Справа № 22ц-9489/2010р Головуючий 1-ї інстанції – Андрюшина Л.А.
Категорія - 41 Доповідач - Кондратьєва О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої - Кондратьєвої О.М.,
суддів – Бабенко П.М., Папоян В.В.,
при секретарі – Яменко А.Г.,
за участю – сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально- міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, що діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, 3-я особа – Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 14» Макіївської міської ради, про визначення порядку користування жилим приміщенням , -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою на рішення Ц- міського райсуду м. Макіївки від 13 травня 2010 року, яким в задоволенні його позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просив скасувати зазначене рішення і ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Так, судом не взято до уваги, що розмір його частки в загальній жилій площі квартири становить 11,9 кв.м. Враховуючи, що в квартирі є окрема кімната площею 11 кв.м., що навіть менше, ніж його частка, наявні підстави для виділення її йому в користування. При цьому, права двох інших співвласників не порушуються, оскільки їм залишаються 2 кімнати загальною площею 24,8 кв.м., тоді як розмір їх часток складає 23,8 кв.м. Також безпідставно судом зазначено в рішенні про проведені перепланування та реконструкцію в квартирі, оскільки належними доказами це не підтверджено. Суд на вказані обставини уваги не звернув і безпідставно відмовив у виділенні йому окремої кімнати.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що житлові кімнати в квартирі мають різну житлову площу і жодна з них не відповідає розміру долі кожного із співвласників, в зв»язку з чим при виділенні позивачеві ОСОБА_1 в користування жилої кімнати площею 11 кв.м., будуть порушені права інших співвласників, оскільки одна із кімнат має розмір 9 кв.м., що не відповідає долі кожного, а житлова кімната площею 15,8 кв.м. не є ізольованою. Крім того, під час виконання ремонтних робіт в квартирі без відповідного дозволу були проведені перепланування та реконструкція, які не зареєстровані в КП «БТІ м. Макіївки», тому відсутня можливість визначити, чи збігається на теперішній час загальна та житлова площа квартири з площею, зазначеною в технічній характеристиці та первинному плані квартири, які надані суду.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального чи процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд 1-ї інстанції виходив з того, що житлові кімнати в квартирі мають різну житлову площу і жодна з них не відповідає розміру долі кожного із співвласників, в зв»язку з чим при виділенні позивачеві ОСОБА_1 в користування жилої кімнаті площею 11 кв.м., будуть порушені права інших співвласників, оскільки одна із кімнат має розмір 9 кв.м., що не відповідає долі кожного, а житлова кімната площею 15,8 кв.м. не є ізольованою.
Але з таким висновком суду Апеляційний суд погодитись не може з наступних підстав.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло № 38999 від 14 червня 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітньому сину ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_2 (а.с.11).
Загальна площа квартири становить 61,72 кв.м., жила – 35,8 кв.м.; площа кімнат відповідно – 11,0 кв.м., 15,80 кв.м. та 9,0 кв.м. (а.с.12-13).
Обставини справи свідчать, що з жовтня 2008 року між подружжям припинились шлюбні стосунки, шлюб розірваний 23 грудня 2009 року, а з квітня 2009 року позивач вимушений проживати у своїх батьків, але бажає, щоб за ним була закріплена окрема кімната розміром 11,0 кв.м. в спірній квартирі, оскільки поряок користування кімнатами між сторонами у добровільному порядку раніше не визначався; до того ж іншого житла на праві власності він не має.
Згідно з вимогами ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Сторони в судовому засіданні підтвердили, що в добровільному порядку не можуть домовитися про порядок володіння та користування спірною квартирою через конфліктні стосунки і проживання в квартирі інших чоловіків, яких запрошує відповідач. Вказані обставини підтверджуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.72).
Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, про що зазначено в ч.1 ст. 357 ЦК України, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Враховуючи, що частка кожного з співвласників спірної квартири становить 1/3, розмір долі кожного в жилій площі квартири становить: 35,8 кв.м. : 3 = 11,93 кв.м.
Як вбачається з технічного паспорту(а.с.12-13), в квартирі наявна окрема кімната жилою площею 11,0 кв.м., яка навіть менше належної позивачу частки, але ОСОБА_1 не заперечує проти цього, оскільки такий розмір жилої площі максимально відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
При цьому, житлові права співвласників на іншу частину спільного майна у вигляді кімнат площею 15,8 кв.м. та 9,0 кв.м. не порушуються. За таких обставин технічна характеристика жилої кімнати площею 15,8 кв.м. не впливає на право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 До того ж, згідно з листом Головного управління містобудівництва та архітектури Макіївської міської ради (а.с.73) встановлення двері у існуючому отворі між житловою кімнатою та коридором не є реконструкцією і не потребує спеціальних погоджень.
На підставі наведеного, Апеляційний суд вважає, що рішення суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою – частковому задоволенню.
Що стосується вимог про покладення при ухвалення нового рішення зобов»язання на КП «ЖЕК № 14 м. Макіївки» щодо розподілу особових рахунків, то вони не підлягають задоволенню, оскільки будь-які обов»язки можуть бути покладені лише на сторону по справі, тоді як Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 14» Макіївської міської ради приймало участь у справі в якості третьої особи.
Керуючись ст.ст. 309, 313-316 ЦПК України, Апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Центрально - міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 13 травня 2010 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа – Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора № 14» Макіївської міської ради, про визначення порядку користування жилим приміщенням задовольнити частково.
Виділити ОСОБА_1 у користування та володіння ізольовану жилу кімнату площею 11,0 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1.
Виділити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користування та володіння дві ізольовані жилі кімнати площею 15,8 кв.м. та 9,00 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1.
Коридор, прихожу, туалет, ванну кімнату та кухню в квартирі залишити в загальному користуванні.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: