Справа 2-316
2009 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2009 р. Гощанський районний суд Рівненської області
в особі:
Головуючої судді Чорноус Л.І.
при секретарі Суконнік С.Ю., Рудику О.В.
за участю
представників:
позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
третьої особи на стороні відповідача
без самостійних вимог ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Гощі справу за позовом
ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5
до
ОСОБА_6, третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог Красносільської сільської ради Гощанського району
про
визнання заповіту недійсним
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася до суду із позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання заповіту від 27 травня 2008 року укладеного від імені ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 та відповідачки ОСОБА_6 недійсним.
В обгрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8, актовий запис про смерть № 22. Після її смерті залишився заповіт, посвідчений секретарем Красносільської сільської ради 27.05.2008 року, реєстровий № 169, відповідно до якого покійна заповіла одну житлову кімнату синові ОСОБА_9, 1973 року народження, а все інше майно, яке на день смерті буде належати їй за законом, заповіла ОСОБА_6, 1985 року народження.
Позивачка вважає, що заповіт є недійсним, так як син покійної ОСОБА_8, а її колишній чоловік та батько неповнолітньої ОСОБА_5 – ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис про смерть № 12, тобто через два дні після посвідчення заповіту покійною ОСОБА_8.
Позивачка вважає, що заповіт підписано не самою ОСОБА_8, так як на день складання заповіту в ОСОБА_8 був поганий стан здоров’я – вона дуже погано бачила, неадекватно реагувала на звернення людей, в тому числі сусідів, родичів.
За таких умов оформлення заповіту повинно було відбуватися у присутності двох свідків, які б могли б підтвердити волю покійної та засвідчити дотримання законодавства при оформленні заповіту. Однак цього дотримано не було.
На момент смерті сина ОСОБА_9 останній проживав разом із матір’ю, їх стосунки були нормальними і підстав для фактичного позбавлення сина на право спадкування своєї частки майна, що належала заповідачці після смерті чоловіка та її долі в нерухомому майні особисто – всього 2/3 частки будинку, так як 1/4 частка належала після смерті покійному синові, який успадкував її після смерті батька в силу ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) – не було.
Після смерті сина покійна ОСОБА_8 не змінила заповіту, хоча спадкоємця, якому вона заповідала частку свого майна, вже не було. Позивачка з ним була розлучена на день його смерті і їхня донька проживала разом з нею.
Вважає, що заповіт не відповідає волевиявленню заповідачки, а тому підлягає визнанню недійсним.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала з підстав викладених у позовній заяві і доповнила, що у неї виник сумнів у тому, що заповіт підписувала особисто покійна ОСОБА_8 тому, що остання погано бачила і вона не могла читати. Вважає, що секретарем Красносільської сільської ради порушено вимоги ч.5 п.4 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України (далі Інструкції) в частині порушення таємниці вчинюваних нотаріальних дій, так як про зміст заповіту стало відомо листоноші ОСОБА_10, яка передавала для покійної заповіт на підпис. Також порушено вимоги ч.2 п. 8 розділу ІІ Інструкції, що стосується посвідчення заповіту на дому, так як у заповіті зазначено адресу с. Красносілля Гощанського району, в той час як у заповіті зазначено, що заповіт зроблено по місцю проживання (на дому), а місцем проживання заповідачки було с. Чудниця Гощанського району.
При посвідченні заповіту секретарем Красносільської сільської ради – Вознюк Л.П. було порушено п. 13 Інструкції, так як нотаріально посвідчувані заповіти підписуються у присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальну дію, чого не було зроблено.
Заповіт суперечить ч.2 п. 35 Інструкції, так як у ньому зазначається про розпорядження заповідачки на одну житлову кімнату у житловому будинку не зрозуміло за якою адресою і якого розміру, а він повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.
Відповідачка в судовому засіданні позову не визнала і пояснила, що ні вона особисто, а ні її матір не чинили ніякого тиску на заповідачку ОСОБА_8 з тією метою, щоб остання склала на її користь заповіт. Вважає, що заповіт відповідає волевиявленню покійної ОСОБА_8
До смерті сина покійна ОСОБА_8 доглядала себе сама, але приходила до них додому кожен день і варила у них їсти для себе. Матір не зобов’язувалася прибирати у хаті ОСОБА_8, а їсти їй давала. За те, що ОСОБА_8 готувала їсти у них і що матір давала їй їсти, остання їм не платила. Вона не розуміла, чому на неї покійна оформила заповіт, так як вона не потребує житла.
Представник третьої особи на стороні відповідача Красносільської сільської ради Гощанського району Вознюк Л.П. вважає, що позов є безпідставний і пояснила, що до неї у Красносільську сільську раду приїзджала покійна ОСОБА_8 і сказала, що хоче написати заповіт. Однак в той день вона їхала на суд у смт. Гощу і сказала ОСОБА_8, що вона приїде до неї додому, що вона і зробила. У заповіті ОСОБА_8 розписувалася сама, хоча і казала, що погано бачить, але підписатися може сама і казала, щоб вона їй читала, де на ОСОБА_9 і де на ОСОБА_6, і вона їй читала. Заповіт ОСОБА_8 підписувала сама, без свідків і на її пропозицію, щоб залишила хоч половину хати для дитини, ОСОБА_8 сказала, що нехай буде так як записано у заповіті.
Даний заповіт складався у двох екземплярах, але вона змушена була забрати його у сільську раду, так як у неї не було печатки на дому і при перевірці заповіту, вона виявила, що записала ідентифікаційний номер, але самого ідентифікаційного номера у покійної ОСОБА_8 не було. Тому у сільській раді вона виключила із заповіту ідентифікаційний номер і перероблений заповіт дала для передачі на підписання ОСОБА_8, листоноші ОСОБА_10. Один екземпляр ОСОБА_10 залишила ОСОБА_8, а другий привезла у сільську раду.
Заповіт ОСОБА_8 не внесений у Єдиний реєстр правочинів, але не тільки цей заповіт, а й інші заповіти. У журналі реєстрації нотаріальних дій заповіт записаний і в журналі підписувалася ОСОБА_8.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона дуже добре знала ОСОБА_8 і вона стверджує, що ОСОБА_8 була дивакувата. Це виражалося в тому, що вона не пускала до хати, щоб поховали сина вдома. У неї в хаті був безлад, брудно. Вона з сусідкою ОСОБА_12 приходили до неї прибирати і мили її. Вона неодноразово при ній отримувала пенсію і розписувалася сама, однак зір у неї був дуже поганий. Про заповіт вона дізналася після смерті сина ОСОБА_8. На запитання, навіщо вона зробила такий заповіт, остання мовчала.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що раніше працював завФАПом у с. Чудниця і померла ОСОБА_8 приходила до нього неодноразово і жалілася, що погано бачить. Він радив синові завезти її в обласну лікарню, але так як вона була агресивна і ображалася з найменшого приводу, то він казав, що перш за все їй потрібно до психіатра. ОСОБА_8 не піддавалася на чиїсь вмовляння чи підмови. Жила як первіснообщинна людина – у хаті було дуже брудно.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що його брат був чоловіком померлої ОСОБА_8. За життя брата він допомагав йому. У ОСОБА_8 була неадекватна поведінка. І йому не дивно, що вона залишила заповіт на чужих людей і це безперечно вона зробила свідомо.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що позивачка є його сестрою, а покійний син ОСОБА_8 – ОСОБА_9 був її чоловіком. Як привезли ОСОБА_9 з моргу, то ОСОБА_8 не пускала їх до хати з ним. Він вважає, що ОСОБА_8 була психічно хвора, тому що, коли везли ОСОБА_9 з моргу, то вона співала, а потім вночі заставляла піднімати труп ОСОБА_16.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою померлої ОСОБА_8 і дуже добре її знала з дитинства. Десь останніх два роки перед смертю ОСОБА_8 була майже сліпа. Вона вважає її психічно нездоровою і для цього були підстави, так як перший син ОСОБА_8 загинув у ОСОБА_17, а чоловік помер. Одягалася не так як усі нормальні люди, то плакала, то сміялася і казала, що її хочуть викинути з хати, а хто не зрозуміло. Також говорила, що боїться «ОСОБА_6», тобто ОСОБА_6. ОСОБА_6 носила їй воду, а ОСОБА_8 у неї варила чай і їсти, за що платила їм 200 грн.. Вважає, що ОСОБА_6 могла мати вплив на ОСОБА_8.
Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що вона працює головним бухгалтером Красносільської сільської ради Гощанського району і бачила, як приходила покійна ОСОБА_8 у сільську раду після смерті сина ОСОБА_16 і запитувала, чи залишається в силі заповіт, який вона склала. Їй відповідали, що в силі. Вона не виявляла бажання змінити заповіт.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що вона працює листоношею і десь навесні 2008 року ОСОБА_8 просила її, щоб вона забрала у сільській раді у ОСОБА_3 заповіт. Секретар сільської ради Вознюк Л.П. віддала їй заповіт у двох екземплярах з печаткою. На другий день у неї на велосипеді ОСОБА_8 розписалася на двох екземплярах заповіту, один з яких вона їй залишила, а другий завезла у сільську раду.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, представника третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог, свідків, дослідивши інші докази по справі та оцінивши всі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка є матір’ю неповнолітньої ОСОБА_5, батько якої – ОСОБА_18 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, про що свідчить актовий запис про смерть № 12.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8, про що свідчить актовий запис про смерть № 22 – матір ОСОБА_9, а баба неповнолітньої ОСОБА_5.
27 травня 2008 року секретарем Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області складено і засвідчено заповіт від імені ОСОБА_8, згідно з яким ОСОБА_8 заповідала одну житлову кімнату синові – ОСОБА_18, 1973 року народження, а все інше майно, що на день її смерті буде належати їй за законом заповіла – ОСОБА_6, 1985 року народження.
Засвідчення правочинів у населених пунктах де немає нотаріусів здійснюється відповідно до вимог ст. 37 Закону України «Про нотаріат» і ст.ст. 38, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування на підставі Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України (надалі Інструкція).
У судовому засіданні встановлено, що заповіт зі слів заповідача був написаний секретарем Красносільської сільської ради Гощанського району Рівненської області за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Відповідно до ч. 2 ст. 1248 ЦК України, п. 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо заповіт написано власноручно нотаріусом зі слів заповідача або надруковано нотаріусом, він має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, цей запис упевняється підписом заповідача, а якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Згідно ч.1, 4 п. 13 розділу ІІ Інструкції нотаріально посвідчувані заповіти підписуються у присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо заповіт підписано за відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписано ним. Якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, неписьменний або сліпий, посадова осба виконавчого комітету зобов’язана прочитати йому текст документа і зробити про це на документі відмітку. Якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує документ.
Увідповідності до 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.
Згідно п.8 розділу ІІ Інструкції нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з’явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням виконавчого комітету, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні та ін.) із зазначенням адреси, а також причини цього.
В судовому засіданні встановлено, що заповіт від 27.05.2008 року від імені ОСОБА_8 секретар сільської ради Вознюк Л.П. посвідчувала на дому у відсутності свідків і зачитувала заповідачці ОСОБА_8, так як остання не бачила, що підтвердила сама секретар сільської ради, але зачитаний нею заповіт для ОСОБА_8 потім вона переробила і ні ОСОБА_8 перероблений заповіт не читала і ні Вознюк Л.П. для неї перероблений заповіт також не зачитувала, що підтверджується поясненнями Вознюк Л.П. та свідка ОСОБА_10, а це є порушення щодо форми заповіту та порядку його посвідчення.
Із заповіту вбачається, що місцем вчинення нотаріальної дії є с. Красносілля і на дому, в той час, як місце проживання ОСОБА_8 було с. Чудниця і не вказана причина посвідчення заповіту на дому, що також є порушенням форми заповіту.
Статтею 1255 ЦК України та п. 4 Інструкції заборонено нотаріусу, іншим посадовим, службовим особам, які посвідчують заповіт, розголошувати відомості щодо факту складення заповіту та його змісту до відкриття спадщини.
Однак цей порядок було порушено секретарем Красносільської сільської ради Вознюк Л.П., так як вона передала заповіт для підпису листоноші ОСОБА_10, в обов’язки якої не входить підписання чи передача заповітів, що підтвердила і сама секретар сільської ради, так і свідок ОСОБА_10.
У відповідності до ч.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі встановленій законом.
Заповіт є правочином. Тому до нього застосовуються загальні положення про правочини та положення про недійсність правочинів, встановлених ст.ст. 215-236 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений з порушенням щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
У ст.215 ЦК України встановлений зв’язок між поняттям «нікчемний» та «недійсний» правочин: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.
Частина 4 п. 15 розділу ІІ Інструкції зазначає, що нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених правил, є недійсними.
З цього випливає, що у разі недотримання законодавчо визнаних вимог щодо форми заповіту та порядку його посвідчення, такий заповіт є недійсним і не повинен виконуватися, спадкування має здійснюватися за законом.
Таким чином, відсутність у заповіті, написаному власноручно нотаріусом або надрукованому ним зі слів заповідача, записів про те, що заповіт для заповідача був прочитаний вголос, в присутності свідків, без зазначення правильної адреси посвідчення на дому і причини такого посвідчення, підписання заповіту у відсутності посадової особи виконавчого комітету є безумовною необхідністю, з додержанням якої можна зробити висновок про наявність волевиявлення особи.
Також викликає у суду сумнів наявність справжнього волевиявлення ОСОБА_8 на саме таке розпорядження своїм майном, як зазначено у заповіті від 27 травня 2008 року, так як свідки ОСОБА_11, яка з дитинства знала заповідачку, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 свідчили про її неадекватну поведінку.
Крім того, проведена судово-почеркознавча експертиза не дала категоричного висновку про те, що виконаний на заповіті підпис є підписом ОСОБА_8, а в журналі реєстрації нотаріальних дій Красносільської сільської ради підпис про одержання заповіту категорично стверджується, що виконаний не ОСОБА_8, а іншою особою.
Отже, доводи позивачки про те, що заповіт було складено і засвідчено з порушенням вимог чинного законодавства є обгрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.
Також з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати по справі, згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 300,48 грн., що підтверджується випискою з рахунків НДКЦ, 8,50 грн. судового збору та 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, в силу ст.ст. 203, 207, 210, 211, 215, 218, 236, 1247, 1248, 1253, 1255, 1257 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, суд -
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 задовольнити.
Визнати заповіт ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений секретарем Красносільської сільської ради Гощанського району 27 травня 2008 року, реєстровий № 169 недійсним.
Стягнути з ОСОБА_6 300 (триста) грн. 48 коп. витрат за проведення почеркознавчої експертизи, 7 (сім) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне зебезпечення розгляду справи та 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору на користь ОСОБА_4.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Гощанський районний суд з поданням в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження, з наступним поданням в 20-денний строк після подачі цієї заяви апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржено без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішенням набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя