Справа №22ц-9019/2010 Головуючий в 1 інст. Федорчук М.М.
Категорія 57 Доповідач Будулуца М.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Курило В.П.
суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.,
при секретарі Степаненко В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу УПФУ в Калінінському районі м. Донецька на постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 9 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Калінінському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 9 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька зобов'язано здійснити ОСОБА_1, як дитині війни, нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ”, в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в загальному розмірі 1426 грн. 14 коп.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька відмовлено.
З судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу.
Він ставить питання про скасування постанови суду і відмови в задоволенні позову за необґрунтованістю позовних вимог.
В судове засідання апеляційного суду представник відповідача не прибув, але про час і місце розгляду справи сторони повідомлені, апелянт просив розглянути справу у відсутності їх представника.
Позивачка ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є особою, на яку поширюється дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни" /надалі Закон/, та суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до ст. 6 Закону відповідач повинен провести перерахунок та сплатити позивачці недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в загальному розмірі 1426 грн. 14 коп.
Висновок суду щодо поширення на позивачку дії Закону відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки згідно з приписами статті 1 Закону дитиною війни є особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.
З паспорту позивача вбачається, що вона є громадянином України, та оскільки датою її народження є 22 серпня 1838 року, вона має право на отримання державної соціальної підтримки дітей війни, що встановлена зазначеним Законом.
Статтею 6 Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Так само, судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог правомірно враховано, що:
- статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону - та згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року це положення Закону визнано неконституційним та відновлено дію ст.6 Закону з 09 липня 2007 року;
- та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року текст ст. 6 Закону викладено у новій редакції, якою виключено положення про нарахування щомісячної доплати до пенсії та підвищення дітям війни пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - і згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року це положення Закону визнано неконституційним та відновлено дію ст.6 Закону в попередній редакції з 22 травня 2008 року.
З огляду на зазначене, у суду першої інстанції були підстави для задоволення позовних вимог в частині нарахування щомісячної доплати до пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в загальному розмірі 1426 грн. 14 коп.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, так як реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Також не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги з приводу того, що дітям війни повинне виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", оскільки у відповідності з конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем положень вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, з огляду на що суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних з соціальними виплатами ” від 18 лютого 2010 року, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Калінінському районі м. Донецька відхилити.
Постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 9 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: