Справа № 2-9/2007
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2007 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої - судді Шитченко Н.В., при секретарях - Марченко О.О., Борисенко О.І., за участю позивача -ОСОБА_1. представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 представника відповідача ЗАТ „Українська страхова компанія „Княжа" - Акусової О.М., третьої особи - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ЗАТ Українська страхова компанія „Княжа" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів завдану йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди моральну та матеріальну шкоду. В судовому засіданні після зміни позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_3 франшизу в розмірі 510 грн., а також моральну шкоду в сумі 3725 грн., з ЗАТ Українська страхова компанія „Княжа" - 12768 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 8560 грн. збитків, що були ним понесені на оренду іншого автомобіля за час ремонту пошкодженого та 1275 грн. спричиненої моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 20 листопада 2005 року з вини ОСОБА_3. що підтверджена постановою Славутицького міського суду Київської області від 27 грудня 2005 року у справі про скоєне ним адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, належний позивачу автомобіль „Форд-Транзит", д.н.з.НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень в зазначеній дорожньо-транспортній пригоді, проте добровільно відшкодувати заподіяні збитки відповідач відмовився. Страхувальник належного відповідачу ОСОБА_3транспортного засобу УСК „Княжа" виплатила позивачу лише частину понесених ним матеріальних витрат.
В судовому засіданні позивач заявлені змінені вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини позову.
Представник позивача вважав, що позов підлягає задоволенню, виходячи з того, що постановою Славутицького міського суду Київської області від 27 грудня 2005 року відповідач ОСОБА_3 визнаний винуватцем скоєної дорожньо-транспортної пригоди, і притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 17 грн., а отже повинен відшкодувати позивачу завдані збитки. Крім того, винність відповідача підтверджена висновком судової автотехнічної експертизи від 10 січня 2007 року, № 385ц, що проводилась в даній цивільній справі. Таким чином. ОСОБА_3 повинен відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду в сумі 3725 грн., а також франшизу в сумі 510 грн. Відповідно до укладеного між відповідачем та УСК ..Княжа" договору обов'язкового страхування наземних транспортних засобів, з останньої слід стягнути на користь ОСОБА_1 12768 грн. матеріальної шкоди, яка визначається з наступного
розрахунку: 23152,46 грн. (вартість відновлювального ремонту за висновком спеціаліста НОМЕР_5) - 10384,38 грн. відшкодованої страховиком суми. Крім цього, внаслідок пошкодження належного позивачу автомобіля, він змушений був орендувати інший, за користування яким ОСОБА_1 сплатив 8560 грн., а отже ця сума має бути йому також відшкодована страховою компанією, оскільки є його реальними збитками. З урахуванням того, що страхове відшкодування не виплачувалось значний час. що спричинило позивачу значні незручності, з УСК ..Княжа" слід стягнути завдану ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1275 грн.
Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вини обох сторін, що підтверджується варіантом „А" висновку судової автотехнічної експертизи від 10 січня 2007 року, № 385ц та проголошеними в судовому засіданні показами свідківОСОБА_6 та ОСОБА_7 Тому, приймаючи рішення у справі, суд повинен виходити з наявності вини також і в діяхОСОБА_1 Вважав, що страховик обгрунтовано сплатив позивачу 10384,38 грн., а стягнення іншої частини заявленої суми не грунтується на положеннях законодавства. Є безпідставною вимога про відшкодування матеріальних збитків, пов'язаних з орендою позивачем автомобіля, оскільки нічим не підтверджено його використання лише в службових цілях, не надано доказів, які б свідчили, що належний ОСОБА_1 пошкоджений транспортний засіб знаходився в ремонті саме до березня 2006 року. Вимога про стягнення моральної шкоди також не повинна бути задоволена, оскільки не надано доказів щодо її спричинення саме відповідачемОСОБА_3 та не обгрунтовано розмір заявлених вимог.
Представник відповідача ЗАТ „Українська страхова компанія,.Княжа" - Акусова О.М. заявлені вимоги не визнала, пояснивши, що відповідно до укладеного міжОСОБА_3 та УСК „Княжа" договору обов'язкового страхування наземних транспортних засобів, страховик виплатив ОСОБА_1 10384,38 грн. страхового відшкодування, виходячи з наступного. Оскільки автомобіль, належний позивачу, було визнано таким, відновлення якого є економічно недоцільним, розмір завданого збитку визначався з суми ринкової вартості транспортного засобу за вирахуванням вартості працездатних та ліквідних залишків, які встановлені у звіті НОМЕР_2. Сума ринкової вартості належного ОСОБА_1 автомобілю складала 16280,60 грн. Розмір ліквідних залишків визначено як 5752,22 грн. Тому позивачу виплачена сума за мінусом франшизи та ліквідних залишків. Хоча ОСОБА_1 в судовому засіданні і зазначав про незгоду з висновком про недоцільність проведення відновлювального ремонту, проте страхову компанію про такі заперечення він ні в усній, ні в письмовій формі не повідомив. У випадку, якщо позивач мав бажання отримати повністю шкоду, що відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, він мав передати залишки транспортного засобу страховику, чого також зроблено не було. Вважала, що не підлягають задоволенню вимоги про відшкодування витрат на оренду позивачем автомобіля, оскільки законодавство про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів визначає, що страховик відшкодовує потерпілому лише пряму дійсну шкоду за умови настання страхового випадку. Не грунтується на законі вимога про стягнення з УСК.. „Княжа" моральної шкоди, оскільки така шкода страховиком виплачується лише у випадках, коли потерпіла особа зазнала каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також коли шкода завдана протиправною поведінкою щодо неї.
Третя особа ОСОБА_5 вирішення спору відніс на розсуд суду, зазначивши, що винним себе у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась за участю його та ОСОБА_3, не вважає.
Вислухавши сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що 20 листопада 2005 року, близько 12 години 40 хвилин, на перехресті автодоріг Чернігів-Славутич та Мньов-Ведильці водій ОСОБА_3. керуючи власним автомобілем марки БМВ-728, номерний знакНОМЕР_3, рухаючись по автодорозі Чернігів-Славутич, порушив вимоги п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України, перед виконанням лівого розвороту не зайняв відповідного лівого крайнього положення на проїжджій частині дороги, призначеній для руху в цьому напрямку, не подав завчасно сигнал повороту ліворуч, проявив неуважність при спостереженні за дорожньою обстановкою і не переконався, що виконання розвороту буде безпечним і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого під час виконання лівого розвороту на перехресті створив аварійну обстановку, що призвело до зіткнення з автомобілем Форд-Транзит, номерний знак НОМЕР_1, зареєстрованим на ім'яОСОБА_1. який рухався в попутному напрямку під керуванням водія ОСОБА_5 Внаслідок зіткнення обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Постановою Славутицького міського суду від 27 грудня 2005 року за наведене правопорушення ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 17 грн. Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3, вказана постанова є чинною, відповідачем не оскаржувалась, визначена сума штраф) сплачена. Таким чином, -відповідач з висновками Славутицького міського суду про винність у вказаній дорожньо-транспортній пригоді фактично згодився. Оскільки згідно з ч. З ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням в адміністративній справі, не доказуються при розгляді інших справ за участю тих осіб, щодо яких встановлені ці обставини, суд приходить до висновку про те, що вина відповідача у дорожньо-транспортній пригоді доведена.
Оцінюючи пояснення представника ОСОБА_8щодо винності в ДТП і позивача також, суд виходить з того, що варіант „А" висновку судової автотехнічної експертизи від 10 січня 2007 року, № 385ц викладений експертом фактично як припущення, та іншими доказами у справі, крім поясненнями свідківОСОБА_6 та ОСОБА_7. шо їхали разом з ОСОБА_8 не підтверджується, а отже, на думку суду, обставини, на які посилається представник відповідача, не доведені, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях та виключає можливість посилання при вирішенні спору на певні доводи, якщо вони не підтверджені доказами та їх не визнає інша сторона.
За таких обставин, вимоги про відшкодування шкоди позивачем до ОСОБА_8заявлені правомірно. ОСОБА_1 має бути відшкодована франшиза в сумі 510 грн., оскільки за вимогами п. 37.5 ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року, № 1961-IV, страхувальником потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування. З урахуванням того, що в добровільному порядку вказана сума позивачу ОСОБА_8 сплачена не була. відповідач повинен сплатити її за рішенням суду.
Пошкодженням транспортного засобу з вини відповідача ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, звичний уклад його життя змінився, що змусило докладати зусиль для його нормалізації. Враховуючи обставини справи, ступінь вини відповідача, доводи позивача, з урахуванням вимог розумності і справедливості, глибини душевних і моральних стражданьОСОБА_1, суд вважає, що у відшкодування завданої моральної шкоди з ОСОБА_8на користь позивача слід стягнути 500 грн.
Проте, суд не погоджується з доводами позову про стягнення з ЗАТ ..Українська
страхова компанія „Княжа" матеріальної та моральної шкоди, зважаючи на таке.
Між ОСОБА_3 та страховиком укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що свідчить полісНОМЕР_4. (а.с.24) Подія за участю ОСОБА_8та ОСОБА_5визнана страховою, страховик не заперечував щодо відшкодування позивачу певних сум.
Висновком спеціаліста НОМЕР_5 (а.с. 8-12), що сторонами не спорювався, визначено, що дійсна ринкова вартість належного ОСОБА_1 автомобіля ..Форд-Транзит" 2,5 Д д.н. НОМЕР_1 на час скоєної аварії становила 16280,60 грн. В цьому ж висновку визначено, що відновлення транспортного засобу економічно недоцільно. Вказаний висновок не суперечить розрахунку розміру страхового відшкодуванняНОМЕР_6, складеного страховиком, де також вказано, що вартість відновлювального ремонту складає 23152,46 грн. і є набагато більшою, ніж вартість самого транспортного засобу, а отже проведення його ремонту є недоцільним. Зі звіту про оцінку майна НОМЕР_2 (а.с. 45-47) вбачається, що оцінювачем було визначено наявність в пошкодженому автомобілі працездатних та ліквідних складових, придатних для подальшої експлуатації, і встановлено, що їх вартість складає 5752,22 грн.
Відповідно ЗАТ „Українська страхова компанія „Княжа" проведений розрахунок суми страхового відшкодування, що за вирахуванням з ринкової вартості автомобіля вартості працездатних та ліквідних залишків, а також безумовної франшизи, складав 7670.95 грн., які були страховиком позивачу виплачені. УСК „Княжа" помилково не було включено до зазначеної суми вартість ПДВ в розмірі 2713,43 грн., проте на час розгляду справи ця сума ОСОБА_1 також перерахована. Суд вважає, що дії УСК „Княжа" відповідали вимогам ст. 30 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року, № 1961-IV, яка визначає умови визнання транспортного засобу фізично знищеним. Хоча в судовому засіданні позивач та його представник не погоджувались з таким визначенням, проте вони не надали суду будь-яких доказів, які б свідчили про те, що зазначені заперечення ОСОБА_1 страховику висловлювались. їх твердження про те, що страхова компанія зобов"язана була з'ясувати питання визнання автомобіля фізично знищеним, є безпідставними, оскільки позивач, як особа, що зацікавлена у отриманні відшкодування, мав повідомити страховика про свою позицію, оскільки від цього залежав розмір належних йому виплат. Тому УСК "Княжа" правомірно виплатила ОСОБА_1 різницю між вартістю автомобіля до та після дорожньо-транспортної пригоди за вирахуванням вартості працездатних та ліквідних складових. оскільки згідно з п. 30.3 ст. 30 наведеного вище закону, у випадку, якщо б позивачу була сплачена повна вартість транспортного засобу, що визнаний фізично знищеним, право на залишки автомобіля отримав би страховик. Як встановлено по справі. ОСОБА_1 пошкоджений автомобіль відремонтував і передавати страховій компанії наміру не мав. заповнюючи заяву про страхове відшкодування, висловлених в суді заперечень не зазначив. До того ж, відновлювальний ремонт позивач провів, не узгоджуючи свої дії зі страховою компанією.
Підлягають відхиленню доводи позову про відшкодування ОСОБА_1 8560 грн. збитків, що були ним понесені на оренду іншого автомобіля за час ремонту пошкодженого, оскільки ст. 28 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року. № 1961-IV чітко визначає, яку саме шкоду, що заподіяна майну, відшкодовує страховик. За змістом цієї статті такою є лише пряма дійсна шкода, що заподіяна з результаті дорожньо-транспортної пригоди і пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Суд погоджується також з твердженнями представника ОСОБА_8щодо недоведеності
використання належного позивачу транспортного засобу лише в службових цілях, та відсутності доказів, які б свідчили, що належний ОСОБА_1 пошкоджений автомобіль знаходився в ремонті саме до березня 2006 року.
За змістом ст. 22 вищезазначеного закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду. Частина 1 п. 22.3. цієї статті визначає, що страхова компанія відшкодовує потерпілому також моральну шкоду, передбачену п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, які вказують на випадки відшкодування моральної шкоди, що зазнає особа, внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також коли шкода завдана протиправною поведінкою щодо неї. Частина 2 цього пункту прямо вказує на обов'язок суду у випадку, коли буде встановлено факт спричинення особі моральної шкоди у зв'язку з пошкодженням її майна (п. З ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України), стягнути суму відшкодування з особи, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для стягнення з УСК ..Княжа" моральної шкоди. Посилання представника позивача про те, що виплата страховиком проводилась тривалий час є безпідставними, не підтверджена доказами та спростовується поясненнями представника УСК „Княжа", чого не заперечував позивач, про те, що ОСОБА_1 була здійснена виплата одразу ж після того, як він надав страховій компанії всі необхідні для виплати страхового відшкодування документи.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, позивач від сплати судового збору звільнений, тому 68 грн. судового збору слід стягнути в відповідача ОСОБА_3 на користь держави, 30 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи слід стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 950, „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних і адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача у відшкодування понесених витрат на правову допомогу необхідно стягнути 1000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209. 212. 213-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22. 28, ЗО, 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року, № 1961-IV, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ЗАТ Українська страхова компанія „Княжа" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 510 грн. франшизи по страховому відшкодуванню та 500 грн. моральної шкоди.
В задоволенні іншої частини позову- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 1000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 68 грн.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 20 днів після подання заяви на апеляційне оскарження.