Справа № 2-а-3444/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2009 р. м. Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

Головуючого - судді Ключкович В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 до управління пенсійного фонду України у Виноградівському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої у 2006-2008 роках щомісячної державної соціальної допомоги як "Дитині війни"

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 звернулись до Виноградівського районного суду з позовними заявами, які об’єднані судом в одне провадження, до управління Пенсійного Фонду України в Виноградівського р-ну та просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, а також зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі нарахувати на їх користь недоплачену, як дитині війни, та забезпечити виплату, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 -2008 роки.

Позивачами зазначено в позовних заявах, що вони відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (надалі Закон України № 2195-IV) належить до соціальної категорії «Дитина війни», та відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV з 01 січня 2006 року мають право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімального пенсії за віком. У 2006-2008 роках така допомога їм не виплачувалася, в той час як Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/ 2007 від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено норми Закону України № 2195-IV "Про соціальний захист дітей війни", а відтак просять відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та зобов’язати відповідача нарахувати невиплачену їм щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки та забезпечити її виплату. Також просять поновити строк звернення до суду, посилаючись на норми Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, та про порушення прав йому стало відомо з моменту висвітлення даного питання в засобах масової інформації, в зв’язку з ухваленням Конституційним Судом України зазначеного рішення. Позивачі у судове засідання не з’явились, однак в позовних заявах такі просять суд розглянути справу без їх присутності відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження.

Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи у судове засідання не з’явився, однак від такого на адресу суду надійшли заперечення на позовні вимоги позивачів, в якому відповідачем позовні вимоги не визнаються відповідачем та просить відмовити у їх задоволенні, та крім того відповідачем подана заява про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження. (а.с. 11 спр. 2а-3444/09)

У відповідності до ч. 3 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

З врахуванням того, що всі особи, які беруть участь у даній справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд у відповідності до ч. 3 ст. 122 КАС здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивачі є дітьми війни в розумінні статті 1 Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV позивачі мають право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як було зупинено цю ж норму в 2006 році Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік".

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік".

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Суд також констатує, що рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким у 2006 році зупинялася дія статті 6 Закону України № 2195-IV Конституційним Судом України не приймалося.

Крім того, Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, і, зокрема, внесено зміни, якими змінено розмір підвищення та встановлено що дане підвищення виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, і становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак, знову Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. вищевказані зміни, зокрема, викладення в новій редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що були внесені Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) .

Цим же Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. зазначено, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 22.05.08 р. не поширюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

А щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Суд також констатує, що відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» не може бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі. Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі є належним відповідачем по даній справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Виноградівському районі здійснити відповідні нарахування та забезпечити їх виплату на користь кожного з позивачів недоплачену їм, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за періоди з 09 липня 2007 року (з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 (до кінця бюджетного року), та за період з 22 травня 2008 року (з дня ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом України) і до 31 грудня 2008 (до кінця бюджетного року), з підвищенням пенсії на 30 відсотків з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права) . Зазначене положення КАС зобов’язує суд для усунення прогалини у правовому регулюванні відносин застосувати інститут аналогії закону і права.

Відповідно до ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права) . Зазначена норма Кодексу зобов’язує суд для усунення прогалини у правовому регулюванні відносин застосувати інститут аналогії закону і права. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, а тому застосовуючи відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України аналогію закону, суд приходить до висновку, що позивачами строк звернення до суду пропущений з наведених ними причин, які судом визнаються за поважні, а тому такий строк підлягає відновленню.

Із змісту позовної заяви та заперечень представника відповідача вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Згідно із ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Оскільки всі позивачі посилаються на неправомірність невиплати їм відповідачем передбаченої законом державної соціальної допомоги, суд вважає за необхідне з метою повного захисту прав та інтересів кожного з позивачів вийти за межі позовних вимог, визнавши також бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Виноградівському рйоні протиправною та зобов’язати відповідача нарахувати відповідну допомогу та забезпечити її виплату.

Однак, вимоги позивачів щодо зобов’язання відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни у визначеній позивачами грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.

Крім того відповідачем, яким позовні вимоги заперечуються, жодним чином так і не доведено правомірність його бездіяльності щодо вимог позивачів по нарахуванню і виплаті, як дітям війни, щомісячної державної соціальної допомоги у визначеному чинним законодавством розмірі, хоча відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України саме на відповідача покладається обов’язок доказування правомірності його рішення чи дії.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 7,8, 9,10,11,71,160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області - протиправною.

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Виноградівському районі Закарпатської області нарахувати та забезпечити виплату на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 недоплачену їм, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь кожного з позивачів: громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 судові витрати в розмірі по 1 грн. 70 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.