Справа №2-996/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 травня 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючої - судді Курус Р.І.
при секретарі - Антоненко В.О., Михавко І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, СГІРФО Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -
в с т а н о в и в :
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати його втратившим право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 та зобов’язати СГІРФО Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області зняти відповідача з реєстраційного обліку в цій квартирі. Судові витрати також просить покласти на відповідача. В обґрунтування позову посилається на те, що є власником зазначеної квартири згідно договору дарування квартири від 15.05.2003 р. У вказаній квартирі проживали та є зареєстрованими вона, колишній чоловік – відповідач ОСОБА_2 та їхні діти. Оскільки за час спільного проживання вони не змогли створити міцної та дружної сім"ї, їхній шлюб було розірвано, що стверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 28.08.2009 р.
01.08.2009 р. відповідач ОСОБА_2 з власної волі виселився зі спірного житла, переїхавши проживати до своїх батьків у АДРЕСА_2 куди перевіз всі свої особисті речі. З цього часу ОСОБА_2 взагалі не проживає у належній їй квартирі АДРЕСА_1, що стверджується актами від 21.08.2009 р., 10.10.2009 р. та 26.01.2010 р., складеними комісією КП "МВУЖКГ".
Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 залишився бути зареєстрованим у належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1 і не бажає особисто знятися з реєстрації, що порушує її права, зокрема, в оплаті за комунальні послуги, оскільки він жодної участі у цьому не приймає. Поряд з цим, факт реєстрації ОСОБА_2 у її квартирі створює їй перешкоди в реалізації права власності на належну їй квартиру, зокрема порушує її право користування та розпорядження згаданою квартирою.
Вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_2 уже понад шість місяців у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, не приймає участі в оплаті за комунальні послуги, а тому втратив право користування цим житлом.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, послалась на обставини, викладені у позовній заяві, яку просить задоволити. Доповнила, що жодних перешкод у користуванні та проживанні у спірному житлі вона відповідачу не чинила. Останній добровільно перейшов проживати до іншого житла і не намагався вселитись у належну їй квартиру. Той факт, що відповідач один раз приходив до квартири, а йому ніхто не відчинив дверей, не свідчить про його бажання там проживати. Просить позов задоволити.
Відповідач позову не визнав, хоча не заперечив того факту, що з серпня 2009 року проживає у своїх батьків у м. Дрогобичі. Знятись з реєстрації у спірний квартирі він не хоче, оскільки вважає, що повинен бути де-небудь зареєстрованим. Ствердив, що позивачка чинить йому перешкоди у користуванні спірним житлом, не відкрила йому дверей, коли він один раз приходив до квартири, хоча жодних доказів про це у нього немає і з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням він не звертався. Просить в позові відмовити.
Представник СГІРФО Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області в судове засідання не з'явився, надіславши суду заяву про розгляд справи за їхньої відсутності.
Вислухавши пояснення сторін, заслухавши свідків, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Матеріалами справи встановлено і сторонами не оспорються, що позивачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (копія договору дарування квартири від 15.05.2003 року, посвідченого державним нотаріусом Стебницької державної нотаріальної контори Лютик Р.В., р. №481).
Відповідно до довідки №591 від 15.02.2010 року, виданої КП "МВУЖКГ", у квартирі АДРЕСА_1 є зареєстрованими позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2
Копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1 встановлено, що шлюб між подружжям ОСОБА_2 розірвано 28.08.2009 року.
В підтвердження обставин, що відповідач дійсно не проживає у спірному житлі понад 6 місяців позивачка представила суду акти від 21.08.2009 р., 10.10.2009 р. та 26.01.2010 р., складені комісією КП "МВУЖКГ". Разом з тим, факт непроживання відповідача у квартирі позивачки підтвердили суду свідки – ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживають по сусідству з квартирою позивачки. Останні пояснили, що з серпня 209 року відповідача у квартирі АДРЕСА_1 вони не бачили і їм не відомо, щоб позивачка чинила відповідачу будь-які перешкоди у користуванні цим житлом, а останній – намагався такі перешкоди усувати.
Крім цього, як встановлено в судовому засіданні, відповідач в серпні 2009 року обрав собі місце проживання у будинку своїх батьків у АДРЕСА_2 куди перевіз свої особисті речі, проти чого і сам не заперечує. Домовленості про порядок користування спірним житловим приміщенням та домовленості про порядок оплати послуг за газопостачання, водовідведення та електропостачання між сторонами не існувало, такі оплати проводила виключно позивачка, про що представила відповідні квитанції. Жодної поважної причини відсутності в квартирі понад шість місяців та доказів про чинення йому позивачкою перешкод в користуванні таким житлом відповідач суду не надав та своїм правом на пред’явлення позову про усунення перешкод в користуванні цим житлом не скористався.
З огляду на зазначене, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, оскільки відповідач добровільно обрав собі інше місце проживання, спірну квартиру залишив і в ній не проживає понад встановлені законом терміни, не сплачує комунальних послуг, всі свої особисті речі забрав, а позивач, як власник житла, відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України має право вільно володіти, користуватися та на підставі ст. 319 ЦК України - розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд, а відповідно до ст. 391 ЦК України - має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном, зокрема, шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним житлом.
Разом з тим, суд вважає, що не підлягає до задоволення вимога позивачки про зобов’язання СГІРФО Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області про зняття відповідача з реєстрації у цій квартирі, оскільки у відповідності до ст. 7 закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням буде підставою для зняття відповідача з реєстраційного обліку.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦК України, ст. ст. 71, 72, 163 ЖК України, ст. ст. 317, 319, 391 ЦК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов задоволити частково.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.
В решті позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя
Справа №2-996/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
В с т у п н а т а р е з о л ю т и в н а ч а с т и н а
06 травня 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючої - судді Курус Р.І.
при секретарі - Антоненко В.О., Михавко І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, СГІРФО Дрогобицького МВ ГУ МВСУ у Львівській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -
в с т а н о в и в :
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов'язаного з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. 218 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
Позов задоволити частково.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.
В решті позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя