Справа 1/20 – 2010 року
Копія
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2010 року м. Львів
Військовий місцевий суд Львівського гарнізону у відкритому судовому засіданні у складі:
ГОЛОВУЮЧОГО – підполковника юстиції ТОНКОГОЛОСЮКА О.В,
при секретарі – МЕДВЕДЄВІЙ Л.І.,
за участю: державного обвинувача – старшого помічника військового прокурора Івано-Франківського гарнізону капітана юстиції ЯКУБЧАКА О.Р., обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника-адвоката ОСОБА_4, розглянувши кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А 2314 старшого лейтенанта
ОСОБА_3, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 м. Фергана, Узбекистан, росіянина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, раніше несудимого, на військовій службі з липня 1996 року, в тому числі в якості офіцера з червня 2001 року, начальника телеграфно-телефонного центру вузла зв’язку батальйону зв’язку та радіотехнічного забезпечення,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України,
В С Т А Н О В И В:
Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, будучи військовою службовою особою – тимчасово виконуючим обов’язки начальника вузла зв’язку та радіотехнічного забезпечення військової частини А 2314, наприкінці лютого, березня, квітня 2010 року, з метою не надавати у фінансово-економічну службу військової частини А 2314 дані про перепрацювання понад норму працівниками вузла зв’язку робочого часу, умисно вніс до офіційних документів – табелів використання робочого часу за лютий, березень, квітень 2010 року завідомо неправдиві відомості, а саме зазначив значно меншу кількість відпрацьованих годин працівниками ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вказані місяці, а ОСОБА_9 за лютий та березень місяці, в подальшому підписав та подав табеля використання робочого часу у фінансово-економічну службу військової частини А 2314 для нарахування підлеглим заробітної плати, в результаті чого вищепереліченим працівникам не була нарахована та виплачена заробітна плата у повному обсязі на загальну суму 1560 грн. 19 коп.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю і дав покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, пояснивши, що дійсно вносив завідомо неправдиві відомості до табелів обліку використання робочого часу за лютий, березень, квітень 2010 року, у зв’язку з тим, щоб не показувати у табелі обліку робочого часу, що підлеглі працівники реально працювали більшу кількість годин, від тої яка була встановлена законодавством. У вчиненому щиро розкаюється.
Крім повного особистого визнання своєї вини, вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні вищевказаних дії підтверджується також наступними дослідженими в судовому засіданні доказами.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_6 - працівники військової частини А 2314 в судовому засіданні, кожна окремо, показали, що згідно наказів командира військової частини А 2314 по бойовому чергуванню вони працювали, позмінно, у дві зміни, тривалістю по 12 годин, протягом лютого, березня, квітня 2010 року, однак в табелях обліку робочого часу вказано значно менша кількість відпрацьованих ними годин.
З показів свідка ОСОБА_10 – бухгалтера фінансово-економічної службу військової частини А 2314, вбачається, що ОСОБА_3 подавав до фінансово-економічної службу військової частини А 2314 підписані ним табелі обліку робочого часу за лютий, березень, квітень 2010 року працівників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у вказаних табелях було відображено те, що працівники відпрацьовували менше ніж 12 годин.
Згідно висновку експерта судової почеркознавчої експертизи № 09/03- 172 від 5 квітня 2010 року встановлено, що підписи у табелях явки на роботу працівників і службовців за лютий та березень 2010 року виконані ОСОБА_3.
Згідно роздавальної відомості № 62 працівникам ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 недорахована заробітна плата за перепрацьовані години була виплачена у повному обсязі 31 травня 2010 року.
Згідно витягу з наказу командира військової частини А 2314 № 21 від 2 лютого 2010 року на старшого лейтенанта ОСОБА_3 покладено тимчасове виконання обов’язків начальника вузла зв’язку та радіотехнічного забезпечення військової частини А 2314.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що ОСОБА_3 будучи військовою службовою особою вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, тобто вчинив службове підроблення. Ці дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 366 ч. 1 КК України.
В судовому засіданні захисник підсудного заявив клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, оскільки останній вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, у скоєному щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину.
ОСОБА_3 підтримав клопотання захисника.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання захисника підсудного ОСОБА_3 щодо звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям та закриття у зв’язку з цим кримінальної справи.
Розглянувши справу по суті, суд приходить до переконання, що є всі підстави, передбачені ст. 45 КК України, для звільнення підсудного ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст. 366 ч.1 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді штрафу до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, тобто даний злочин, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.
У відповідності до ст. 45 КК України звільненню від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям підлягає особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, після вчинення злочину щиро покаялась, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Суд приймає до уваги, що підсудний ОСОБА_3 є особою, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, після вчинення він злочину щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину і повністю відшкодував завдані збитки. Враховуючи клопотання захисника про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям і закриття кримінальної справи відносно нього, суд знаходить можливим, у відповідності до ст. 45 КК України, задовільнити дане клопотання.
Керуючись ст. ст. 7-2, 282 КПК України, військовий місцевий суд
П О С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України на підставі ст. 45 КК України, у зв’язку з дійовим каяттям.
Кримінальну справу відносно ОСОБА_3 на підставі ст. 7-2 КПК України закрити.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 – підписку про невиїзд – після набрання постановою законної сили - скасувати.
Судові витрати по справі – 369 грн. 60 коп. за проведення судової почеркознавчої експертизи – покласти на ОСОБА_3 та стягнути в дохід держави.
Після набрання постановою законної сили речові докази по справі, а саме:
накази командира військової частини А 2314 по бойовому чергуванню за період з 04 січня 2010 року по 29 квітня 2010 року з № 28 бч по № 109 бч, які заходяться на зберіганні у військовій частині А 2314 – вважати повернутим за належністю;
табеля явки на роботу працівників та службовців за січень, лютий, березень, квітень 2010 року, які долучені до матеріалів справи - зберігати при справі;
апаратний журнал 2 БП-230 – повернути військовій частини А 2314 за належністю.
На постанову може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Львівського гарнізону протягом семи діб з моменту її винесення.
Копія вірна:
ГОЛОВУЮЧИЙ ПО СПРАВІ
ПІДПОЛКОВНИК ЮСТИЦІЇ О.В.ТОНКОГОЛОСЮК