УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 липня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого –

суддів:

при секретарі          

Гайдук В.І.,

Петешенкової М.Ю., Варенко О.П.,

Кононенку І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

по апеляційній скарзі  ОСОБА_5

на рішення  Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2010 року

у цивільній справі за позовом  ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, –

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що від шлюбу з відповідачем у них є син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 однак з січня 2008 року вони припинили шлюбні відносини, відповідач покинув сім’ю та перестав виділяти кошти на утримання дитини, тому, позивачка, згідно уточнених позовних вимог, просила суд стягувати щомісяця з відповідача на свою користь на утримання сина аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 700,00 грн. до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2010 року позов задоволено; ухвалено стягувати щомісяця з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 700,00 грн. до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 18 грудня 2009 року; вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилається на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду виходячи з наступного.

Встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що з 09 вересня 1995 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с.5), від якого мають неповнолітнього сина  ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Відповідно до довідки від 17 лютого 2010 року, виданої ТОВ «Лінкольн» відповідач працював в товаристві з 07 червня 1995 року по 28 листопада 2008 року.

Крім цього, в судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що з січня 2008 року вони проживають окремо і відповідач у даний час стабільної роботи та заробітку не має.

Згідно зі ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідачем не спростовані твердження позивачки про те, що він офіційно ніде не працює і стабільного заробітку не має. Такі докази відповідач при розгляді справи в суді першої інстанції не надав.

Таким чином, виходячи з того, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина, не має постійної роботи, суд першої інстанції з урахуванням матеріалів справи обґрунтовано, на підставі ст. 184 Сімейного Кодексу України дійшов висновку про необхідність задоволення позову та стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі .

Доводи відповідача про те, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки є безпідставними, оскільки ним надано довідку про одержання матір’ю пенсії, що не нижче розміру прожиткового мінімуму. Дані про свій матеріальний стан відповідач надав лише до апеляційного суду.

Зміна матеріального становища чи інші обставини, що мають суттєве значення не позбавляють сторони звернутися в подальшому до суду з вимогами про зміну розміру аліментів.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права і відсутні передбачені ст.311 ЦПК України підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, –

    УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, і протягом двох місяців може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді