Справа № 2-а-460/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        5 липня 2010 року  Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

   головуючого судді:                             Маймур Г.Я,            

              за участі секретаря:                                           Богатирьової Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м.Дніпропетровська про поновлення строку і визнання дій незаконними та зобов’язати вчинити дії,

в с т а н о в и в:

1 лютого 2010р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання дій незаконними та зобов’язати вчинити дії.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії, інвалідом 3-ої групи від захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби і завданням Уряду по ліквідації Чорнобильської катастрофи, як це визнано п.1 ст. 14 спеціального Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ  у зв'язку з чим, відповідно до п. 1 ст. 7 спеціального Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ мають ще один статус ветерана-інваліда війни 3-ої групи.

       Управлінням Пенсійного Фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська  22 грудня 2009р. йому відмовлено по приведенню щомісячного підвищення до основної пенсії, як інваліду війни, у відповідність вимог статті 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ до розміру 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

5 жовтня 2005р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 2939-ІV, який набрав чинності 1 січня 2006р, де ч.3 ст. 1 - розмір щомісячного підвищення до пенсії інвалідам війни 3-ої групи замінено і зменшено з 200 процентів мінімальної пенсії за віком встановленого на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на 30 процентів прожиткового мінімуму, чим сьогодні і керується відповідач при начисленні позивачу цієї компенсаційної, за шкоду заподіяну здоров'ю, виплати.

З приводу неконституційності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 2939-ІV у частині зміни розміру щомісячного підвищення до пенсії інвалідам війни 3-ої групи він опираючись на Рішення Конституційного Суду України № 5-РП/2002 та № 8-РП/2005, посилається на те, що у цих рішеннях встановлено, що Верховна Рада, при прийнятті вказаного Закону України не мала права діяти всупереч чинному законодавству у неконституційний спосіб, змінювати в менший бік норми спеціальних Законів і звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод інвалідам війни, а також висловлено проблему пов'язану з реалізацією права на соціальний захист,   неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України,   що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку Держави. У Рішенні КСУ зазначається, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових Законів, або внесення змін до чинних Законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Згідно ч.4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України де у разі невідповідності нормативно - правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, відповідач, при виплаті йому як інваліду війни, зменшеного розміру щомісячного підвищення, використовує антиконституційний закон та діє з грубим порушенням ст.ст. 2, 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ і ст.ст. 22,46 Конституції України, що, як вважає позивач, підтверджено та встановлено вищеназваними Рішеннями Конституційного Суду України.

Згідно діючому в Україні законодавству Конституційний Суд приймає одне і єдине Рішення, яке як і Конституція, діє на всі відповідні Закони та має, як і Конституція, в усіх випадках, найвищу юридичну силу. Такі висновки і аргументація викладені в Ухвалі та Постанові Вищого Адміністративного Суду України від 18 грудня 2008 року та 17 вересня 2009 року, Оглядовому Листі Вищого Адміністративного Суду України від 14.08.08 р. які збігаються з позицією Верховного Суду України вказаного в Постанові колегії судової палати в адміністративних справах 27 травня 2008 року, які додані до справи.

Відповідно до ст. 64 Конституції України (254 К/96-ВР) право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії Законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, Держава окремими, спеціальними   Законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії,   що є складовою конституційного права на соціальний захист: юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої ст. 6, частини другої ст. 19, частини першої ст. 68 Конституції України (254 К/96-ВР) вони є   загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Конституційні принципи,   на яких базується здійснення прав і свобод людини як громадянина України, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1,3,6 ( частина друга), 8,19 ( частина друга), 22,23,24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідної для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і були впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасованим чи звуженим. В Україні діє непрецендентна система права. Але у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України.

Статтею 24 Конституції України передбачена рівність громадян України перед Законом.   А тому, виходячи з рівних конституційних та законодавчих прав, які забезпечують встановлення пенсійних пільг,   просив звернути увагу на додані до позовної заяви матеріали по розгляду аналогічних адміністративних справ с точки зору гарантованої рівності громадян перед Законом.

