Справа № 2-3347/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 липня 2010 року                                                                                              м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого                 судді Шевченко Л. В.,

при секретареві           Прохоровій К. Д.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в:

У червні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.07.1995 між сторонами зареєстровано шлюб, від якого у сторін є діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідач систематично ухиляється від покладеного на нього обов’язку утримувати дітей, посилаючись на відсутність у нього коштів. Проте, перебуваючи на військовій службі в Управлінні державної охорони України, відповідач має постійне грошове утримання.

У зв’язку з цим позивач звернулася до суду і просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 50 % від його заробітку, щомісячно, починаючи із дня пред’явлення позову і до досягнення ними повноліття.

У попередньому судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов та просили його задовольнити з підстав, наведених у ньому.

Відповідач у попереднє судове засідання не з’явився, однак подав до суду заяву, у якій визнав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, а також просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 174 і 175 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 08.07.1995 між позивачем та відповідачем укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського району м. Києва від 08.07.1995 (а.с. 4).

Від шлюбу у сторін є неповнолітні діти: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського району м. Києва від 02.08.1996 № 369479 (а.с. 4), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції м. Києва від 27.07.1999 № 330948 (а.с. 5) та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного районного управління юстиції м. Києва від 27.07.1999 № 330947 (а.с. 5).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Беручи до уваги те, що між сторонами існують суперечки та неузгодженість щодо спільного утримання дітей, в той час як закон покладає обов’язок щодо утримання дітей рівною мірою на обох батьків, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 180 – 183, 191 СК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 81, 88, 130, 174, 209, 212-215, 218, 223, 367 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця м. Києва, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, в розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 червня 2010 року і до досягнення ними повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 51 гривня.

 Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження – після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий