Справа №  2–1034/10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2010 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Присакар О.Я.,

                при секретарі – Горбуновій Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі справу за позовом комунального підприємства «Житсервіс-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

КП «Житсервіс-2» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1, заборгованості по оплаті витрат на утримання житлових будинків та прибудинкових територій у розмірі 1573 грн. 24 коп., мотивуючи тим, що відповідач належним чином оплату вказаних послуг не проводить, внаслідок чого за станом на 01.04.2009 року утворилася заборгованість в сумі 1573 грн. 24 коп. проти виплати якої відповідач ухиляється.

В судове засідання представник позивача не з’явився, сповіщений належним чином, надав суду заяву з проханням справу слухати у його відсутність. Згідно уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 2210 грн. 74 коп. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 250 грн. та держмито на користь держави у розмірі 51 грн.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, пояснив, що, договір між ним та позивачем не укладався, повідомлення з пропозицією про укладення договору до нього не надходило, тому він вважає що не знаходиться в договірних відносинах з КП «Житсервіс-2», крім цього позивач будь – яких послуг йому не надає, суму боргу не визнає, просив застосувати строки позовної давності, передбачені ст.257 ЦК України,  

Вислухавши пояснення сторін та  вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, загальною площею – 61,30 кв.м., на його ім'я відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1.

Згідно даних  особового  рахунку заборгованість ОСОБА_1 по оплаті витрат на утримання житлового будинку та прибудинкової території за станом на 01.01.2010  становить 2210  грн. 74 коп.

Згідно договору на утримання житлових будинків і прибудинкових територій від 30.05.2006 року, укладеного між УЖКГ Ізмаїльської міської ради Одеської області та КП «Житсервіс-2», УЖКГ передало КП «Житсервіс-2» функції з утримання житлових будинків і прибудинкових територій, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами і власниками житлових приміщень в будинках комунальної власності.

Відповідно до вищезазначеного  договору КП «Житсервіс-2» зобов’язано проводити весь комплекс робіт, необхідний для підтримання будинку в належному стані, а склад витрат підприємств житлового господарства, пов’язаних з витратами на утримання будинку та придомової території, які входять в плату за користування житлом, затверджені КМУ № 939 від 22.07.1998 р.

Згідно статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті         20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Згідно зазначених норм закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Некрасівський полігон» було укладено договір 25.10.2007 р. по прийому побутових відходів.

Враховуючи те, що послуги КП «Житсервіс-2» по будинку АДРЕСА_1 в м. Ізмаїлі надаються неналежним чином, що підтверджено поясненнями відповідача, свідків – ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які пояснили, що послуги надаються неналежним чином, прибирання прибудинкової території здійснює відповідач, поточний ремонт не проводиться, здійснюється тільки вивіз сміття, та відсутністю доказів з боку позивача, на підтвердження того, що всі послуги надавалися належним чином, суд приходить до висновку про необхідність застосувати строк позовної давності та провести розрахунок заборгованості з урахуванням того, які роботи  були виконані за період з 05.05.2006 року, а саме тільки вивіз та утилізація твердого побутового сміття. Згідно нарахувань по будинку АДРЕСА_1, вивіз та утилізація твердого побутового сміття у 2006 – 2007 р. коштувало 2, 76 грн. в місяць, заборгованість з травня 2006 р. по грудень 2006 р. за 8 місяців складає: 2, 76 грн.  х 8 міс. =  22, 08 грн., заборгованість за 2007 р. – 2008 р. складає – 225, 79 грн., заборгованість за 2008 р. – 2010 р. складає 72,74 грн. + 387, 42 грн. = 460, 16 грн., а всього -  708, 03 грн.

Суд не приймає до уваги, наданий відповідачем на підтвердження витрат по вивозу побутового сміття талон № 1478 та № 1479, оскільки у них не зазначено дати надання послуг, які послуги надавались та розмір витрат, тобто неналежно оформлений талон не може вважатися доказом на підтвердження здійснених витрат.      

Оскільки відповідач оплату послуг КП «Житсервіс-2» належним чином та у встановлені строки не проводив, та з урахуванням передбачених ст.  257  ЦК України строків позовної давності, належить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі  708 грн. 03 коп.

Також суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. відповідно до ст.88 ЦПК та на користь КП Житсервіс-2 витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн.

Керуючись ст.  ст.10, 57, 60, 212-215 ЦПК України, ст. 267, 526,  626 ЦК  України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов комунального підприємства «Житсервіс-2»  до ОСОБА_1  про стягнення суми заборгованості – задовольнити частково.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Житсервіс-2» заборгованість в сумі 708 гривень 03 копійки та  витрати  на   інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  в  розмірі  250  гривень,  а  всього 958,03 грн.  

Стягнути з ОСОБА_1 держмито на користь держави в сумі 51 гривня.

 В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

Суддя