Статтею 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - дискримінація інвалідів заборонена і переслідується за Законом.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 99 КАС України позивач скористався можливістю досудового порядку вирішення цього спору і 22 грудня 2009 року у відповідності до ст.ст. 1 та 20 Закону України «Про звернення громадян» звернувся до Управління з відповідною скаргою і 24 грудня 2009 року за № Р 288/06-25 отримав відповідь і дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатом розгляду свого питання. Крім того, посилаючись на вимоги ч. 4 ст. 99 КАС України позивач вважає, що строки подання адміністративного позову не порушенні, оскільки предметом цього спору є відшкодування та відновлення нарахування щомісячного підвищення до пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю інваліда війни та на вказані правовідносини строк позовної давності не обмежується.

Позивач просив суд поновити та встановити строк звернення його до адміністративного суду з 24 грудня 2009р, а також застосовувати аналогію інших законів стосовно позовної давності. Дії Управління Пенсійного Фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, які пов'язані з нарахуванням і виплатою щомісячного підвищення до пенсії   інваліду війни 3-ої групи йому в розмірі меншому ніж це встановлено ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - визнати неправомірними, а також зобов'язати Управління   Пенсійного Фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити з 01 січня 2005 року перерахунок і виплату та відновити право на отримання   щомісячного підвищення до пенсії інваліду війни 3-ої групи йому у розмірі визначеному вимогами ст. 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У судовому засіданні  представник позивача та позивач позов підтримали та пояснили, що позивач дізнався про порушення його права лише наприкінці 2009р.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись на те , що позивач мав право вчасно завернутися до суду, посилаючись на діюче законодавство та те, що згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії у часі. Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти  або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність. Однак Рішеннями Конституційного суду України, на які вказує позивач, норми, за якими провадиться перерахунок пенсії позивачеві та на підставі яких виникає даний спір, не визнані неконституційними. Крім того, представник відповідача просив суду відмовити у задоволенні позову у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду з боку позивача.    

Вислухавши пояснення позивача і його представника, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до  суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше,  обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна  була  дізнатися  про  порушення  своїх  прав,  свобод  чи інтересів.

Віповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності.

З приводу пояснень позивача щодо строків звернення до суду та обґрунтування його вимоги про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що у серпні 2006 року в інтересах ОСОБА_1 звертався прокурор Самарського району м. Дніпропетровська  з адміністративним позовом до відповідача про перерахунок пенсії, виплата якої передбачена ст.54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ.

За таких обставин, суд вважає, що позивач міг та повинен був дізнатися про порушення своїх прав, вказаних у даному адміністративному позові у серпні 2006 року.

Суд не може прийняти до уваги пояснення позивача про те, що він дізнався про діючий закон наприкінці 2009р , оскільки він мав право звернутися до суду своєчасно.

Враховуючи вказане та задовольняючи клопотання представника відповідача, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі у зв»язку із пропуском строку позовної давності.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 95, 152 Конституції України, ст.ст. 2, 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 р. № 1058-ІV, ст.ст. 7 – 12, 14, 15, 17, 19, 69 – 71, 86, 87, 94, 98-100, 128, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

В адміністративному позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про поновлення строку та визнання дій незаконними і зобов’язання вчинити певні дії, відмовити в повному обсязі.

       Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд міста Дніпропетровська. Для цього протягом десяти днів з дня проголошення постанови подається заява про її апеляційне оскарження. Протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження подається апеляційна скарга. Також апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження .

Головуючий суддя:

Справа № 2-а-460/10

Виписка.

   П О С Т А Н О В А

                                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      5 липня 2010 року Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

 головуючого судді:                                                   Маймур Г.Я,            

            при участі секретаря:                                                    Богатирьової Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м.Дніпропетровська про поновлення строку та визнання дій незаконними та зобов’язати вчинити дії,

Керуючись ст.ст. 95, 152 Конституції України, ст. 23 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 1, 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 71, 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV, ст.ст. 7 – 12, 14, 15, 17, 19, 69 – 71, 86, 87, 94, 98, 128, 158 – 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

       В адміністративному позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про поновлення строку та визнання дій незаконними і зобов’язання вчинити певні дії, відмовити в повному обсязі.

       Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Самарський районний суд міста Дніпропетровська. Для цього протягом десяти днів з дня проголошення постанови подається заява про її апеляційне оскарження. Протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження подається апеляційна скарга. Також апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження .

Головуючий суддя: