АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого Сташківа Б.І.
суддів – Бахметової, Ходоровського М.В.В.Х.
при секретарі – Прус Л.С.
за участю сторін-представника УПФУ вм.Тернополі-Щепної І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в у м.Теронполі на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 02 березня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про зобов’язання здійснити перерахунок основної(державної)та додаткової пенсії та провести виплату недоплачених сум пенвсії,-
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання неправомірними дій управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі (далі управління ПФУ) щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01.07.2008 року по грудень (включно) 2009 року, зобов'язання управління ПФУ здійснити перерахунок основної та додаткової пенсій з 01 січня 2008 року з урахуванням вимог ст. 50. ч. 4 ст. 54 та ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катасрофи” та провести доплату невиплаченої основної.
В обґрунтування вимог позивачі вказали, що є учасниками ліквідації аварії ЧАЕС 1 (першої) категорії, інвалідом 2-ої групи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою. У зв'язку з чим, на підставі вимог ст.ст. 50, 54 Закону України (далі Закон), розмір його основної пенсії як інваліда 2-ої групи повинен становити не менше восьми мінімальних пенсій за віком. Крім того, вонин повинні отримувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 02 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано дії управління ПФУ в м.Тернополі щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2, ОСОБА_3 державної та додаткової пенсії з 22 травня 2008 року по 31 грудня (включно) 2009 року відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” неправомірними.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі здійснити перерахунок та виплатити позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 пенсію по інвалідності за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у відповідності до ст..50, ч.4 ст.54, ст..67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в редакції. Що діяла до 01 січня 2008 року із розрахунку 8-и мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за даний період в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В задоволені решта позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, управління ПФУ в м.Тернополі звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду від 02 березня2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу управління.
Апелянт вказує, що нарахування та виплата позивачу ОСОБА_2 щомісячної основної та додаткової пенсії проводилась відповідно до вимог діючого законодавства, зокрема, Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року “ Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” та постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2009 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”. Позивачу ОСОБА_2 пенсія призначена згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому визначений у ЗУ »Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії не застосовується для перерахунків або підвищення таких пенсій.Мінімальний розмір пенсії за віком визначений ст.28 ЗУ »Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених цим Законом. Крім того, фінансування пенсійних витрат здійснюється за рахунок чітко визначених, прибутковою частиною бюджету Пенсійного Фонду України, джерел і відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України. Вимогами п. 10 Положення “Про Пенсійний Фонд України” визначено вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, які виключно використовуються за призначенням і вилученню не підлягають. Апелянт також зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом свого права, на що в суді першої інстанції управління наполягало як на підставу відмови у позові.
Апелянт також зазначив, що позивач ОСОБА_4 не перебуває в них на обліку і не включений в списки осіб, які є учасниками ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС групи по інвалідності йому не призначалося.
У судовому засіданні представник управління ПФУ в м.Тернополі вимоги апеляційної скарги підтримав, зіславшись на доводи викладені у ній.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом установлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що стверджується відповідно посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 та довідкою до акта огляду МСЕК серії ТЕР за № 134034.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ст. ст. 54, 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в ред. від 06.06.1996 року, позивач у період з 1 липня 2008 року по грудень (включно) 2009 року мав право на одержання пенсії, не нижчої восьми мінімальних пенсій за віком, і додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а тому відповідач повинен був діями у відповідності з даними вимогами Закону та здійснити ОСОБА_2 відповідний перерахунок та виплату пенсії. При обчисленні та нарахуванні державної та додаткової пенсії за основу повинна братись мінімальна пенсія за віком розмір якої встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”.
Колегія суддів погоджується в тій частині з висновком суду, як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 49 Закону, пенсії особам, віднесених до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді : державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції від 06.06.96 p. N 230 96-ВР, (та яка діяла у період з 1 липня 2008 року по грудень (включно) 2009 року ), в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Виходячи зі змісту вищевказаних статей Закону, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з вимогами ст. 28 ЗУ»Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі наведених норм законодавства суд обгрунтовано дійшов до висновку, що у період з 22 травня 2008 року по 31 груденя(включно) 2009 року, під час обчислення державної пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 р.за N 230/96-ВР та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України від 05.10.2006 р. за N 23 1-У.
Колегія не примає до уваги посилання відповідача на необхідність застосування положень Постанови КМУ №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» для основної пенсії та Постанови №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» при нарахуванні та виплаті позивачу державної та додаткової пенсій, виходячи з пріоритету законів над підзаконними актами, якими звужено зміст та обсяг прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, законодавством України не надано повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком або встановлення в абсолютних цифрах розмірів соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком або розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до вимог ст.ст. 2, 8 ЦПК України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно із ст. 17 ЗУ “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський Суд у рішенні від 08.11.2005 року по справі “Кечко проти України” звернув увагу на те, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити надбавки або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотриманні всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне полодення є таким, що діє. (п. 23).
Необґрунтованими є також посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що положення ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким визначено мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених цим Законом, оскільки таке положення не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, так як чинним законодавством не встановленого іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.
Колегія не приймає до уваги посилання апелянта про пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду, оскільки з часу відмови відповідача задовольнити вимоги позивача про здійснення перерахунку розміру пенсії, а саме 17 вересня 2009 року, до часу пред'явлення позову до суду у грудні 2009 року, не пройшло встановленого річного строку для звернення до адміністративного суду, а тому такі строки позивачем пропущені не були.
Разом з тим колегія суддів вважає, що рішення в частині задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення в його користь виплати державної та додаткової пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи слід скасувати та постановити нове рішення, яким в позові відмовити.
Відповідно до ст..60 Цпк України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона покладається. Як на підставу своїх вимог і заперечень, а ст..27 ЦПК України надає право особам. Які беруть участь у справі тазобов1язує їх подати докази на підтвердження своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Суд першої інстанції задовольняючи позов послався на доказ того, що позивач ОСОБА_3 є учасником ліквідації на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалідом другої групи захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,про свідчить видане йому посвідчення серіїНОМЕР_2 та довідки ло акту огляду МСЕК серії МСЕ № 024 761.
Однак із матеріалів справи вбачається, що вказані посвідчення та довідка МСЕК , які приєднані до матеріалів справи належать іншій особі- ОСОБА_5
За таких обставин в суду не було підстав задольняти позов.
Оскільки по справі необхідно збирати додаткових доказів, , колегія суддів вважає за можливе постановити нове рішення яким позов тій частині слід відмовити.
Керуючись ст..ст.303,304 п.1 ч.1 ст. 307, 309, 313; 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі задоволити частково.
Постанову Тернопільського міського районного суду в частині зобов’язання управлінн Пенсійного фонду україни у м.Тернополі здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсію по інвалідності за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсьеої катастрофи –скасувати.Ухвалити нове судове рішення, яким в позові ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Рішення в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 пенсію по інвалідності за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у відповідності до ст..50, ч.4 ст.54, ст..67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в редакції, що діяла до 01 січня 2008 року із розрахунку 8-и мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за даний період в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з врахуванням ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий-
Сідді –
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий - підпис:
Судді - два підписи:
з оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.М. Шевчук