АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" липня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Дикун С.І.
Суддів – Шевчук Г.М., Гурзеля І.В.
при секретарі - Леньзі О.Я.
з участю представника апелянта Дорохової І.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 13 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в м. Тернополі, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій відповідачів неправомірними, зобов’язання провести перерахунок пенсії згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2010 року позивач звернувся до суду із позовом до Пенсійного Фонду України в м. Тернополі, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 22.05.2008 року і зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок основної та додаткової пенсій з цього часу з урахуванням вимог ст. 50., ст. 54 та ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та провести доплату невиплаченої основної пенсії та додаткової пенсії. Зобов'язати відповідача в подальшому здійснювати перерахунок пенсії відповідно до вимог законодавства.
В обґрунтування вимог позивач вказував, що є учасником ліквідації аварії ЧАЕС 1 (першої) категорії, інвалідом 2-ої групи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою. У зв'язку з чим, на підставі вимог ст.ст. 50, 54 Закону України , розмір його основної пенсії як інваліда 2-ої групи повинен становити не менше восьми мінімальних пенсій за віком. Крім того, він повинен отримувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком,
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 13 травня 2010 року позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в м. Тернополі, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій відповідачів неправомірними, зобов’язання провести перерахунок пенсії згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо невиплати ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 03.02.2009 року по 13.05.2010 року неправомірними.
Зобов’язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести нарахування та виплату ОСОБА_2 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 03.02.2009 року по 13.05.2010 року включно відповідно до вимог ст.50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з врахуванням ст.28 Закону України про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Головне управління ПФУ в Тернопільській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду від 30 березня 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні вимог.
Апелянт вказує, що нарахування та виплата позивачу щомісячної основної та додаткової пенсії проводилась відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2009 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”. Позивачу пенсія призначена згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому визначений у ЗУ »Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії не застосовується для перерахунків або підвищення таких пенсій. Мінімальний розмір пенсії за віком визначений ст.28 ЗУ »Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених цим Законом. Крім того, фінансування пенсійних витрат здійснюється за рахунок чітко визначених, прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду України, джерел і відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України. Вимогами п. 10 Положення “Про Пенсійний Фонд України” визначено вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, які виключно використовуються за призначенням і вилученню не підлягають. Апелянт також зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом свого права, на що в суді першої інстанції управління наполягало як на підставу відмови у позові.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, зіславшись на доводи, викладені у ній.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом установлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом другої групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, що стверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 16.07.2008 року та посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1, виданого 07.09.2000 року.
Позивач отримує пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби ,та деяких інших осіб” та додаткову пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю згідно положень Постанови КМ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» .
ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного Фонду України в м. Тернополі, Головного управління пенсійного Фонду України, щодо перерахунку основної і додаткової пенсій у відповідності до вимог ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом встановлено, що позивачеві відмовлено в такому перерахунку, виходячи з відсутності підстав для його здійснення.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст. ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач у період з 03.02.2009 року по 13.05.2010 року мав право на одержання додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а тому відповідач повинен був діяти у відповідності з даними вимогами Закону та здійснити позивачу відповідний перерахунок та виплату пенсії. При обчисленні та нарахуванні додаткової пенсії за основу повинна братись мінімальна пенсія за віком розмір якої встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Колегія суддів погоджується з висновком суду, як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи. В іншій частині рішення суду не було оскаржене.
Відповідно до вимог ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесених до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді : державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції від 06.06.96 p. (та яка діяла у період з 1 липня 2008 року особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Виходячи зі змісту вищевказаних статей Закону, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з вимогами ст. 28 ЗУ»Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
На підставі наведених норм законодавства суд обгрунтовано дійшов до висновку, що у період з 03.02.2009 року по 13.05.2010 року, під час обчислення додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен був керуватися ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 р. та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України від 05.10.2006 р.
Колегія не приймає до уваги посилання відповідача на необхідність застосування положень Постанови №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» при нарахуванні та виплаті позивачу додаткової пенсій, виходячи з пріоритету законів над підзаконними актами, якими звужено зміст та обсяг прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, законодавством України не надано повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком або встановлення в абсолютних цифрах розмірів соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком або розміру мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що положення ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким визначено мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених цим Законом, оскільки таке положення не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, так як чинним законодавством не встановленого іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.
Доводи апелянта про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд задовольнив позовні вимоги в межах річного строку з дня звернення до адміністративного суду за період з 03.02.2009 року по час ухвалення постанови.
Колегія суддів вважає, що підстави для скасування постанови суду, з мотивів, наведених у скарзі, відсутні.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ч. 1 п. 1 ст. 308, 313; 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відхилити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 13 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий - підпис:
Судді - два підписи:
з оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун