Справа № 2-221/10                        

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М               У К Р А Ї Н И

           16 липня 2010 року                                                                            м. Монастирище

Монастирищенський  районний суд Черкаської області

в складі:        головуючого  - судді          Мазай Н.В.

                      при секретарі                       Возній В.В.

                      сторони :                              не з’явились

               розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Монастирище справу за позовом  ОСОБА_1 до Аврамівської сільської ради, третя особа на стороні відповідача відділ Держкомзему у Монастирищенському районі про визнання  протиправним рішення виконкому сільської ради, визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю, визнання права власності на землю,

в с т а н о в и в :

            Позивач 25.05.2010 року  звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання  протиправним рішення виконкому сільської ради, визнання недійсним Державного акта на право власності на землю, визнання права власності на землю посилаючись на те, що згідно з договором дарування від 04.11.1995 року, посвідченим державним нотаріусом Монастирищенської державної нотаріальної контори Черкаської області зареєстрованим в реєстрі за № 2491, його батько ОСОБА_3 подарував йому житловий будинок АДРЕСА_1. Вказаний будинок розташований на  земельній ділянці площею 0,27 га. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЗК України від 18.12.1990 року, який був чинним станом на 04.11.1995 року, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. Після одержання ним в дар будинку цільове призначення земельної ділянки, на якій він розташований, не змінювалось. Отже, набувши право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, він був впевнений в тому, що до нього перейшло і право власності на земельну ділянку розміром 0,27 га, на якій він розташований. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1- СР № НОМЕР_1 від 20.10.2009 року. Після смерті ОСОБА_3, восени 2009 році, дізнавшись про постанову КМУ щодо безоплатного виготовлення та видачі державних актів на право власності на присадибні земельні ділянки, він звернувся з цього питання до Аврамівської сільської ради, де йому повідомили, що земельна ділянка площею 0,27 га, на якій розташований належний йому жилий будинок АДРЕСА_1, згідно з рішенням Аврамівської сільської ради від 27.01.1999 року № 2 передана ОСОБА_3 у приватну власність для ведення особистого підсобного господарства. На підставі вказаного рішення відповідача 26.05.1999 року ОСОБА_3 виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР 12-30-667, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 43.  З урахуванням цих обставин йому відмовили у видачі Державного акта на право власності на земельну ділянку. Таким чином, Аврамівська сільська рада не визнає його право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, внаслідок чого він не може одержати Державний акт на право власності на землю. Дії відповідача в частині передачі ОСОБА_3 27.01.1999 року у приватну власність земельної ділянки площею 0,27 га, розташованої по АДРЕСА_1, та видачі йому 26.05.1999 року Державного акта на право приватної власності на цю земельну ділянку вважає незаконним, оскільки відповідно до положень ст. 30 ЗК України від 18.12.1990 року власником цієї земельної ділянки на той час вже фактично був він. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити  позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюються або не визнається іншою особою. Частиною 3 ст. 152 чинного на даний час Земельного кодексу України від 25.10.2001 року передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав. За таких обставин він змушений звернутися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

          Позивач ОСОБА_1  в судове засідання після перерви не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. На адресу суду надав заяву від 16.07 2010 року згідно якої просить справу розглядати без його участі, позов підтримує повністю. В попередньому судовому засіданні також позов підтримав в повному обсязі та показав, що його батько ОСОБА_3 в 1995 році подарував йому будинок, який розташований по АДРЕСА_1. В 2010 році він вирішив приватизувати безкоштовно земельну ділянку, однак в Аврамівській сільській раді Монастирищенського району йому повідомили, що Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 видано в 1999 році на його батька ОСОБА_3, хоча фактично на той час земельна ділянка вже належала йому. Вважає, вказане рішення сільської ради незаконним та просить його скасувати, визнати за ним право власності на спірну земельну ділянку.

          Представник відповідача  Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області сільський голова Бегерський М.М. ( посвідчення № 1/V выд 14.04.2006 року)   в судове засідання після перерви не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. В попередньому судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

           Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору відділу Держкомзему в Монастирищенському районі Яненко І.М. ( довіреність №   7 від 21.06.2010 року) в судове  засідання після перерви не з’явився. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. В попередньому судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував.

    Дослідивши письмові матеріали справи, покази свідків, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з наступного:

             При вирішенні спору суд керується нормами Земельного Кодексу України в редакції 1990 року, так як спірні правовідносини виникли до введення в дію Земельного Кодексу України в редакції 2003 року.

              Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна  особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів;

            Відповідно до ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами;

            Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті, яка передбачає, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із  земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно – правовою угодою щодо відчуження  земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину;

 -  згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР № 12-30-667 від 26.05.1999р.,  виданого ОСОБА_3  на підставі рішення виконкому Аврамівської сільської ради № 2 від 27.01.1999р.,  надана у приватну власність земельна ділянка,  площею 0, 27 га для ведення особистого підсобного господарства в с. Аврамівка вул. Молодогвардійська Монастирищенського району ( а.с. 10).

  - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією про смерть серії І-СР № НОМЕР_1 від 20.10.2009 року виданого виконкомом Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області ( а.с. 11);

         -  згідно з договором дарування від 04 листопада 1995 року, посвідченим державним нотаріусом Монастирищенської державної нотаріальної контори Черкаської області, зареєстрованим в реєстрі за № 2491 ОСОБА_3 подарував позивачу у справі ОСОБА_1 житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ( а.с. 7-9);            

            - відповідно до ч. 1 ст. 30 Земельного Кодексу України ( в редакції 1990 року) при переході права власності на будівлю і  споруду  разом  з цими об'єктами переходить  у розмірах,  передбачених  статтею  67 цього Кодексу, і право власності або право  користування земельною ділянкою без  зміни  її  цільового  призначення і,  якщо  інше  не передбачено  у  договорі  відчуження - будівлі та  споруди. У разі зміни  цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

    - відповідно до ч. 2 ст. 67 Земельного Кодексу України ( в редакції 1990 року) р озмір  ділянок  для  будівництва  та  обслуговування  жилого будинку, господарських  будівель  і  споруд  (присадибна  ділянка) повинен бути не більше:  у  сільських  населених  пунктах  -  0,25
гектара, селищах міського типу - 0,15 гектара, для  членів колективних  сільськогосподарських  підприємств   і    працівників радгоспів - не більше 0,25 гектара, у містах - 0,1 гектара.

  Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

         За текстом договору дарування  № 2491 від 04.11.1995 року, судом встановлено, що подарований житловий будинок з  надвірними спорудами, на час дарування, а саме станом на 1995 рік,  розташований на території міста Монастирище Черкаської області.

         Таким чином, суд вважає, що у позивача виникло право власності на земельну ділянку в розрізі положень ст. 30 Земельного Кодексу України ( в редакції 1990 року)  в розмірі 0,1 га.

    Відповідно до ст. 393 ЦК України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

      Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України ( ч. 3 ст. 10 ЦПК України).

              Суд вважає, що позивачем не доведено в судовому засіданні, що він має право на земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1  в іншому розмірі ніж, передбачений ст. 67 ЗК України ( в редакції 1990 року), оскільки позивачем надано  докази про наявність права ОСОБА_3 на земельну ділянку по вул. Молодогвардійській в с. Аврамівка Монастирищенського району, з зазначеними розмірами земельної ділянки, починаючи з 1999 року ( а.с.  12-13, 25, 26).

              Разом з тим, суд вважає, що позивач має право, за наявності для того законних підстав успадкувати у встановленому законом порядку земельну ділянку розміром 0,17 га, яка залишилась після померлого батька ОСОБА_3.

             На підставі викладеного ст. ст. 30, 67 Земельного Кодексу України (редакція 1990 року), ст. ст. 126, 152 Земельного Кодексу України ( в редакції 2003 року), ст. 393 ЦК України, пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ”, ст. ст. 21, 393, ЦК України, Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 02.04.2002р. «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 04.05.1999р. № 43,  та керуючись ст.ст.  3, 5-8, 10, 11, 14, 60, 81, 88,  213-215, 221- 223,  294, 296 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

            Позов задоволити частково.

            Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ЧР № 12-30-667, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 43, виданий Аврмівською сільською радою Монастирищенського району Черкаської області 26 травня 1999 року на ім’я ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану по АДРЕСА_1.

    Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку  площею 0,1 га, розташовану по АДРЕСА_1.

            Визнати протиправним рішення виконавчого комітету Аврамівської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області від 27 січня 1999 року № 2 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої по АДРЕСА_1.

            В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через районний суд  шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

           Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.    

   Суддя :                                                                                                              Н.В. Мазай