Справа № 2-2406/10

                                                 РІШЕННЯ

                                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 липня 2010 року                                                        

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді:  Дзюбановського Ю.І.

при секретарі:  Чубак С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі Тернопільського управління ЗРД АА «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третьої особи на стороні відповідачів – Другий відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

                                                                 ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» в особі Тернопільського управління ЗРД АТ «УкрСиббанк», надалі позивач, звернулося в Тернопільський міськрайонний суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третьої особи на стороні відповідачів – Другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції, про звернення стягнення на предмет іпотеки способом її продажу на прилюдних торгах з початковою ціною продажу не нижче ринкової на момент продажу, визначеної на підставі висновку експертної оцінки проведеної оцінщиком в процедурі виконавчого провадження для погашення боргу за кредитним договором №14/501 (10301982000) зі змінами та доповненнями від 06.04.2006р., що станом на 05.02.2010р. в гривненому еквіваленту по курсу НБУ становить 450412,67 грн. перед АТ «УкрСиббанк».

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що позичальником не належно виконуються умови кредитного договору в частині своєчасної сплати кредитних платежів, нарахованих відсотків за користування кредитом. Такими діями позичальник порушує умови договору, норми законодавства, в результаті чого виникла заборгованість і право банку, як іпотекодержателя реалізувати предмет іпотеки на задоволення своїх вимог.

Представник відповідача – ОСОБА_1 позовні вимоги заперечує, мотивуючи тим, що сума кредитних коштів, нарахованих процентів та інших санкції вже була стягнена за рішенням суду, договір є припиненим, а тому нарахування банком відсотків та штрафних санкцій є неправомірним. Також зазначає, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Оскільки основне зобов’язання припинено, то відповідно договір іпотеки слід вважати припиненим (розірваним).

Відповідачі по справі в судове засідання не з’явилися, причин неявки не повідомили.

Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних слід відмовити, виходячи з наступного.

06 квітня 2006 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №14/501 (10301982000) із змінами та доповненям, за умовами його банк надав позичальнику кредит в сумі 43200 доларів США, а позичальник зобов’язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у порядку і на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 1.2.2 Кредитного договору погашення кредиту повинно відбуватися в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до Кредитного договору), або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 Договору. Згідно з пункту 2 додаткової угоди №2 від 29.08.2006р. сторонами внесенні зміни в графік погашення кредиту та встановлююється графік погашення кредиту згідно додатку №3 від 29.08.2006р.

Відповідно до вимог ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується  повернути кредит та сплатити проценти.

01 квітня 2008 року Тернопільським міськрайонним судом було ухвалено заочне рішення по справі №2-1691/2008р., яке вступило в законну силу і яким позовні вимоги АКІБ «УкрСиббанк» були задоволені, зокрема, присуджено до солідарного стягнення із ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 заборгованість в розмірі 193480,25 грн. по договору кредиту №14/501 від 06.04.2006р.

Дана сума позову включала 29295 доларів США (що еквівалентно становить 147393,75 грн.) основного боргу, 5739 доларів США (що еквівалентно становить 28981,95 грн.) простроченого боргу за переоід за 12.07.2007р. по 11.01.2008р., 2907,30 доларів США (що еквівалетно становить 14681,87 грн.) прострочені проценти з 27.06.2007р. по 11.01.2008р., пеня за прострочення сплати відсотків за період з 12.01.2007р. по 22.01.2008р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з 15.05.2006р. в розмірі 175,65 доларів США (що еквівалентно становить 887,03 грн.) та пеня за прострочення сплати кредиту за період з 12.08.2007р. по 22.01.2008р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з 15.08.2006р. в розмірі 304,09 доларів США (що еквівалентно становить 1535,65 грн.).

У відповідності до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відтак, факти та обставини, встановлені у судовому рішенні від 01.04.2008р. мають преюдиційне значення при розгляді даної справи.

Так, рішенням суду від 01.04.2008р. було встановлено неналежне виконання умов кредитного договору, наявність у позичальника – ОСОБА_1 заборгованості перед банком.

Пунктом 9.5 Кредитного договору передбачено, що строк дії даного договору встановлюється з дня укладення даного договору і до повного погашення суми за кредит.

Так як ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 не виконані умови кредитного договору від 06.04.2006р. №14/501 та договору поруки від 06.04.2006р., не виконане рішення Тернопільського міськрайонного суду від 01.04.2008р., тому укладений Кредитний договір № 14/501 і договір поруки від 06.04.2006 р. №1 не припинили свою дію, і на відповідача покладається обов’язок щодо його належного виконання в частині своєчасної сплати сум кредиту та нарахованих відсотків.

За нормами ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник зобов’язувався повертати кошти частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позичкодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишився та сплати процентів.

Також, в забезпечення виконання умов кредитного договору між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 (іпотекодавці) та АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) 06.04.2006р. був укладений договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавці передають в іпотеку нерухоме майно в рахунок забезпечення виконання в повному обсязі усіх грошових зобов’язань позичальником – ОСОБА_1 за кредитним договором №14/501 від 06.04.2006р.

У відповідності до п. 2.1.1, 2.1.2 Договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами. У разі порушення іпотекодавцями обов’язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором, а у разі невиконання іпотекодавцями чи/або позичальником цієї вимоги – звернути стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом у Договорі іпотеки встановлено, що звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках, зазначених в п. 2.1.1-2.1.2 цього договору, в разі порушення іпотекодавцями будь-якого зобов’язання за цим договором або будь-якого зобов’язання, забезпечного іпотекою за цим договором. У випадках, зазначених в п. 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцям повідомлення, оформлене згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку». В разі невиконання іптекодавцями вимог, зазначених в повідомленні іптекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно позовних вимог почивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки на загальну суму 450412,67 грн., яка за розрахунком включає:

-- 35034 доларів США, що еквівалентно становить 208314,04 грн. – заборгованість за простроченим кредитом;

-- 12544,16 доларів США, що еквівалентно становить 100368,33 грн. – заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом;

-- 5271,31 грн., що еквівалентно становить 42176,90 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

-- 3443,71 доларів США, що еквівалентно становить 27553,40 грн. – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.  

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов’язання, а в разі його невиконання – звернути стягнення на предмет іпотеки.

Стаття 33 Закону передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов’язання та умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення зобов’язання на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як встановлено судовим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01.04.2008р. по справі №2-1691/08 присуджено до солідарного стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на користь АКІБ «УкрСиббанк» 193480,25 грн., яка згідно тексту рішення включає 29295 доларів США (що еквівалентно 147393,75 грн.) основного тіла кредиту; 5739 доларів США (що еквівалентно 28981,95 грн.) простроченого боргу за період з 12.07.2007р. по 11.01.2008р.; 2907,30 доларів США (що еквівалентно 14681,87 грн.) прострочених процентів з 27.06.2007р. по 11.01.2008р.; 175,65 доларів США (що еквівалентно 887,03 грн.) пеня за прострочення сплати відсотків за період з 12.01.2007р. по 22.01.2008р.; 304,09 доларів США (що еквівалентно 1535,65 грн.) пеня за прострочення сплати кредиту за період з 12.08.2007р. по 22.01.2008р.

Як вбачається із матеріалів справи постановою Другого відділу ДВС від 31.10.2008р. відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа від 10.10.2008р. по справі №2-1691/08, предмет іпотеки, а саме трикімнатна квартира виставлена для реалізації на прилюдні торги.

Однак, згідно поданого позивачем розрахунку суми заборгованості – 450412,67 грн., в рахунок погашення якої просить звернути стягнення на предмет іпотеки у даній справі включена сума 35034 доларів США (29295 дол. + 5739 дол.) (що еквівалентно 280314,04 грн. згідно курсу НБУ станом на 05.02.2010р.), яка вже була стягнена судовим рішенням від 01.04.2008р. по справі №2-1691/08, відкрите виконавче провадження і предмет іпотеки переданий для реалізації в рахунок її погашення.

Оскільки рішенням суду від 01.04.2008р. задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідачів вказаної суми заборгованості по тілу кредиту і дане рішення може бути виконане як самими відповідачами так і через реалізацію предмета іпотеки, то в даному випадку задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки на суму боргу, яка включає стягнену суму передбачає задоволення вимоги у подвійному розмірі, що протирічить закону та договору.

Вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка також включає заборгованість по простроченим процентам за користуванням кредитом в сумі 12544,16 доларів США (що еквівалентно 100368,33 грн.), пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 5271,31 доларів США (що еквівалентно 42176,90 грн.), пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3443,71 доларів США (що еквівалентно 27553,40 грн.) до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Як стверджує представник позивача укладений кредитний договір не є припиненим або розірваним, відповідач продовжує користуватися кредитними коштами, рішення суду від 01.04.2008р. не виконане, виконавче провадження по виконанні даного рішення не закінчене, предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості по рішенні суду від 01.04.2008р. не реалізований, а тому відповідач повинен сплатити банку нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штрафні санкції.

Згідно умов договору іпотеки від 06.04.2006р. іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов’язань позичальника ОСОБА_1 по кредитному договорі, зокрема, зобов’язання по сплаті процентів за кредит, зобов’язання по сплаті неустойки (штрафи, пені) у порядку та строки, зазначені в кредитному договорі.

Однак, як вбачається із матеріалів справи Банком на адресу відповідачів в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» попередньо письмова вимога про усунення порушень, як в договірному так і в судовому порядку про виконання зобов’язання в частині сплати нарахованих процентів, штрафних санкцій, на розмір яких просить звернути стягнення позивач в даній справі, вимога про розірвання кредитного договору не надсилалися та не вирішувалися, з позовними вимогами про стягнення зазначених сум процентів та штрафних санкцій з прийняттям відповідного рішення позивач не звертався.

Аналізуючи цивільне законодавство суд приходить до висновку, що банк спочатку повинен був звернутись до суду з позовом про стягнення з позичальника всієї суми відсотків та штафних санкцій. Договір іпотеки є похідним від основного зобов’язання. Тобто, вимога Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації не є самостійними вимогами, а є лише способом задоволення вимоги кредитора до боржника за основним зобов’язанням.

Виходячи з наведеного, вимоги позивача як іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка включає заборгованість по простроченим процентам за користуванням кредитом в сумі 12544,16 доларів США (що еквівалентно 100368,33 грн.), пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 5271,31 доларів США (що еквівалентно 42176,90 грн.), пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3443,71 доларів США (що еквівалентно 27553,40 грн.) шляхом його реалізації не є самостійними вимогами, а є лише способом задоволення вимог кредитора до боржників за основним зобов’язанням.

Крім цього, у відповідності до статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть визначити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в іпотечному договорі. Відповідне застереження в іпотечному договорі визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до закону.

Як вбачається із укладеного договору іпотеки від 06.04.2006р. сторони передбачили умови щодо застерження про задовлення вимог іпотекодержателя. За умовами пункту 5 Договору в разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцям повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, з повідомленням способу задоволення вимоги іпотекодержателя, передбаченого ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку».

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що позивач по справі перед заявленням позовних вимог до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки скористався наданим йому нормами Закону та умовами іпотечного договору правом при настанні відповідних обставин застосувати застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в установленому порядку.

У відповідності до вимог ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконувати свої обов’язки відповідно до договору.

На момент розгляду даної справи кредитний договір не розірвано, в зв’язку з чим відповідачі мають час, протягом якого зможуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до кредитного договору.

Також, суд не бере до уваги твердження представника ОСОБА_1 стосовно розірвання кредитного договору, відсутність у банку підстав для нарахування відсотків та застосування відповідних штрафних санкцій, мотивуючи на посилання судом при ухваленні рішення від 01.04.2008р. по справі №2-1691/08 на статтю 651 Цивільного кодексу України, яка регулює підстави та порядок для зміни або розірвання договору, оскільки саме по собі посилання на статтю Кодексу не свідчить про заявлення стороною та винесення судом відповідного рішення з цього приводу, а саме вимоги та рішення про розірвання кредитного договору.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212, 214, 215, 218, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України та ст.ст. 526, 553, 1050, 1054 Цивільного кодексу України суд, ст.ст. 12, 33, 35, 36 Закону України «Про іпотеку», суд -

                                               ВИРІШИВ:

1.   В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя – підпис

З оригіналом згідно:

Суддя                                                                                             Ю.Дзюбановський