справа № 2-302/09

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 червня  2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

 головуючого - судді                                  Кихтюка Р.М.

при секретарі                               Козак О.А.

з участю представника позивача                                     ОСОБА_1

відповідачів                               ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників відповідачів                                                ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Луцьку цивільну справу за позовом  ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.04.2006 року внаслідок зіткнення транспортних засобів під керуванням водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 йому завдано шкоди, оскільки внаслідок ДТП пошкоджено його автомобіль, яким керував останній.

У зв’язку з цим просив суд стягнути із власника джерела підвищеної небезпеки  завдану йому матеріальну шкоду в розмірі  22140 грн.,  5000 грн. у відшкодування моральної шкоди та судові витрати по справі.

Ухвалою суду проведено заміну неналежного відповідача ОСОБА_7 на належних - ОСОБА_2, ОСОБА_3.

      Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив завдану шкоду стягнути солідарно з відповідачів. В решті позовну заяву підтримав з підстав, викладених в ній, просив суд її задовольнити.

    Відповідачі та їх представники в судовому засіданні просили суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши представлені письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З пояснень сторін, їх представників та досліджених письмових доказів судом встановлено, що 21.04.2006 року внаслідок зіткнення транспортних засобів під керуванням водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_2, позивачу завдано шкоди, так як внаслідок ДТП пошкоджено належний їй на праві власності автомобіль (а.с.    )

Постановою слідчого УМВС України у Волинській області від 14.11.2006 року закрито кримінальну справу, порушену за ст.286 ч.1 КК України відносно  ОСОБА_2  та матеріали скеровано за підслідністю до ВДАІ для вирішення питання про притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за скоєну ДТП(а.с 11).

Постановою суду від 20.12.2006 року ОСОБА_2 визнано винним за ст.124 КУпАП і згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені цією особою(а.с.9).

При цьому із повідомлення ВДАІ з’ясовано, що 12.05.2006 року матеріали відносно ОСОБА_3 направлені по його місцю проживання до Любешівського РВ УМВС України у Волинській області для прийняття відповідного рішення  стосовно наявності його вини у даній дорожньо-транспортній пригоді(а.с. 55,100).

Відповідно до ст.1188 ч.2 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було   завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов’язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» надано роз’яснення, що шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею. Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями несуть солідарну відповідальність.

В такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки  іншим особам.

Як встановлено  в судовому засіданні із матеріалів даної справи, а також матеріалів адміністративної та кримінальної справ, зокрема:  постанови суду від 20.12.2006 року, якою ОСОБА_2 визнано винним за ст.124 КУпАП(а.с.9), постанови про закриття кримінальної справи від 09.07.2007 року(ас.113 к.с.№53-049-06), висновків судової автотехнічної експертизи №0056 від 16.03.2010 року(а.с.    ) та комплексної транспортно-трасолоігчної-атотехнічної  від 05.07.2007 року №88, призначеної у кримінальній справі(а.с.110-112  к.с.№53-049-06) саме внаслідок спільних  винних дій обох водіїв – відповідачів по справі, скоєну вказану дорожню пригоду, у зв’язку з чим спричинено шкоди іншій особі – позивачу, як власнику транспортного засобу.      

А тому, з врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що спричинену шкоду слід стягнути солідарно із відповідачів в розмірі 22140,82 грн., який визначений та стверджується висновком спеціаліста-оцінювача №0054 від 26.02.2007 року(а.с.12-26).

Крім цього, внаслідок ДТП позивачу також спричинено моральну шкоду.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У зв’язку з цим, суд зважаючи, що ОСОБА_6, як власнику автомобіля, внаслідок неправомірних дій та ДТП була заподіяна певна моральна шкода, яка полягала у нервових переживаннях через пошкодження транспортного засобу, порушенні звичайного способу життя, перенесені незручності через неможливість ним користуватись та враховуючи значний розмір спричиненої майнової шкоди, суд приходить до висновку, що у відшкодування моральної шкоди з відповідачів слід стягнути солідарно 1000 грн.

В решті заявлених вимог слід відмовити.

У відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів в рівних частинах понесенні позивачем судові витрати: 221,4 грн. судового збору по задоволеній вимозі майнового характеру, 8,5 грн. -  по немайновій вимозі, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, 505,68 грн. – за проведення дослідження визначення вартості матеріального збитку та 1195 грн. за проведення судової автотехнічної експертизи , всього 1960,58 грн., тобто по 980,29 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 6, 10, 11, 58, 60, 61, 209, 213-215 ЦПК України, керуючись ст. ст. 15, 23, 1188 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд , -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 у відшкодування майнової шкоди  22140(двадцять дві тисячі сто сорок) грн. та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

 Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 по 980,29 грн. з кожного судових витрат.

В решті заявлених вимог  - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

С уддя Луцького міськрайонного суду                               Р.М. Кихтюк