У К Р А Ї Н А

  Ленінський районний суд міста Севастополя

                                               Справа № 2-218/2010

                                                      Категорія 40

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

            (повний  текст)

02 липня 2010 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:

 головуючого судді – Проценко О.І.

 при секретарях   -   Володіні Ю.В., Моїсеєнковій О.В.,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою,

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача   ОСОБА_2  про визначення порядку користування квартирою АДРЕСА_1, відповідно до його частки у спільній частковій власності. Вимоги позову мотивовані тим, що вирішити зазначене питання у добровільному порядку не є можливим, у зв’язку з тим, що між ним та відповідачем склалися напружені відносини, останній перешкоджає його проживанню із дружиною у спірній квартирі, а тому позивач просить вирішити це питання у судовому порядку.

В судовому засіданні позивач вимоги позову уточнив, просив суд, встановити порядок користування квартирою відповідно до якого, йому у користування виділити кімнату площею 13 кв.м. з прилеглою до неї лоджією, відповідачу по справі ОСОБА_2 – кімнату площею 11,8 кв.м.  з прилеглою лоджією 7,4 кв.м., усі інші приміщення залишити у загальному користуванні.

Відповідач по справі ОСОБА_2 у судовому засіданні з вимогами позову не погодився, не спростовуючи того факту, що він отримував спірну квартиру на склад родини до якого також входив його пасинок - ОСОБА_3, заперечував проти задоволення позову, вважав, що позивач не має ніякого морального права висувати зазначені вимоги, тому що він ніколи не переймався її утриманням, ні сплачував комунальні послуги, не проводив ремонтні роботи, право власності на Ѕ частку було оформлено на нього за проханням матері, яка померла, і взагалі на сьгодняшній день є неможливим мешкання у одній квартирі його з дружиною та позивача, вони зовсім різні люди, з різним укладом життя, що обов’язково буде приводити до сварок та конфліктів. На підставі усього наведеного вище, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 155 Житлового кодексу України, жилі квартири, що є в приватної власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилою квартирою.

У відповідності до ст. 316, 317 ЦК України, правом власності є право на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно  від волі  інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження.

Судом встановлено, що сторони по справі  мають на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1 по Ѕ частки квартири кожний на підставі свідоцтва про право власності на житло від 22.10.2007 року, виданого Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради згідно розпорядження № 1687/45 від 22.10.2007 року (а.с.33).

Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі  між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу такого майна, право спільної часткової власності на нього припиняється.

Також у ході судового розгляду судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є трикімнатною, кімната площею 11,8 кв.м є ізольованою, кімнати площею 13,0 кв.м. і 17,7 кв.м. є суміжними, як вбачається з пояснень позивача та не заперечувалося відповідачем, між сторонами по справі до виникнення спору вже склався порядок користування квартирою, відповідно до якого, позивач займав кімнату  площею 13,0 кв. м , а відповідач кімнату  площею 11,8 кв. м.

Згідно висновку судової будівельно–технічної експертизи № 672 від 22.12.2009 року, загальна площа квартири складає – 69,95 кв.м., житлова – 42,5 кв.м.

Позивачем заявлені вимоги про визначення порядку користування житловою площею відповідно до часток, що належать співвласникам і порядку користування, що склався. Суд вважає дані вимоги такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони є обґрунтованими та відповідаючими положенням ст.358 ЦК України, відповідно до вимог якої кожний із співвласників має право на надання йому у володіння і користування тієї частини загального майна в натурі, яка відповідає його частці в праві спільної часткової власності.

Крім того, дані положення кореспондуються у п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 12 від 04.10.1991 (із змінами і доповненнями) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», згідно якому, суд вправі за заявленим про це позовом, встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Виходячи з розташування квартири, її конструктивних елементів, планування та розмірів приміщень, часток власників, встановленого  раніше порядку користування, експертом запропонований лише один варіант визначення порядку користування квартирою, у якому відступ від ідеальних часток є найменшим, тому саме його суд вважає за необхідне покласти у основу свого рішення по справі.

 З урахуванням наведеного вище, на думку суду, позов підлягає задоволенню у повному обсязі, при цьому суд вважає варіант користування спірною квартирою, якій запропонований у висновку експерту, найбільш доцільнішим.

 Приймаючи рішення по справі суд не брав до уваги заперечення відповідача як такі, що не засновані на нормах чинного законодавства.

 Відповідно до ст.88 ЦПК України  з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, сума оплати судового збору у розмірі 08,50 грн., сума оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 7,50 грн., а також сума витрат, пов’язаних з проведенням судової експертизи у розмірі 919,20 грн.

На підставі  ст. 356,358, 383,391  Цивільного кодексу України, ст. 115 Житлового Кодексу України,  п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 12 від 04.10.1991 (із змінами і доповненнями) «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»,  керуючись ст.ст.10,21,60,79,88,214 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між її співвласниками:

Виділити у користування ОСОБА_3 на 1/2 частку житлову кімнату 10 – площею 13,0 кв.м., лоджію 11 – площею 3,3 кв. м, вбудовану шафу 4 – 0,3 кв. м.

Виділити у користування ОСОБА_2 на 1/2 частку житлову кімнату 8 -  площею 11,8 кв. м, лоджію 7 -  площею 7,4 кв. м., вбудовану шафу 3 – 0,3 кв. м.

У загальному користуванні співвласників залишити наступні приміщення:

    - кухня 13 - площею 7,5 кв. м

    - ванна кімната  6  -  площею  2,6 кв. м

    - туалет 5  - площею 1,1 кв. м

    - коридор 1-2 – площею 7,9 кв. м

    - житлова кімната 9 – площею 17,7 кв. м

    - лоджія 12 – площею 4,8 кв. м

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати, а саме, суму оплати судового збору у розмірі 08,50 грн., суму оплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 7,50 грн., суму витрат, пов’язаних з проведенням судової експертизи у розмірі 919,20 грн., усього стягнути суму у розмірі 935,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги до Ленінського районного суду м. Севастополя

Суддя-