Копія.

                                                                          Справа № 2-1441/10

Р І Ш Е Н Н  Я

іменем України

27 липня 2010 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області  в складі:

головуючого судді  Кривцової Г.В.,

    при  секретарі  Кабановій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України  у місті Глухові про зобов’язання здійснити перерахунок та проведення виплати допомоги дитині війни за 2007-2009 роки, -  

В С Т А Н О В И В :

06 липня 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він має статус «дитини війни» і має право на пільги та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». На підставі ст. 6 вищевказаного Закону йому повинна виплачуватись відповідачем щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак в 2007 році така соціальна допомога йому не нараховувалась і не виплачувалась, так як Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В 2008 та 2009 роках доплата виплачувалась лише в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком. В той же час, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п.41 Розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Виходячи із даних рішень Конституційного Суду, та зважаючи на положення ст.ст. 19,22 Конституції України, позивач просить зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за період 2007-2009 років.

В попереднє та основне судові засідання позивач не з’явився, подав відповідні заяви про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує.

Представник відповідача Управління Пенсійного фонду  у місті Глухові в судові засідання не з’явився, подав письмові заперечення проти позову та заяву про розгляд справи у відсутність їх представника. Мотивував свою позицію наступним. По-перше, в законодавстві не передбачено поняття «соціальної допомоги дітям війни», а є поняття «підвищення до пенсії дітям війни». По-друге, розмір мінімальної пенсії, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для розміру пенсій, призначених згідно з цим законом, і відповідно, не може застосовуватись для обчислення підвищення до пенсій дітям війни. По-третє, відповідач вказує, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється тільки за рахунок коштів державного бюджету України, при цьому посилається на ухвалу Конституційного Суду від 19.05.2009р.№ 27-у/2009, де вказано, що прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, що полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, має заповнити законодавець. Відповідач зазначає, що діяв виключно у межах своїх повноважень відповідно до Положення «Про пенсійний фонд України» і у спосіб, передбачений чинним законодавством, і не мав права нараховувати підвищення до пенсії дітям війни в іншому порядку, ніж той, що визначався Законами «Про Державний бюджет України» на відповідні роки та в подальшому Постановою Кабміну від 28 травня 2008 року № 530. Посилаючись на ч.3 ст.152 Конституції України, ст.1175 ЦК України, ч.2 ст.176 ЦК України, відповідач вважає, що держава зобов’язана відповідати перед позивачем і проводити виплати з Державного бюджету.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорту позивача (а.с.7), а тому є дитиною війни  в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статус його як дитини війни підтверджується відповідним посвідченням (а.с.8).

Позивач отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у місті Глухові (а.с.9).

Дане управління є органом Пенсійного фонду, воно має статус юридичної особи, яка призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії відповідним категоріям громадян.    

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами  України.        

    Відповідно до ст.22 Конституції України однією з конституційних гарантій прав та свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних.                

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.    

Як вбачається з матеріалів справи, як дитина війни позивач отримав підвищення до пенсії в 2008 та 2009 роках у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: в січні-березні 2008 року по 47 грн., у квітні – червні 2008 року по 48 грн.10 коп., у липні – вересні 2008 року по 48 грн.20 коп., у жовтні – грудні 2008 року по 49 грн. 80 коп., з січня по грудень 2009 року – по 49,80 грн. (а.с.15-16).

    На 2007 рік дію ст.6 Закону „Про соціальний захист дітей війни” було зупинено згідно із п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Однак рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинялась дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється, а тому за 2007 рік підлягають задоволенню вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.          

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано неконституційними положення п. 41 розділу Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України».    

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.    

Законом «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не вносились зміни до Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», даний Закон продовжує діяти у редакції від 22 травня 2008 року, коли рішенням Конституційного Суду України були визнані неконституційними положення п. 41 розділу Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому ст. 6 даного Закону чинна в тій редакції, яка передбачає виплату підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.    

    Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача з 22.05.2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, з урахуванням п.41 розділу 2 Закону України ?ро Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів.

Таким чином, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а також з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року відповідач зобов’язаний був виплачувати позивачу підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону від 18 листопада 2004 року (тобто в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком).        

Стосовно посилань відповідача на визначення розміру підвищення, яке встановлено в п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року, то в даному випадку норми підзаконного нормативного акту суперечать нормі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому не можуть бути застосовані, виходячи із положень  ч. 4 ст.8 ЦПК України.         Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача щодо невизначеності джерел фінансування, оскільки сама по собі відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій і відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги.    

Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» також не можуть бути підставою для відмову в задоволенні позову, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Так само суд не може прийняти до уваги заперечення відповідача щодо законодавчої невизначеності самого поняття мінімальної пенсії за віком та законодавчої невизначеності порядку обчислення мінімальної пенсії за віком, з метою реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки відповідно до ч. 9 ст. 8 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Тому, з урахуванням зазначеного, при обчисленні підвищення до пенсії дітям війни необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку міститься у ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", в яких зазначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З урахуванням вищезазначених положень ч.8,9 ст.8 ЦПК України, посилання відповідача на те, що управління Пенсійного фонду не відповідає за зобов’язаннями держави, суд не може прийняти до уваги, так як відповідно до діючого законодавства на виконання положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» саме управління Пенсійного фонду України в м. Глухів проводило з 01.01.2008 р. нарахування та виплати дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (що складало 10% від прожиткового мінімуму осіб, що втратили працездатність). Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” покладено на управління ПФУ за місцем проживання позивача.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

 Проаналізувавши доводи сторін, суд вважає, що право позивача як дитини війни на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком було порушено відповідачем, оскільки управління Пенсійного Фонду неправомірно не нараховувало і не виплачувало підвищення до пенсії у встановленому законом розмірі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Способи захисту цивільних справ визначені ст. 16 ЦК України, на підставі якої суд вважає необхідним зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму недонарахованого і недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни.

За таких обставин, зважаючи на те, що нарахування і виплату пенсії здійснюють органи пенсійного фонду, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначена в ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням вже отриманих позивачем сум підвищення до пенсії у 2008 році за цей період, та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням вже отриманих позивачем сум підвищення до пенсії за цей період.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у загальній сумі 45,50 грн. (судовий збір у розмірі 8,50 грн. та витрати на ІТЗ у розмірі 37 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 06.11.2009 року, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 4, 8, 10, 11, 15, 212-214, 215, 218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у місті Глухові про зобов’язання здійснити перерахунок та проведення виплати допомоги дитині війни за 2007-2009 роки – задовольнити.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у місті Глухові Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за 2007 рік за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.; за 2008 рік за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. з урахуванням вже отриманих позивачем сум; за 2009 рік за період з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. з урахуванням вже отриманих позивачем сум.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України у місті Глухові Сумської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 45,50 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду  Сумської області через Глухівський міськрайонний суд на протязі десяти днів після його проголошення.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду  Сумської області через Глухівський міськрайонний суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо така заява не була подана.

СУДДЯ (підпис).

Копія вірна.

    Суддя Глухівського міськрайонного суду                 Г.В. Кривцова

Довідка.

    Рішення Глухівського міськрайонного суду від 27 липня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у місті Глухові про зобов’язання здійснити перерахунок та проведення виплати допомоги дитині війни за 2007-2009 роки - не набрало законної сили..

    Суддя Глухівського міськрайонного суду                       Г.В. Кривцова