ПОСТАНОВА
м. Тернопіль “05” липня 2010 року
Заступник голови апеляційного суду Тернопільської області Коваленко Є.П.
з участю прокурора — Гузіка Й.М.
ознайомившись з матеріалами кримінальної справи та апеляцією старшого помічника прокурора Козівського району Нестора М.М. на вирок Козівського районного суду від 18 травня 2010 року, при попередньому розгляді, -
В С Т А Н О В И В:
Цим вироком
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та жителька с. Будилів Козівського району, з середньо-спеціальною освітою, одруженої, раніше не судимої, -
- виправдана за ч. 1 ст. 310 КК України за відсутністю в її діях складу зазначеного злочину.
15 червня 2010 року дана кримінальна справа разом із апеляцією надійшла на апеляційний розгляд, що призначений на 28 липня 2010 року, в апеляційний суд.
В апеляції помічник прокурора Козівського району ставить питання про скасування виправдовувального вироку суду внаслідок його необґрунтованості.
В резолютивній частині подання помічник прокурора Козівського району просить вирок скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.
Розглянувши апеляційне подання, заслухавши міркування прокурора, який вважає, що кримінальну справу слід зняти з апеляційного розгляду та повернути в суд І-ї інстанції для виконання вимог ст. 352 КПК України, оскільки апеляція не відповідає вимогам ст. 350 КПК України, вважаю, що кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора Козівського району слід зняти з апеляційного розгляду та повернути в суд І-ї інстанції для виконання вимог ст. 352 КПК України з наступних підстав.
У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 15 травня 2006 року “Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку” за змістом ст. 378 КПК апеляційний суд не може постановити свій вирок тоді, коли в апеляції порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 1 цієї статті, але висловлено прохання повернути справу на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Якщо в зазначеному випадку позиція прокурора, потерпілого, його представника є суперечливою і не узгоджується з вимогами пунктів 2, 3 ч. 1, ч. 2 ст. 374, ч. 1 ст. 378 КПК, головуючий у суді першої інстанції за наявності до того підстав вправі своєю постановою визнати, що апеляція не відповідає вимогам ст. 350 КПК, та залишити її з дотриманням ст. 352 цього Кодексу без руху, а в подальшому - і без розгляду.
Так, згідно положень ч. 2 ст. 374 КПК України апеляційний суд скасовує вирок (постанову) і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку чи постанови, зокрема порушення, зазначені в п.п.2, 3, 4, 6-10, 13 ч. 2 ст. 370 КПК України, якими відповідно є наступні:
- вирок винесено незаконним складом суду;
- порушено право обвинуваченого на захист;
- порушено право обвинуваченого користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача;
- справу розглянуто у відсутності підсудного, за винятком випадку, передбаченого частиною другою статті 262 цього Кодексу;
- порушено правила підсудності;
- порушено таємницю наради суддів;
- вирок (постанову) не підписано будь-ким із суддів;
- у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не фіксувався технічними засобами;
- порушено вимоги статей цього Кодексу, які встановлюють незмінність складу суду, надання підсудному права виступити в дебатах і з останнім словом.
Як вбачається зі змісту мотивувальної частини апеляції, прокурор не вказує наведених підстав, а наводить доводи щодо скасування виправдовувального вироку через його необгрунтованість, тобто такі, за яких у відповідності з вимогами ст. 378 КПК України апеляційний суд зобов'язаний постановити свій вирок.
Однак, у резолютивній частині апеляції прокурор ставить питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.
Таку неузгодженість мотивувальної та резолютивної частин апеляції вважаю істотною та такою, що виключає можливість призначення судом справи до апеляційного розгляду, внаслідок недотримання апелянтом вимог ст. 350 КПК України.
Крім цього, допущена неузгодженість мотивувальної та резолютивної частин апеляції позбавляє можливості постановлення нового вироку апеляційним судом, оскільки він не вправі виходити за межі апеляції.
Суд І-ї інстанції, отримавши дане апеляційне подання, у відповідності з вимогами ст. 352 КПК України повинен був залишити апеляцію без руху та повідомити апелянта про необхідність виконання ним вимог ст. 350 КПК України і в разі невиконання вказаних вимог, визнати апеляцію такою, що не підлягає розгляду, чого суд не виконав, призначивши таку апеляцію до розгляду.
На підставі наведеного, керуючись ст.357, 359 КПК України,-
П О С Т А Н О В И В :
Кримінальну справу про виправдання ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 310 КК України за апеляцією помічника прокурора Козівського району Нестора М.М. на вирок Козівського районного суду від 18 травня 2010 року зняти з апеляційного розгляду, що був призначений на на 28 липня 2010 року та повернути в суд першої інстанції для виконання вимог ст. 352 КПК України.
Заступник голови апеляційного суду
Тернопільської області Є.П. Коваленко