Справа -№ 2-а-2283/2010р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2010 року
Фрунзенський районний суд м. Харькова. у складі: головуючого – судді Алфьорової Т.М., за участю секретаря судових засідань Савченко В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до інспектора Рівненської роти дорожньо-патрульної служби роти ДПС ДАІ УМВСУ в Рівенській області старшому сержанту міліції Давидок Юрія Валерійовича про поновлення строку звернення до адміністративного суду та про скасування постанови по справі про адміністративне провопорушення
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова, як адміністративного суду за місцем свого проживання, з адміністративним позовом до інспектора ДПС ДАІ УМВСУ в Рівненській області старшому сержанту міліції Давидок Ю.В. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВК № 093737 від 12.05.2010 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач, являючись посадовою особою органу державної влади – ДАІ УМВС України в ГУМВС України в в Рівненській області, якому чинним законодавством України надане право вирішення питань щодо притягнення громадян до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення на транспорті, 12.05.2010 р. без достатніх на те законних підстав виніс вищезазначену постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності був визнаний факт порушення ним п. 12.9 та 11.5 ПДР.
Разом з тим, позивач вважає докази, якими обґрунтована постанова незаконними, складена с істотними порушеннями. 12.05.2010р. о 12год.30хв. він , на автомобілі «Шкода-Октавія» державний номер НОМЕР_1, рухався по автошляху Київ-Чоп. Рух автотранспорту на даній дорозі здійснюється по двом смугам в кожному напрямку, які розділені залізною огорожею. Він рухався по правій смузі зі швидкістю, яка дозволена поза межами населених пунктів. На 274км. автошляху з лісопосадки, «вискочив» інспектор ДАІ і зупинив його. При цьому інспектор повідомив, що я перевищив швидкість, встановлену дорожнім знаком 3.29 ПДР України і показав мені прилад, яким вимірювалася швидкість. Він з інспектором не погодився, попросив його показати документи на прибор «Візир», яким вимірювалася швидкість, але він відмовив. Взагалі інспектори вели себе зухвало, говорили, що не розуміють моїх пояснень російською мовою, пропонували мені спілкуватися з ними українською мовою, сказали, що дорожній знак 3.29 знаходиться за 10км. від місця де мене зупинили і я можу ще через 20км. розвернутися і поїхати подивитися на знак. Свою незгоду з діями інспектора ДАІ він написав в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВК № 121629. Це не сподобалось інспектору ДАІ і він одразу виписав другий протокол про адміністративне правопорушення серії ВК 121630 об 12год.40хв. В цьому протоколі інспектор вказав, що я порушив п.11.5 ПДР України – напрямок руху по смугам. Він знову пояснив інспектору, що на автошляху відсутній дорожній знак 5.16 «Напрямок руху по смугам», а на дорозі відсутня розмітка 1.18 – напрямок руху по смугам, поро це вказав в протоколі. Зазначена постанова виписана на бланку, який вже був у використанні, вона не завірена печаткою відповідного органу і його прізвище в постанові та обох протоколах записано неправильно – «Кухарьок» замість «Кухарьонок», тому він відмовився підписувати постанову і отримувати копії протоколів.
Відповідач - інспектор Рівненської роти дорожньо-патрульної служби роти ДПС ДАІ УМВСУ в Рівенській області старшому сержант міліції Давидок Ю.В. будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився, справа у відповідності до ч.4 ст.128 КАС України була розглянута за його відсутністю. В письмових запереченнях, проти позову заперечував, посилаючись на те, що діяв в рамках діючого законодавства.
Суд, вислухавши позивача та дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи з наступних підстав:
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди зобов’язані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, суд зобов’язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Як свідчать матеріали справи, 12.05.2010 року відносно позивача ОСОБА_2( заміст ОСОБА_2). інспектором Рівненської роти дорожньо-патрульної служби роти ДПС ДАІ УМВСУ в Рівенській області старшим сержантом міліції Давидок Ю.В. було складено два протоколу про порушення п. п. 12.9 ПДР України та п. 11.5. та одна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122.ч.2 КУПАП у вигляді штрафу в розмірі 425грн.
Згідно цієї постанови ОСОБА_2( заміст ОСОБА_2) 12.05.2010 року в 12 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки « Шкода - Октавія », реєстраційний номер НОМЕР_1, перевищував швидкість на 23 км/год .на дороге, де є дорожній знак 50 км/год , та розтошаваній транспортний засіб на проїзній частині.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення зафіксовано технічним приладом « Беркут», однак зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, що технічний прилад « Беркут» при фіксації правопорушення працював в автоматичному режимі.
Між тим, з матеріалів справи вбачається порушення відповідачем порядку фіксування адміністративного правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідками, потерпілими, експертизою, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням прав, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються. Працівники ДПС, яким спеціальні технічні засоби видані для використання, несуть персональну відповідальність за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув.
В постанови взагалі не вказано, який доказ підтверджує тій факт, що зафіксовано перевищення швидкості руху, а також не вказано, хто саме зі співробітників ДПС робив вимірювання швидкості за допомогою приладу " Беркут ", чи має вказана особа відповідний допуск до даного приладу, чи пройшов даний прилад метрологічні перевірки, чи має він взагалі свідоцтво про таку перевірку, чи не минув його термін дії. Все вищевикладене робить неможливим встановлення правильності роботи з приладом даним приладом та достовірність вимірюваних даних.
У відповідності до ст. ст. 10 - 15 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані в якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання. Таких документів також не було надано.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу щодо здійснення фіксування правопорушення за допомогою технічного приладу “ Беркут ”, який би працював в автоматичному режимі, приймаючи до уваги приписи ч.ч.1 та 3 ст.2, ч.2 ст.71 КАС України, суд вважає, що приймаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення, відповідач діяв з порушенням норм КУпАП, що регламентують порядок фіксування правопорушень та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. В постанові не описано інше правопорушення – порушення п. 11.5 ПДР, а також не вказано якими доказами встановлене це порушення.
Зазначена постанова виписана на бланку, який вже був у використанні, вона не завірена печаткою відповідного органу і прізвище позивача в постанові та обох протоколах записано неправильно – «Кухарьок» замість «Кухарьонок», незважаючи на те, що позивачем був наданий документ, підтверджуючий приналежність автомобіля. В постанові вказана інформація, яка не відповідає дійсності, що позивач має 8 дітей..
Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення може прийняти рішення про скасування постанови і закриття справи.
Стаття 288 КУпАП передбачає, що постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими цим кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно статті 162 того ж Кодексу при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Враховуючи вищевикладені обставини і висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_2. складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, суд вважає необхідним повністю задовольнити позовні вимоги позивача по справі.
Зважаючи ж на те, що у відповідності до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення, суд вважає необхідним також закрити провадження по відповідній справі про адміністративне правопорушення.
Позивачем 28 травня 2010 року був отриманій поштовий конверт з постановою в справі про адміністративне правопорушення і копії двох протоколів, тому суд вважає необхідним поновити йому строк звернення до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 10, 11,99 -100, 160-163,
1. КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_2 до інспектора Рівненської роти дорожньо-патрульної служби роти ДПС ДАІ УМВСУ в Рівенській області старшому сержанту міліції Давидок Юрія Валерійовича про поновлення строку звернення до адміністративного суду та про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Поновити строк звернення до адміністративного суду для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення
Скасувати постанову, серії ВК № 093737 від 12.05.2010 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 по ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу 425 грн., винесену інспектором Рівненської роти дорожньо-патрульної служби роти ДПС ДАІ УМВСУ в Рівненській області старшим сержантом міліції Давидок Юрієм Валерійовичем
Закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження , або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана – після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий