Справа №2 -30/2010

РІШЕННЯ        

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 липня 2010 року  Шевченківський районний   суд  м. Львова

 у складі:   головуючої-судді                  І.Б. Малех

                   при секретарі                                 А.В.Костюк

розглянувши  у відкритому судовому  засіданні  в залі суду в місті  Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служби автомобільних доріг у Львівській області, третьої особи без самостійних вимог ТОВ «Мавіс»про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом,,

установив:

Позивач ОСОБА_2, пред’явив в суд позов до відповідачів та третьої особи про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом в сумі 328852,42 грн. та стягнення моральної шкоди в розмірі 50000 грн. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 04.04.2004 року близько 12.00год. він керував транспортним засобом марки Тойота Ленд Крузер д.н.з. НОМЕР_1 на підставі генерального доручення, рухаючись зі швидкістю 60-70 км/год в напрямку м. Києва по автодорозі Київ-Чоп, на 533км +350м. проїжджу частину дороги перебігала невідома дитина, тому з метою уникнення наїзду, ним був здійснений маневр, в результаті якого він здійснив зіткнення з металевим огородженням, тобто металевою балкою, яка висіла у повітрі не маючи під собою належного кріплення, крім цього на вищевказаній балці не було встановлено кінцевого елементу, внаслідок чого дана балка пробила автомобіль та поранила йому ногу. Внаслідок отриманої травми його було доставлено у ЛШМД, де пошкоджену частину ноги було відразу ж ампутовано. Крім цього, в результаті перенесеної травми він зазнав моральних страждань, порушився звичний уклад його життя, з огляду на отриману травму моральні страждання є триваючими та будуть існувати у майбутньому, відновлення до попереднього стану в повній мірі фізично не можливо, а для приведення до нормального самопочуття (в межах можливого), необхідний великий проміжок часу та значні зусилля.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позов, зіславшись на викладені в ньому обставини, проте уточнив позовні вимоги вказавши, що станом на день подання позову ним були здійснені витрати в сумі 53553,95 євро на лікування в клініці «Оптима клінік», відповідно до представленого суду розрахунку, однак через збільшення курсу євро щодо Національної валюти розмір позовних витрат щодо відшкодування шкоди становить 583202,52 грн., крім того збільшив суму відшкодування в його користь моральної шкоди, так як, внаслідок отриманої травми він зазнав суттєвих психотравмуючих переживань та потребує регулярної психотерапевтичної допомоги, а тому просить стягнути 705 600грн. Також зазначив, що заявлені позовні вимоги стосуються лише відповідача - Служби автомобільних доріг у Львівській області, з якого і просить суд стягнути відшкодування матеріального та морального характеру. Крім того доповнив, що жодного страхового відшкодуванням ним отримано не було,так як не звертався в МСЕК, з метою визначення проценту втрати працездатності, в 2004 році автомобіль марки Тойота Ленд Крузер д.н.з. НОМЕР_1, на якому він потрапив у ДТП ним був проданий, відповідно до генерального доручення. Просить суд позов задовольнити в повному об’ємі.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги з подальшими уточненнями підтримав у повному об’ємі, зіславшись на обставини, викладені в позові та уточнення. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ОСОБА_7 в судовому засіданні позов з подальшими уточненнями не визнав та пояснив, що власником даної частини дороги являється Служба автомобільних доріг у Львівській області, в свою чергу ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» являється підрядником та забезпечує безпеку дорожнього руху, ремонт та належне утримання дороги. Також вказав, що ними з 2002 року не встановлювалось будь-яких дорожніх огороджень на даній частині дороги.

Представник відповідача Служби автомобільних доріг у Львівській області ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги з подальшими уточненнями заперечив, подавши суду письмові заперечення стосовно позову. Просить суд у позові відмовити.

Представник третьої особи ТОВ «Мавіс» ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що являється директором ТОВ «Мавіс», тому йому відомо, що на підставі контракту №1, укладеного між ними та Службою автомобільних доріг у Львівській області, на виконання робіт по капітальному ремонту на 2004 рік від 03.02.2004 року, виконувались роботи щодо встановлення дорожнього бар’єрного огородження на металевих стійках, зокрема на ділянці дороги 532-535 км Київ-Чоп. Дане огородження було встановлено згідно ДСТУ, жодних претензій зі сторони замовника, стосовно якості даного огородження не було, про що після виконання замовлення по встановленню огородження був підписаний акт виконання робіт.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він працює на посаді інженера відділу техконтролю Служби автодоріг у Львівській області, тому він відповідно до своєї посадової інструкції, був у складі комісії щодо приймання встановленого металевого дорожнього бар’єрного огородження на металевих стійках ДО-4, зокрема і щодо частини дороги Київ-Чоп 532-535км. Жодних порушень якості встановлення даного огородження, ним у складі комісії виявлено не було.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що він працює на посаді дорожнього робітника у ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» ДП «Львівський облавтодор» філія «Львівська ДЕД» та безпосередньо приймав участь у встановленні металевого дорожнього бар’єрного огородження на металевих стійках на ділянці дороги Київ-Чоп 532-535км. Вищевказане огородження було встановлено згідно вимог та з дотриманням відповідних норм.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що на прохання позивача,  04.04.2004 року він виїжджав на місце ДТП, зі слів останнього йому було відомо, про те, що невідома дитина різко вибігла на проїжджу частину дороги, тому позивач змушений був, з метою уникнення аварійної ситуації з’їхати з дороги,внаслідок чого здійснив наїзд на металеву конструкцію, частина якої відірвалась та пробивши машину, поранила йому ногу. Також вказав, що стан здоров’я позивача після ДТП був важкий і його було госпіталізовану у ЛШМД.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що він працює лікарем у ЛШМД та у 2004 році ним було здійснено оперативне втручання, а саме щодо ампутації пошкодженої ноги позивача. На момент доставлення у лікарню стан здоров’я позивача був важкий. Після проведеної операції ним було рекомендовано позивачу якнайшвидше пройти лікування за кордоном, а саме у Німеччині,з метою протезування пошкодженої ноги.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представників відповідача, представника третьої особи, свідків, ознайомившись з матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 04.04.2004 року на 533км +300м. автодороги Київ-Чоп відбулось ДТП, в результаті якої позивач ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Тойота» Ленд Крузер д.н.з. НОМЕР_1, здійснив зіткнення з металевою балкою огородження, внаслідок чого частина металевої балки відірвалась та пробила автомобіль наскрізь, пошкодивши при цьому ногу позивача. Після отриманої травми позивача було госпіталізовано ЛШМД, де пошкоджену частину ноги було ампутовано. В подальшому позивач проходив лікування в медичному центрі «Оптима Клінік»у Німеччині. Згідно довідки, виданої позивачу «Оптіма Клінік», останній проходив лікування у даній клініці та 11.08.2004 року, йому була проведена операція. Витрати на лікування становлять 53553,95 євро, вищевказана сума позивачем сплачена у повному обсязі, тому позивач просить стягнути.

Згідно постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 13.07.2004 року в порушенні кримінальної справи по факту ДТП, що мала місце на 533км+350 м. автодороги Київ-Чоп за участю позивача відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю складу злочину.

Відповідно до ч. 2 ст.7, ч.1 ст.10, п. 5,6,9,10 ст. 11 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації. Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади,діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Згідно ст. ст. 9, 12 Закону України «Про автомобільний рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноваженими ними органів у сфері дорожнього руху належить: здійснення заходів щодо ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, компенсації витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні події сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг,вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів, забезпечення безпечних,економічних та комфортних умов руху, забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття,термінове усунення пошкодження на автомобільних дорогах,вулицях та залізничних переїздах.

Крім цього згідно ст. 24 вищевказаного закону передбачено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віддані.

Відповідно до п.п.2,5,11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг,вулиць,залізничних переїздів, правилами користування ними та охорони,затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. № 198,які є обов’язковими для їх (доріг) власників або уповноважених ними органів,організацій,що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об’єктів і користувачів,власники дорожніх об’єктів або уповноважені ними органи дорожньо-експлуатаційні організації,користувачі дорожніх об’єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов’язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху,запобігати травмуванню учасників дорожнього руху,пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об’єктів, постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об’єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити-невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними,огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух.

Крім цього, згідно п.1.1.Положення про Службу автомобільних доріг у Львівській області - служба автомобільних доріг у Львівській області є державною організацією,що належить до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України,підвідомча їй та здійснює функції управління автомобільними дорогами загального користування і є одержувачем бюджетних коштів,що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування. Метою діяльності служби автомобільних доріг у Львівській області є організація утримання в належному технічному стані та розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, постів та інших штучних споруд, створення умов для безпечного руху транспорту на них (п.2.1. Положення). Предметом діяльності служби автомобільних доріг у Львівській області серед іншого є організація будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, а також відповідних інженерних комунікацій і споруд.

Відповідно до ст..1 Закону України « Про джерела фінансування дорожнього господарства України» від 18.09.1991 року (зі змінами та доповненнями) автомобільні дороги загального користування та сільські дороги України- це дороги державного та місцевого значення,які і забезпечують внутрішньодержавні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів із врахуванням адміністративно-територіального поділу держави, з’єднують населенні пункти і є складовою частиною єдиної транспортної системи держави.

Таким чином, суд прийшов до вірного висновку, що автомобільна дорога сполученням Київ-Чоп є дорогою загального користування, розміщена на землях державної власності та перебуває на балансі відповідача-служби автомобільних доріг у Львівській області.

Служба автомобільних доріг України у Львівській області на думку суду є ти самим державним органом, який уповноважений власником (тобто державою) на здійснення всіх вищеперерахованих функцій. Дане підприємство утримує на балансі дороги загального користування у Львівській області і виконує функції замовника щодо ремонту і з підтримання у належному стані таких доріг.

Згідно висновку № 58 судової дорожньо-технічної експертизи від 17.11.2009 року вбачається, що, виходячи із наданих судом на дослідження матеріалів та фотографій, вбачається, що якщо дорожнє металеве огородження бар’єрного типу 11ДО, яке встановлене в місці, де відбулось ДТП, закінчується елементом, то дане огородження бар’єрного типу не відповідало вимогам нормативних документів, оскільки не мало кінцевого елементу, який повинен бути заокруглений убік від проїзної частини або плавно спрямованого до рівня узбіччя, тобто можна вважати, що при заданій ситуації та на наданих судом матеріалах,на автодорозі Київ-Чоп, перед перехрестям, що знаходиться на 533км+350 м. на ділянці вчинення дорожньо-транспортної пригоди, не було забезпечено безпеки дорожнього руху транспортних засобів,оскільки дорожнє металеве огородження бар’єрного типу, яке було встановлене в місці ДТП, могло закінчуватись елементом робочої балки, що зображений на фотографіях і котрий міг різко виступати та загрожувати безпеці в аварійних ситуаціях.

Крім цього, згідно висновку № 59 судової авто-технічної експертизи від 10.03.2009 року вбачається, що при заданих судом вихідних даних позивач не мав технічної можливості зупинити свій автомобіль у межах віддалі у 30-35м, своєчасне застосувавши екстрене гальмування, крім цього при заданих в ухвалі суду даних можливо зробити висновки про те, що з моменту вибігу невстановленого пішохода (дитини) на проїжджу частину для водія ОСОБА_2 одночасно із небезпечною виникла, з технічної точки зору, ще й аварійна дорожня ситуація, в умовах якої події могли розвиватись поза волею і діями вказаного водія.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вина відповідача – Служби автомобільних доріг у Львівській області у спричиненні матеріальної та моральної шкоди позивачу доведена.

В судовому засіданні встановлено, що з вини відповідача - Служби автомобільних доріг у Львівській області позивачу ОСОБА_2 завдано матеріальну шкоду в розмірі 53553,95 євро, що в еквіваленті до Національної валюти становить 583202,52 грн.

Згідно вимог ст. 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду завдану іншій особі підрядником , якщо він діяв за завданням замовника.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що між Службою автомобільних доріг у Львівській області з однієї сторони та ТОВ «Мавіс» з іншої був укладений контракт №1 по виконанню робіт по капітальному ремонту полегшеного типу автомобільних доріг, в число якого входила і ділянка дороги Київ-Чоп 532-535км., щодо встановлення дорожнього бар’єрного огородження та металевих стійках. Виконання вищевказаного виду робіт підтверджено актом приймання виконання підрядних робіт (а.с.139-141), який підписаний замовником - Службою автомобільних доріг у Львівській області з однієї сторони та підрядником-директором ТОВ «Мавіс».

Представлений суду контракт № 1 від 03.02.2004 року з ТОВ «Мавіс» «на виконання робіт по капітальному ремонту полегшеного типу автомобільних доріг загального користування на 2004 рік» по суті є договором підряду.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. При цьому пунктом 1 ст. 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Тобто відповідно до представленого контракту сторони наділені взаємними правами та обов’язками щодо предмету договору та у випадку неналежного виконання своїх зобов’язань за договором вправі вимагати застосування визначених договором чи законом правових наслідків порушення зобов’язань.

Таким чином,суд прийшов до вірного висновку, що майнова шкода в розмірі  583202,52 грн., заподіяна позивачу в результаті дорожньо-транспортної події ,яка відбулась внаслідок неналежного технічного стану дороги підлягає стягненню з відповідача-Служби автомобільних доріг у Львівській області.

У відповідності до ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Судом взято до уваги, що майнова шкода заподіяна позивачу, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов’язків по організації ремонту та утримання автомобільних доріг в належному технічному стані. Вина відповідача полягала в неналежному контролі за виконанням підрядними організаціями договірних зобов’язань.

У відповідності до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди” від 31.03.1995 р. № 4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Позивач в судовому засіданні навів міркування, з яких він виходив при визначенні моральної шкоди. Зокрема те, що після отриманої травми порушився його звичайний уклад життя, оскільки була проведена ампутація пошкодженої частини ноги, внаслідок чого він змушений був проходити тривалий курс лікування за кордоном. Також вказав, що в результаті перенесеної травми він зазнав моральних страждань, з огляду на отриману травму моральні страждання є триваючими та будуть існувати у майбутньому, відновлення до попереднього стану в повній мірі фізично не можливо, а для приведення до нормального самопочуття (в межах можливого) необхідний великий проміжок часу та значні зусилля.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 70000грн.

Крім цього, згідно ст. 88 ЦПК України якщо позивач на користь якого ухвалено рішення ,звільняється від сплати судового збору, він стягується з відповідача в доход держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої  частини вимог.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 81, 88, 169, 209, 212, 214-215ЦПК України, ст. ст. 1166, 1167, 1172 ЦК України, ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-ХІІ з наступними змінами та доповненнями, Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 р. № 198, суд –

вирішив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Львівській області в користь ОСОБА_2 583202 (п’ятсот вісімдесят три тисячі двісті дві) грн. 52 коп. матеріальної шкоди, 70000 (сімдесят тисяч) грн. моральної шкоди, та 978,25грн. витрат за проведення експертизи, а всього стягнути 654 180 (шістсот п’ятдесят чотири тисячі) грн. 77  коп.

Стягнути з Служби автомобільних доріг у Львівській області судовий збір в розмірі 1700 (одну тисячу сімсот) грн.. в доход держави.

Стягнути з Служби автомобільних доріг Львівській області на розрахунковий рахунок ТУ ДСА у Львівській області (Шевченківський районний суд м. Львова) р/р 31211259700007 МФО 825014 ЗКПО 22389441, Банк ГУ ДКУ у Львівській області 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до  апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                               І.Б.Малех