УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 липня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого –

суддів:

при секретарі          

Гайдук В.І.,

Петешенкової М.Ю.,  Пищиди М.М.

Кононенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

по апеляційній скарзі     ОСОБА_5

на постанову  Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого          2010 року

у справі за позовом  ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про зобов’язання вчинити дії, –

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що перебуваючи на обліку  в Управлінні праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради отримувала допомогу по догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку, в розмірах, які не відповідають вимогам чинного законодавства. просила поновити строки позовної давності для звернення до суду з адміністративним позовом з квітня 2007 року; визнати дії відповідача  протиправними щодо відмови у виплаті одноразової допомоги при народженні дитини та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити недоплачену позивачці суму допомоги до догляду за дитиною за період з       09 липня 2007 року по 03 серпня 2009 року в розмірі 9202,48; зобов’язати відповідача відшкодувати упущену вигоду у розмірі 1121,43 грн.;зобов’язати відповідача перерахувати і доплатити позивачці недоотриману суму одноразової допомоги при народженні дитини у розмірі 766 грн.;  зобов’язати відповідача відшкодувати позивачці моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська  від 11 лютого 2010 року ОСОБА_5 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з вказаною постановою позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого 2010 року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, та задовольнити її позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни постанови суду.  

З'ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.  

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_5 має малолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради, де їй виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Враховуючи наполягання  представника відповідача на застосуванні строку позовної давності для звернення до суду з адміністративним позовом, суд обґрунтовано виходив із положень ч.2 ст. 99 КАС України - для звернення до  адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли  особа  дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки, відповідач наполягав на застосуванні річного строку для звернення до суду з позовом ОСОБА_5 а позивачем не було доведено поважності причин пропуску вказаного строку, то суд прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог  щодо поновлення строку позовної давності для звернення до суду з адміністративним позовом; визнання дій відповідача  протиправними щодо відмови у виплаті одноразової допомоги при народженні дитини та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити недоплачену позивачці суму допомоги до догляду за дитиною за період з       09 липня 2007 року по 21 серпня 2008 року в розмірі 9202,48; зобов’язання відповідача перерахувати і доплатити позивачці недоотриману суму одноразової допомоги при народженні дитини у розмірі 766 грн.

З 01 січня 2008 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» і п.23 розділу ІІ  цього Закону були внесені зміни до Закону України «Про державну  допомогу  сім’ям з дітьми», якими визначений останнім законом порядок виплати зазначеної допомоги поширений на осіб, застрахованих у системі державного соціального страхування, а також визначений єдиний для всіх отримувачів розмір такої допомоги, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та   середньомісячним сукупним доходом  сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менше 130 грн.  

Конституційним Судом України 22 травня 2008 року було ухвалене рішення у справі № 10-рп/2008, яким положення п.23 розділу ІІ  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» не були визнані неконституційними і є чинними. 

Згідно ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від  26 грудня 2008 року № 835-УІ – допомога при народженні дитини і по догляду за дитиною до досягнення  нею трирічного віку, відповідно до  Закону України «Про державну  допомогу  сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, витратами, зумовленими народженням та похованням», - призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених кабінетом Міністрів України.

На  спірний період, як і на час розгляду справи в суді першої інстанції, чинним був Порядок призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, який затверджено постановою Кабміну України від 27 грудня 2001 року № 1751.

Відповідно до п. 22 зазначеного Порядку та ст. 15  Закону України «Про державну  допомогу сім’ям з дітьми» - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50%, з 01 січня 2009 року – 75%, з 01 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 грн.

Норми  п.23 розділу ІІ   Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та  ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» є чинними, не були визнані неконституційними, а тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги по нарахуванню допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 21 серпня 2008 року - задоволенню не підлягають, оскільки нарахування та виплата такої допомоги відповідачем була зроблена у відповідності з порядком та розмірами встановленими чинними законодавством.

Що стосується позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, виплати втраченої вигоди, то судом вірно відмовлено в їх задоволенні, оскільки до правовідносини що склалися між сторонами не можливо застосовувати норми  ст.ст. 22, 1167, 1175  ЦК України.

При вище викладених обставинах суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про відмову позивачці в її позовних вимогах в повному обсязі.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивачки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони  зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені ним обставини.

Керуючись  ст.ст.209, 218, ст.303, 307, 308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

    УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 лютого     2010 року  залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді