Справа №2-849/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2010 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:                                     головуючого судді Зарічної Л.А.,

при секретарі  Голушко Н.А.,

представника позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справи за позовом   ОСОБА_2 до  ОСОБА_3  про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником в процесі виконання  трудових обов’язків ,

                                                                  В С Т А Н О В И В :    

          Позивачка,  будучи  зареєстрована приватним підприємцем,  видом діяльності  якої  є перевезення пасажирів автобусом, 05 жовтня 2007 року  уклала трудовий договір з працівником - водієм ОСОБА_3, відповідачем по даній справі.

08 жовтня 2007 року близько 09 години в м. Прилуки на перехресті вулиць Київська-Котляревського сталася дорожньо-транспортна пригоду за участю належного позивачці  мікроавтобуса марки ГАЗ 2705, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля ГАЗ-САЗ-2507, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди декільком пасажирам мікроавтобуса марки ГАЗ 2705 було завдано різної тяжкості тілесні пошкодження.

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 квітня 2008 року ОСОБА_3, водія належного мені мікроавтобуса, було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України і призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.

Враховуючи те, що шкода потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди була завдана злочинними діями вказаного працівника, на підставі ст. 1172 Цивільного кодексу України, на  позивачку, як роботодавця, було покладено обов'язок відшкодувати шкоду потерпілим.

05 жовтня 2007 року між  ОСОБА_2 та ВАТ«Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВВ № 2311764, згідно якого страховик зобов'язаний відшкодувати шкоду третім особам, яка була завдана страхувальником.

На підставі рішень Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області з ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на користь потерпілих в ДТП було стягнено грошові кошти в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В свою чергу ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» звернулася до  ОСОБА_2 , як приватного підприємця, з позовом про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу і рішенням господарського суду Чернігівської області від 13 серпня 2009 року позов ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було задоволено частково і стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ВАТ «Українська

страхова компанія «Дженералі Гарант» в порядку регресу 306,22 грн., 87,58 грн. державного мита та 268,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наказу № 2/70 від 04 грудня 2009 року, виданого господарським судом Чернігівської області, відділом державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження щодо примусового стягнення з мене на користь ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» 3 392,11 грн. боргу і на даний час наявна сума відшкодована в повному обсязі, що підтверджується довідкою відділу державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції від 07 квітня 2010 року № 03-28/4401, та які позивачка просить стягнути з відповідача в судовому порядку, як і витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 800 грн.

 В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги та пояснила, що відразу після ДТП відповідач звільнився з роботи і ухиляється від будь-яких зустрічей та можливості в добровільному порядку відшкодувати заподіяні збитки.

 Відповідач до суду жодного разу не з’явився та не повідомив про причини своєї неявки, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв’язку  з чим було вирішено  питання про постановлення по справі  заочного рішення.

 Вислухавши пояснення сторони, дослідивши наявні докази по справі суд приходить до наступного висновку:  

Наявний в матеріалах цивільної справи  трудовий договір  (а.с.9) підтверджує ті обставини, що 05.10.2007 року  ОСОБА_3 був працевлаштований через Прилуцький міськрайонний центр  до ПП ОСОБА_2 на посаду водія.

    Згідно вироку  Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 01 квітня 2008 року ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК  України і призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 134 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадку, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

При цьому ст. 1172 ЦК передбачає обов'язок відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, а ст. 1191 ЦК дає особі (у тому числі й юридичній особі, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою) право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

 Зважаючи на всі ці обставини, а також на наявність рішення Господарського суду  від 13.09.2009 року про стягнення із   ОСОБА_2 на користь  ВАТ УСК «Дженералі Гарант»   відповідної суми, сплаченої страховою компанією у зв’язку із укладанням відповідного договору страхування та  яка згідно довідки   ДВС в повному обсязі відшкодована позивачкою і  розмір такої становить 3741 грн.32 коп., який на думку суду і підлягає до стягнення в судовому порядку із відповідача, як і витрати, понесені позивачко  по оплаті послуг адвоката в сумі 800 грн.  та сплаті судових витрат в розмірі  171  грн.

На підставі наведеного ,  ст.ст. 130, 134 КЗпП України, ст.ст. 1172, 1191 ЦК України,  ст.ст.212-215 ЦПК України,-

 ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4541,32 грн. (Чотири тисячі п'ятсот  сорок  одна  гривня  32   копійок)  в  рахунок  відшкодування  працівником заподіяної роботодавцю шкоди внаслідок порушення покладених на нього трудових обов'язків.

           Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 171 грн..

Рішення суду може бути оскаржено  шляхом подачі впродовж 10 днів з дня його проголошення до Прилуцького міськрайонного суду   апеляційної скарги чи заяви про апеляційне оскарження із наступним  поданням апеляційної скарги протягом 20 днів апеляційному суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд.

.

Рішення може бути переглянуто   Прилуцьким міськрайонним судом  шляхом звернення  відповідача  з письмовою заявою про перегляд заочного рішення  протягом 10 днів з дня отримання її копії.

 Суддя                                                                             Л.Зарічна