбки Виноградівського району ОСОБА_3 (а.с. 6,27) . В даній публікації використано на адресу ОСОБА_1 слідуючий вислів: «Близько 10 тисяч гривень «попливли» на прізвище ОСОБА_1 (чоловіка головного бухгалтера сільради) за нібито надані транспортні послуги». На думку цього позивача, дана інформація поширена щодо нього є недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, що заподіює йому моральної шкоди.

Також, автором даного листа відмічено «А на якій підставі, пане голово, два роки працював аж на двох посадах (як позаштатний дружинник і бухгалтер по субсидіях) син головбуха, не маючи на той час відповідної освіти? А, може, мати виконувала всю роботу за нього? І цікаво, чому він звільнився?...». На думку позивача ОСОБА_2, дана інформація поширена щодо нього і також є недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, і носить характер ганьбливий та принизливий, що також заподіює йому моральних страждань та шкоди.

Згідно абзацу другого п.4 вище згаданої постанови ПВС під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов’язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності) . Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 47-1 ЗУ «Про інформацію» та рекомендації Пленуму ВСУ під час розгляду справ даної категорії, викладені в п.19 постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд приходить до переконання, що інформація поширена відповідачем ОСОБА_3 є фактичним твердженням, позаяк викладені ним в наведеній вище статті відомості можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності. Отже, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що викладена ним інформація є оціночним судженням.

Так, інформація поширена відповідачем стосовно ОСОБА_1 не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п.18 акту про результати ревізії окремих питань в Веряцькій сільській раді, викладених в зверненні громадян сіл Горбки та Веряця від 04.07.2008 року, встановлено, що касові і фактичні видатки, зокрема по оплаті транспортних послуг та утриманню транспортних засобів, відповідають кошторисним призначенням на відповідні бюджетні періоди, що підтверджено відповідними розрахунками, касовими чеками на придбання пального тощо. Проведеною ревізією не встановлено порушень повноти оприбуткування та списання за даними бухгалтерського обліку пального (а.с. 7-10) . Крім того питання щодо правомірності та законності проведених витрат з найму легкового автомобіля сільською радою розглянуто в судовому порядку, і згідно постанов Ужгородського міськрайонного суду від 04.02.2008 року провадження в адмінсправі щодо ОСОБА_6 (головбуха Веряцької сільради) про порушення п.»а» ч. 2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією - закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, в зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 11-13) .

Також суд критично оцінює твердження відповідача про те, що у позивача ОСОБА_2 відсутнє право на звернення з даним позовом до суду, позаяк у відкритому листі ним було використано вислів»син головбуха» без персоніфікації особи (повні паспортні дані) . Однак, в п.6 вище названої Постанови ПВС висвітлено, що позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред’явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім’ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. Відтак, враховуючи, що у Веряцькій сільській Раді Виноградівського району працює один головний бухгалтер - ОСОБА_6, яка має одного сина - ОСОБА_2, який був працівником даного органу самоврядування, приймаючи до уваги малонаселеність с. Веряця Виноградівського району, суд приходить до переконання, що вимоги ОСОБА_2 є правомірними.

Отже, інформація, поширена щодо нього ОСОБА_3 з приводу сумнівів у правомірності його роботи в Веряцькій сільській Раді Виноградівського району, також є недостовірною, оскільки такий був прийнятий на посаду спеціаліста по субсидіях на підставі розпорядження голови сільради № 24 від 01.11.2005 року. При влаштування на роботу ним було представлено диплом Природно-гуманітарного коледжу Закарпатського державного університету, виданий в 2005 році, в подальшому позивач продовжив навчатися Національній юридичній академії ім. Я.Мудрого, і дані відомості були підтверджені в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_5 (голови Веряцької сільської Ради), та власне, не були спростовані відповідачем.

В світлі вище викладеного, та беручи до уваги рекомендаційний характер положень, викладених в Постанові ПВС України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд вважає необов’язковим залучати до участі в даній справі в якості відповідача редакцію газети «Новини Виноградівщини», оскільки ОСОБА_3 не є штатним працівником даного видання і опубліковано, власне, було не статтю або репортаж, а відкритий лист (звернення) до голови Веряцької сільської Ради.

Враховуючи, що ОСОБА_3 в судовому засіданні не подано жодного доказу про достовірність фактичних тверджень та інформації, викладених ним 07.03.2009 року в газеті «Новини Виноградівщини» в статті «Гірка правда або солодка брехня (відкритий лист Веряцькому сільському голові ОСОБА_5»), суд приходить до переконання, що вимоги позивачів про визнання недостовірними відомостей, опублікованих та поширених про них в вище названому виданні та у вище названий спосіб, підлягають задоволенню

Що стосується вимог позивачів про спростування даних відомостей, то такі підлягають задоволенню в частині зобов’язання ОСОБА_3 протягом десяти днів з дня набрання чинності рішенням суду спростувати їх шляхом публікації офіційного вибачення перед позивачами.

У відповідності до п.9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. З контексту ст. 23 ЦК України вбачається, що моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи і особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, і така може бути відшкодована грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За таких обставин, оцінюючи всі докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідачем опубліковано та поширено через місцеві засоби масової інформації недостовірну інформацію щодо позивачів, чим самим було порушено їх честь, гідність та ділову репутацію, такі зазнали душевного болю та страждань, що негативно вплинуло на їх зв’язки з оточуючими та односельчанами, формування суспільної думки про них, з огляду на вимоги справедливості та розумності, з врахуванням всіх доказів наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо обґрунтування розміру завданої їм моральної шкоди, суд приходить до переконання, що з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути в користь ОСОБА_1 1700 гривень заподіяної моральної шкоди та в користь ОСОБА_2 - 1700 гривень.

Керуючись ст. ст. 3,4, 10,27,31,60,209,212,213,215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують права та свободи, ганьблять честь, гідність і ділову репутацію позивачів, відомості опубліковані в статті «Гірка правда або солодка брехня (відкритий лист Веряцькому сільському голові ОСОБА_5) » та поширені відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та поширені в газеті «Новини Виноградівщини» від 07.03.2009 року.

Зобов’язати ОСОБА_3 протягом десяти днів з дня набрання чинності рішенням суду спростувати відомості, поширені 07.03.2009 року в статті «Гірка правда або солодка брехня (відкритий лист Веряцькому сільському голові ОСОБА_5) », яка опублікована в газеті «Новини Виноградівщини», шляхом публікації офіційного вибачення перед позивачами.

Стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду в користь ОСОБА_1 1700 гривень (одну тисячу сімсот грн..) та в користь ОСОБА_2 1700 гривень) одну тисячу сімсот грн.) .

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати, понесені ними при зверненні в суд, в сумі 330 (триста тридцять) гривень.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з наступного дня після ознайомлення з повним рішенням суду, а також апеляційна скарга - протягом двадцяти днів з наступного дня після подання заяви про апеляційне оскарження, через даний районний суд.