Cправа № 2-914/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

22 липня 2010 року                            Кролевецький районний суд Сумської області

у складі: судді                                                     Сірої Г.І.,

за участі секретаря                                             Ткаченка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кролевці справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації про визнання дій незаконними та зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченої допомги на оздоровлення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду до управління праці та соціального захисту населення Кролевецької РДА та просить визнати дії відповідача незаконними та зобов’язати нарахувати та виплатити недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2009 роки як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Позивач свої позовні вимоги мотивує наступним чином.

Він   є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року щорічна допомога на оздоровлення особам, віднесеним до другої категорі, виплачується в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

В травні 2010 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою про виплату допомоги на оздоровлення за 2007 - 2009 роки як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

На заяву отримав письмову відповідь відповідача про те, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, і відповідно до ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз’яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. Саме виходячи з положень зазначеної статті, виплати і проводяться в порядку, визначеному вказаною постановою Кабінету Міністрів України. Вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки вони не відповідають діючому законодавству, яке регулює дані питання.

Так, дію ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на 2007 рік було зупинено п.30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року.

Пунктом 11 статті 28 Закону Україну «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» .

Рішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.11 ст.28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії передбачена одноразова щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п ’яти мінімальних заробітних плат.

Згідно зі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата щорічної одноразової допомоги здійснюється, виходячи з мінімальної заробітної плати, яка визначається на момент виплати.

Оскільки одноразова щорічна допомога на оздоровлення в 2008 році була виплачена йому до прийняття рішення Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, то він не оспорює правильність виплати зазначеної допомоги у 2008 році.

Так, йому було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у сумі 100,00 грн. – 10.08.2007р., за 2009 рік в сумі 100,00 грн. – 07.10.2009 року.

Відповідно до положень Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2009 рік" установлено з 1 липня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 440 грн., з 1 жовтня 2009 року - 650 грн. За ці роки йому щорічно виплачена допомога у розмірі 100 грн., що є набагато менше від  п ’яти мінімальних заробітних плат за відповідні роки. Так, виходячи з розрахунку п ’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати, йому недоплачено щорічну допомогу на оздоровлення: у 2007 році - 2100 грн. (440х5 - 100); у 2009 році - 3150 грн. (650 х 5 – 100). Всього за ці роки недоплачено допомогу в розмірі 5250 грн.

Тому він просить визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати йому, позивачеві, щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2009 роки у розмірі меншому, ніж встановлено статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, незаконними, такими що порушують його права у сфері соціального захисту, та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2009 роки у розмірі, встановленому ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, свою позовну заяву підтримує та просить суд її задовольнити.

Відповідач, належно повідомлений про час і місце розгляду справи, не направив в судове засідання свого представника, надав суду письмове клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Крім того, відповідач надав суду письмове заперечення на позовну заяву, в якому зазначає, що відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Статтею 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковим для виконання місцевим органам державної виконавчої влади. Такий порядок було визнано постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно з вищевказаною постановою регламентовано розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії - 100 гривень.

Згідно зі ст.63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Конституцією України визначено, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, а також розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються Законом України «Про Державний бюджет України». Відповідно до п.2 ст.4 Бюджетного кодексу України визначено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу та Закону України «Про Державний бюджет України». Таким чином норми, які вводяться законом про Державний бюджет діють протягом бюджетного року, є безумовними та пріоритетними відносно інших законів.

Відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі змінами від 28.12.2007 р. (в редакції від 01.01.2008 року) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і на даний час відсутні інші нормативні документи, які передбачають виплату допомоги в іншому розмірі, крім передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05р. №562 для відповідної категорії осіб.

Тому відповідач вважає, що його дії щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення є такими, що відповідають чинному законодавству України, а вимоги позивача – безпідставні і такі, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується ксерокопією паспорта позивача та ксерокопією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (а.с.5,7).

Із довідки, наданої відповідачем вбачається, що позивач отримав щорічну допомогу на оздоровлення у   2007 р. в розмірі 100 грн. - 10.08.2007 року, у 2009 р. в розмірі 100 грн . – 07.10.2009 року (а.с. 19).

В травні 2010 року позивач звернувся з письмовою заявою до управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації з питання виплати йому допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

На вказану заяву позивач отримав письмову відповідь про те, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується йому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, а відповідно до ст.62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз’яснення порядку застосування цього закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання місцевими органами державної виконавчої влади. Саме виходячи з положень зазначеної статті, виплати проводяться в порядку, визначеному вказаною постановою Кабінету Міністрів України.

Протягом періоду, за який пред’явлено позовні вимоги, діяло таке законодавство.

Відповідно до ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Згідно з ч.7 ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Дію статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було зупинено на 2007 рік пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року.

Пунктом 11 статті 28 Закону Україну «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у новій редакції, відповідно до якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 11 статті 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до положень ст.152 Конституції України і ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами та беручи до уваги Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, при виплаті позивачу допомоги на оздоровлення у 2007 році відповідач повинен був керуватися статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону, яка існувала до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а не постановою КМ України від 12.07.05 року за № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Дії відповідача щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 році в розмірах, визначених вказаною постановою, є незаконними.

Незаконними суд визнає і дії відповідача щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у 2009 році в розмірі 100 грн., оскільки зі змісту Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, і сам відповідач не надав належного обґрунтування підстав, виходячи з яких він провів нарахування та виплату допомоги на оздоровлення позивачу в розмірі 100 грн. за цей період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що розміри щорічної допомоги на оздоровлення, виплачені відповідачем позивачеві у 2007, 2009 роках, є неправильними, оскільки вони повинні були розраховуватись, виходячи із кратності суми мінімальної заробітної плати на момент виплати відповідно до   ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та відповідних положень ст.76 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.55 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

Зокрема, з урахуванням часу проведення виплати позивачу допомоги на оздоровлення у 2007, 2009 роках (відповідно 10.08.2007 року, 07.10.2009 року) відповідач при виплаті допомоги повинен був враховувати такі розміри мінімальної заробітної плати, що діяли на час виплати: у 2007 році – 440 грн., у 2009 році – 650 грн.

Отже, виходячи з розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат на момент виплати та враховуючи фактично проведені виплати, позивачу недоплачено щорічну допомогу на оздоровлення: у 2007 році - 2100 грн. (440х5 - 100); у 2009 році - 3150 грн. (650 х 5 – 100). Всього за ці роки недоплачено допомогу в розмірі 5250 грн.

Беручи до уваги вище зазначені обставини справи, є достатні підстави для задоволення позовних вимог, зокрема, визнання дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік та за 2009 роки у розмірі меншому, ніж встановлено статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, незаконними, такими що порушують права позивача у сфері соціального захисту, та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік та за 2009 рік в розмірі, встановленому статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

Судові витрати у справі підлягають розподілу відповідно ст.88 ЦПК України.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 8, 10,11, 15, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.19, 113 Конституції України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Рішенням Конституційного Суду України 6рп/2007 від 9 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян), Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет», ст.ст.48, 62, 70 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

1. Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік та за 2009 рік у розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, незаконними, такими, що порушують права ОСОБА_1 у сфері соціального захисту.

2. Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік та за 2009 рік відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильські катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат на час виплати з урахуванням виплачених сум.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Кролевецької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Кролевецькому райсуді в розмірі 37 грн., в дохід держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення та подання апеляційної скарги протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.

Суддя: