АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" липня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Сташків Б.І.
Суддів - Шевчук Г.М., Дикун С.І.
при секретарі – Любчик Л.В.
з участю – апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2; представника правління Пенсійного фонду в Тернопільському районі Світлика О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 14 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області про визнання дій протиправними та стягнення доплати до пенсії,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області (далі- управління ПФУ) та просив, уточнивши позовні вимоги, визнати дії відповідача щодо непроведення перерахунку основної та додаткової пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інваліду 2 групи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі — Закон), протиправними та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсій з 01.01.2008 року.
В обґрунтування вимог зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) 1 (першої) категорії, інвалідом другої групи захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС. У зв'язку з чим, на підставі вимог ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон), розмір його основної пенсії як інваліда другої групи повинен становити не менше восьми мінімальних пенсій за віком. Крім того, він повинен отримувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком для інвалідів другої групи. Просив також зобов’язати відповідача в подальшому виплачувати йому основну державну пенсію та додаткову пенсію з врахуванням вимог ст. 50; ч.4 ст.54 та ч.3 ст. 67 Закону.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 14 квітня 2010 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Апелянт вказує, що суд прийшов до безпідставного висновку про пропущення ним строку звернення до адміністративного суду, оскільки перерахунок основної та додаткової пенсії не був проведений на час звернення з позовом до суду та порушення його прав продовжувалось, а також: з часу відмови відповідача задовольнити його вимоги про здійснення перерахунку розміру пенсії не пройшло встановленого річного строку для звернення до адміністративного суду, а тому такі строки пропущені не були.
ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали. Представник управління ПФУ в Тернопільському районі апеляційної скарги не визнав.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Постанову суду слід скасувати у зв’язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Судом установлено і сторонами не оспорюється, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) 1 (першої) категорії, інвалідом другої групи захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС, що стверджується відповідно посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 24.11.1997 року та експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчої експертної комісії №6 від 10.04.1997 року і довідкою до акта огляду МСЕК серія ТЕР №000268.
13.01.2009 р. ОСОБА_1 звернувся до управління пенсійного Фонду України в Тернопільському районі щодо перерахунку основної і додаткової пенсій, виходячи з того, що розмір основної пенсії не може бути меншим 8-ми мінімальних пенсій за віком, а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, має виплачуватись у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідачем відмовлено в здійсненні такого перерахунку, виходячи з відсутності в бюджеті Пенсійного фонду фінансування на такі цілі, а також з відсутності підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком для здійснення такого перерахунку.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з позовом.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду як таким, що не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, оспорюваний перерахунок основної та додаткової пенсії позивачу не був проведений на час його звернення з позовом до суду і порушення його прав продовжувалось, а також, з часу відмови відповідача задовольнити його вимоги про здійснення перерахунку розміру пенсії не пройшло встановленого річного строку для звернення до адміністративного суду, а тому такі строки пропущені не були.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропущення ОСОБА_1 строку звернення до суду в зв’язку з чим постанову суду першої інстанції слід скасувати.
По справі слід постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За вимогами ст. 49 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 pоку N 230 96-ВР (далі - Закону), пенсії особам, віднесених до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі ст. 54 Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів прийшла до переконання, що відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), позивач має право на одержання пенсії, не нижчої восьми мінімальних пенсій за віком, і додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а тому відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплати пенсії позивачу є неправомірною. Гарантоване державною право позивача на соціальні виплати у встановлених законодавством розмірах підлягає захисту шляхом задоволення зазначених позовних вимог.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з вимогами ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. А тому доводи управління ПФУ, що положення ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким визначено мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених цим Законом є безпідставними. Таке положення не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, так як чинним законодавством не встановленого іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.
З урахуванням того, що законодавством України не надано повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком або встановлення в абсолютних цифрах розмірів соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком або розміру мінімальної заробітної плати, посилання відповідача на необхідність застосування Постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» для основної пенсії та Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з пріоритету законів над підзаконними актами, якими звужено зміст та обсяг прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених Законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 2, 8 ЦПК України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно із ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський Суд у рішенні від 08.11.2005 року по справі “Кечко проти України” звернув увагу на те, що що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити надбавки або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотриманні всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє. (п. 23).
Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв до уваги аргумент уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Виходячи із наведених вимог законодавства, доводи відповідача про відсутність бюджетних асигнувань для реалізації Закону є безпідставними.
Однак, вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати йому основну державну пенсію та додаткову пенсію з врахуванням вимог ст. 50; ч.4 ст.54 та ч.3 ст. 67 Закону не підлягають до задоволення, оскільки фактів порушення у майбутньому прав позивача не встановлено.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, 309; 313; 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Тернопільського міськрайонного суду від 14 квітня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі щодо відмови у перерахунку основної та додаткової пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інваліду 2 групи захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі — Закон), виходячи з мінімальної пенсії за віком, протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі провести перерахунок основної державної пенсії ОСОБА_1, як інваліду другої групи, в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст.50, ч.4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01 січня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий -підпис:
Судді- два підписи:
З оригіналом вірно
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун