№ 2 – 1706/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           23 червня 2010 року                                                                                                      м. Донецька

Суддя Калінінського районного суд м. Донецька Гладка І.А., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3 до управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій, перерахунок та виплату пенсії по інвалідності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Калінінського районного суду м. Донецька з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання неправомірною відмови Управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька щодо надання відомостей про перерахунок пенсії ОСОБА_2

17.06.2010 року представник позивача письмово уточнив позовні вимоги, а саме просив визнати дії управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька неправомірними та зобов’язати управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька перерахувати основну пенсію с 01.01.2005 року відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і ст. 13 Закону України «Про статус ветерана війни», зобов’язати збільшити основну пенсію в 2,5 рази з 01.01.2006 р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року, зобов’язати нараховувати додаткову пенсію з 01.01.2005 року відповідно до ст. 50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветерана війни» у розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він за своїм соціальним статусом відноситься до категорії осіб, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалід 3 групи 1 категорії та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Представник позивача, що діє на підставі довіреності – ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення аналогічні тим, що зазначені у позовній заяві з урахуванням уточнених позовних вимог.

Представник відповідача, що діє на підставі довіреності – Кучмиста Н.Г. у судовому засіданні просила суд у задоволені позову відмовити, посилаючись на відсутність правових підстав для перерахунку та виплати позивачу державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Вказала, що ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в період введення мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначено, що мінімальна пенсія за віком використовується тільки для призначення страхових (трудових) пенсій та для визначення надбавок до підвищених пенсій, а також для призначення по іншим законам не приміняються. Вимоги позивача щодо перерахунку пенсії вважає незаконними, просила суд у задоволенні позову відмовити, визнати дії УПФУ в Калінінському районі м. Донецька правомірними.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії  та її наслідків; потерпілі  від  Чорнобильської  катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які  зазнали  впливу  радіоактивного  опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Судом встановлено, що позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.

Позивач визнаний інвалідом 3 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 безстроково. Вказані факти сторонами не заперечуються.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція має вищу юридичну силу, Закони та інші правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Відповідно до ст. 16 Конституції України подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і законами України.  Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін в діючі закони не припускається звуження змісту та об’єму існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та рівні перед законом. Згідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові  акти  не  мають зворотної дії в часі, крім випадків,  коли  вони  пом'якшують  або скасовують відповідальність особи.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені і закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені види пенсій, які підлягають виплатам особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС 1,2,3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Згідно до ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.

Частиною 3 статті 54 вказаного закону передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження) проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" пенсія з інвалідності третьої групи не повинна бути нижчою шести мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що пенсійне забезпечення позивача регулюється спеціальними Законами, норми яких поширюються на нього.

Судом встановлено і вбачається із матеріалів справи, позивач віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в УПФУ Калінінського району м. Донецька, є інвалідом 3 групи.

При визначенні розміру мінімальної пенсії, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» іншого нормативно-правового акту, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Конституційний суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп2005 року по справі № 1-21\2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішенні Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому зауваження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. ст. 1,2 ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 22, ст. 23 ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права  виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст. 8 Конституції України, так і ст. 8 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму. Оскільки пенсія позивачу має визначать, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитися, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік» від 19.10.2004 року № 20-УІ та п. 1 Закону України «Про внесення змін зо Закону України»  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 12.12.2004 року № 2291-1У з 01.01.2005 року розмір мінімальної пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність склав 332 гривень.

Крім того, відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 року розмір пенсії за інвалідністю учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС у 1987-1990 року збільшено у 2,5 рази з 01.01.2006 року.

За таких обставин, перерахунок пенсійних виплат ОСОБА_7 як інваліду 3-ої групи повинно бути здійснено саме з 01.01.2005 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком додаткової пенсії за віком з 01.01.2005 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з врахування надбавки до пенсії як інваліду війни 3 групи в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в розмірі 332 грн. з врахуванням коефіцієнту підвищення основного розміру пенсії відповідно до п. 1 Постанови КМУ № 1293 від 27.12.2005 року з 01.01.2006 року.

Пункт 3 частини 1 ст. 268 ЦК України передбачає, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’ю або смертю.

Крім того, суд приймає до уваги, що стаття 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає встановлення особам, віднесеним до категорії 1, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі - 50% мінімальної пенсії за віком для інвалідів ІІІ групи.

Згідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком  держави. Згідно ст. 22 Конституції України - конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони не допускаються звуження змісту та об'єму існуючих прав та свобод.

Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» передбачено, що тільки законами України встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком. Виходячи із загального законодавства України, закони мають вищий юридичний статус у порівнянні з нормативними актами Кабінету Міністрів України.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, статтею 8, ч. 2 ст19, статтями 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого  ст.8 Конституції України.

Нормами ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що розмір основної - державної пенсій для інвалідів ІІІ-ї групи постраждалих від Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим 6-ти мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія має складати 50 % мінімальної пенсії за віком.

 Відповідно до вимог ст.ст. 46, 48 Конституції України громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе і право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон України №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5,6 Закону України № 2017 від 05.10.2000р., основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум , на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку. Статтею 17 зазначеного Закону основні    державні    соціальні гарантії   встановлюються законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Калінінському  районі м. Донецька, щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірними та вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести такий перерахунок із розрахунку шести прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а додаткової пенсії із розрахунку 50% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2005р.

Стосовно строку звернення до суду з позовом суд зазначає, що він не є пропущеним оскільки відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. ч.1 ст.261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як встановлено судом позивач 19.04.2010р. звернувся з заявою до відповідача про перерахунок пенсії. Тобто позивачем не пропущено строк, який передбачено ст.257 ЦК України. А відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно до п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 року, громадяни, внесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільненні від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.257, ч.1 ст.261 ЦК України, ст.ст.213-215 ЦПК України, п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993, ст.ст.49-50,ч.4 ст.54, ст.67,ст.71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи», суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання неправомірними дій, перерахунок та виплату пенсії по інвалідності - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2005 року у відповідності до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії по інвалідності (основної та додаткової) у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 % мінімальних пенсій за віком у відповідності до ч. 4 ст. 54, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2005 року з застосуванням з 01.01.2006 року коефіцієнту підвищення до основного розміру пенсії відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27.12.2005 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 надбавки до пенсії як інваліду 3-ої групи відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 200 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2005 року.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька Донецької області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 гривень в дохід держави.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Донецької області протягом 10 днів з дня отримання рішення через Калінінський районний суд м. Донецька.

           Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Калінінський районний суд м. Донецька.

           Суддя                                                                                                                          І.А. Гладка