АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого : Сташківа Б.І.
Суддів :Ходоровського М.В., Демковича Ю.Й.
секретаря:Саланда О.М.
з участю сторін: апелянтів ОСОБА_2., ОСОБА_3 та їх адвоката ОСОБА_4, позивача ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5, який діє і в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення, встановлення порядку користування квартирою, виселення, -
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2009 року ОСОБА_5 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3про поділ квартири та усунення перешкод у користуванні квартирою. В подальшому позивач змінив свої позовні вимоги і просив суд вселити його неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартиру АДРЕСА_1, яка належить йому та відповідачці ОСОБА_2на праві спільної часткової власності, встановивши порядок коритування квартирою, виділивши йому та синові у користування житлову кімнату площею 17,5 кв.м. , балкон площею 0,7 кв.м., а відповідачці ОСОБА_2 виділити у користування житлову кімнату площею 10, 2 кв.м., житлову кімнату площею 11, 6 кв.м. з лоджією площею 1,2 кв.м.. Залишити у спільному користуванні кухню площею 7,4 кв.м., ванну площею 2, 8 кв.м., вбиральну площею 0.4кв.м., коридор площею 11,0 кв.м., вбудовані шафи площами 0,4 кв.м.. Виселити ОСОБА_3 з АДРЕСА_1 м.Тернополя. Стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3понесені ним витрати по сплаті судового збору та витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового розгляду.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 травня 2010 року позов задоволено частково.
Вселено неповнолітнього ОСОБА_7 у квартиру АДРЕСА_1 м.Тернополя.
Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 м. Тернополя, виділивши у користуваня ОСОБА_5 та ОСОБА_7 кімнату площею 17,5 кв.м. з балконом 0,7 кв.м., а ОСОБА_2 та її н еповнолітнім дітям ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ізольовані житлові кімнати площами 11,6 та 10,2 кв.м. із лоджією 1,2 кв.м., а ванну, вбиральну, кухню, коридор, вбудовані шафи залишено у спільному користуванні.
Виселено ОСОБА_3 із кв.АДРЕСА_1 у м.Тернополі.
Стягнуто із ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 судові витрати - 17 грн. сплаченого судового збору та 37 грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом.
У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 травня 2010 року змінити, встановити інший порядок користування квартирою, за яким:
• виділити у користування ОСОБА_5 житлову кімнату площею 11,6 кв.м з лоджією 1,2 кв.м.;
виділити у користування ОСОБА_2разом з дітьми ОСОБА_11 та ОСОБА_13 кімнату площею 17,5 кв.м. з балконом площею 0,7 кв.м.;
житлову кімнату площею 10,2 кв.м.виділити для проживання спільних дітей :ОСОБА_7 та ОСОБА_10;
ванну , вбиральню, кухню,коридор,вбудовані шафи площею 1,0 кв.м. та 0,4 кв.м.залишити у спільному користуванні.
Апелянти вважають, що такий порядок користування квартирою не буде порушувати законних прав і інтересів сторін, а суд не врахував ці обставини, виділивши ОСОБА_7 та неповнолітньому синові ОСОБА_7житлову кімнату площею 17,5 кв.м. з балконом 0,7 кв.м. чим порушить її та неповнолітніх дітей житлові права, оскільки виділена ізольвана житлова кімната є розміром більшим ніж припадає на нього по нормі площі в квартирі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги , приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із слідуючих підстав.
Задовільняючи позов, суд виходив з того, що що позивач ОСОБА_5П.є співвласником трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 м. Тернополя, якому належить ? ідеальної частини житлового приміщення, а тому кімната площею 17, кв.м. з балконом. 0,7 кв.м. не буде порушувати законних прав та інтересів інших жильців, а ОСОБА_3 вселився в квартиру без згоди позивача, а тому підлягає виселенню.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам Закону.
Відповідно до ст.104 ЖК України член сім’ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім’ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.16 від 12 квітня 1985 року “ Про деякі питання що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, в силу ст. 104 ЖК України, суд вправі задовільнити вимоги члена сім’ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу, що припадає на нього(або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.
Згідно ч.1,2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
В судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_5 та відповідачці ОСОБА_2. В спірній квартирі фактично проживають відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 син ОСОБА_11, дочка ОСОБА_12 та молодший син сторін ОСОБА_10
Суд першої інстанції правомірно виділив позивачу і неповнолітньому синові ОСОБА_7 житлову кімнату площею 17,5 кв.м. та балкон площею 0,7 кв.м., оскільки позивач є співвласником спірної квартири і йому належить на праві власності ? частина квартири, що підтверджується реєстраційним посвідченням виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації виданого 18 липня 2005 року та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого 26 лютого 2009 року (а.с. 11,12).
При встановленні порядку користування квартирою, суд врахував, що разом з відповідачкою проживають неповнолітні діти: син ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13, а тому правомірно відступив від частки рівності, виділивши їй більшу площу чим їй належить на праві власності, а саме житлові кімнати площею 11,6 кв.м., з лоджією площею 1,2 кв.м., та кімнату площею 10,2 кв.м. Крім цього, суд врахував і цю обставину, що відповідачці ОСОБА_2 належить 1\6 частини квартири АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого 13 грудня 1999 року згідно розпорядження органу приватизації №30811 від 09 грудня 1999 року(а.с.137).
Посилання апелянта на зміну судового рішення і встановлення іншого порядку користування жилим приміщенням не можуть бути задоволенні, оскільки відповідачі не ставили такі вимоги в суді першої інстанції, позивач і неповнолітній син ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 виявили обоюдну згоду проживати в одній кімнаті і такий порядоук ускладнить користування жилими приміщеннями та порушить право на спільну часткову власність позивача.
Суд підставно вселив неповнолітнього сина ОСОБА_7 у спірну квартиру, оскільки відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні квартирою, а згідно довідки приватного підприємства “ Сонячне-1”від 21 грудня 2009 року ОСОБА_7 значиться зареєстрованим в квартирі АДРЕСА_1( а.с. 118).
Згідно ст. 156 ЖК України , за згодою власника будинку (квартири) член його сім’ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім’ї.
Як встановлено судом, спірна квартира є спільною частковою власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і їм відповідно до реєстраційного посвідчення виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 18 липня 2005 року належить по ? ідеальної частини квартира АДРЕСА_1 М. Тернополя.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 вселився у спірну квартиру без згоди позивача ОСОБА_5, який є співвласником 1\2 частини квартири і проживає разом з позивачкою ОСОБА_2. без реєстрації.
Як вбачається із довідки Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації від 17 лютого 2010 року ОСОБА_3 належить 1\4 частина квартири АДРЕСА_7 на підставі свідоцтва про право вдасності на житло виданого -2 грудня 2005 року(а.с. 137).
За таких обставин колегія вважає, що суд підставно прийшов до висновку, що відповідач ОСОБА_3 вселився у квартиру АДРЕСА_1 м. Тернополя в неустановленому законом порядку, а тому підлягає виселенню.
Суд першої інстанції повно та правтльно з’ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновкм суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-317, 319, 324, 325 ЦПК України , колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від13 травня 2010 року залишити без змін. .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
З оригіналои згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області: Б.І. Сташків